УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2016 р. Справа № 906/1647/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача (прокурор): ОСОБА_1 - служб. посвідч. № 038611 від 11.01.2016;

від відповідача 1: не прибув;

від відповідача 2: ОСОБА_2 - паспорт серія ВН410081 від 10.01.2008;

ОСОБА_3 - угода про надання правової допомоги від 18.01.2016;

від третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: ОСОБА_4 - довіреність № 757 від 15.01.2016

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

до 1) Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)

2) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (с. Вереси Житомирського р-ну Житомирської області)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (м. Житомир);

2) Озерянківської сільської ради Житомирського району

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду та повернення майна

Cтрок розгляду спору продовжено згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 позовні вимоги прокурора Житомирського району задоволено в повному обсязі; зокрема, вирішено:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006 №650 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради.

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057 га ФОП ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради;

- визнати недійсним договір оренди земель водного фонду від 30.11.2006, згідно якого ФОП ОСОБА_2 передано земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб терміном на 10 років на території Озерянківської сільської ради загальною площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн.

- визнати недійсним договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006, укладеного між Житомирською РДА та ФОП ОСОБА_2

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (10009, Житомирська область, Житомирський район, с. Вереси, вул. Північна, 6, код НОМЕР_1) повернути спірну земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн., кадастровий номер 1822085300:01:000:0465 до земель запасу Озерянківської сільської ради Житомирського району.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 у справі №906/1647/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду від 24.11.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №906/1647/14 та рішення господарського суду Житомирської області від 16.03.2015 скасовано. Справу №906/1647/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2015, справу №906/1647/14 розподілено судді Прядко О.В (а. с. 85 у т. 1).

Ухвалою суду від 30.12.2015 справу №906/1647/14 було прийнято до провадження та призначено судове засідання для її розгляду (а. с. 87 у т. 2).

Згідно з ухвалами суду від 19.01.2016 та 15.02.2016 розгляд справи відкладався. Зокрема, ухвалою господарського суду від 15.02.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, зобов'язано позивача та Житомирську районну державну адміністрацію надати необхідні документи (а. с. 108, 109, 154, 155 у т. 2).

До початку розгляду справи на адресу суду надійшли:

- від ВДВС Житомирського РУЮ - супровідний лист від 05.02.2016 вих. № 1976 до постанови про закінчення виконавчого провадження № 48480184 від 28.01.2016 та наказу господарського суду Житомирської області № 906/1647/14 від 09.06.2015 (а. с. 157 - 159 у т. 2);

- від прокуратури - додаткове обґрунтування позовних вимог від 12.02.2016 вих. № 1767КН/вих. 16 (а. с. 160 - 165 у т. 2);

- від відповідача 2- клопотання від 14.03.2016 про залучення додаткових доказів на підтвердження необхідності застосування строку позовної давності та відмови у позові (а. с. 169 - 181 у т. 2).

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 2 (ФОП ОСОБА_2І.) та його представник в засіданні суду вказали про безпідставність та незаконність позовних вимог прокурора. Згідно з поданими до суду заявою від 18.01.2016 (а. с. 99 - 101 у т. 2) та клопотанням від 15.02.2016 (а. с. 130 у т. 2) просять застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки та відмовити прокурору у задоволенні всіх позовних вимог повністю.

Представник третьої особи 2 (ОСОБА_4М.) в судовому засіданні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі з тих мотивів, що ФОП ОСОБА_2 порушує ЗУ "Про аквакультуру" та не виконує розпорядження голови Житомирської ОДА, а саме: забороняє громаді рибну ловлю (аборигенної риби); здійснює виловлювання та продаж аборигенної риби, хоча повинен повертати її назад у водойму; робить скид води у жовтні, листопаді місяці під час виловлювання риби, що робить зимову рибалку неможливою; піднімає рівень води, що призводить до затоплення гідротехнічних споруд і затоплення земель біля канав меліорації; замулив пляж, лишивши громаду можливості купання (а. с. 105, 149 у т. 2).

Інший представник третьої особи 2 (Озерянківської сільської ради Житомирського району) ОСОБА_5, присутній в судовому засіданні 19.01.2016, згідно з поданою ним заявою - клопотанням від 15.01.2016 вих. № 339 (а. с. 97 у т. 2), проти позову заперечив. Зокрема вказав, що Озерянківська сільська рада жодного разу не зверталася до прокуратури за захистом будь-яких інтересів, в т. ч. і державних, по відношенню до відповідача 2, оскільки останній своєчасно та в повному обсязі вносить земельний податок (орендні платежі) за користування земельною ділянкою водного фонду та зауважень від природоохоронних та екологічних служб району і області немає. 15.02.2016 ОСОБА_5 надіслав на адресу господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи підписів громадян України, які мешкають на території Озерянківської сільської ради, в підтримку господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 (а. с. 124 - 129 у т. 2).

Представники відповідача 1 (Житомирської районної державної адміністрації) та третьої особи 1 (Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області) в судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином, доказом чого є поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (а. с. 167, 168 у т. 2).

Згідно з клопотанням від 18.01.2016 (а. с. 95 у т. 2) представник відповідача 1 проти позову заперечив та просив відмовити прокурору у задоволенні позову. Окрім того, 08.02.2016 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання від 26.01.2016 про застосування у справі №906/1647/14 до вимог прокурора про визнання недійсними рішень РДА та договорів оренди строку позовної давності у 3 роки (а. с. 116 - 118 у т. 2). Вимог ухвали суду від 15.02.2016 відповідачем 1 не виконано.

Представник третьої особи 1 правом висловити свою позицію з приводу заявлених прокурором позовних вимог при повторному розгляді справи №906/1647/14 в суді не скористався.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 85, 86 у т. 1), до 30.08.2006 земельна ділянка водного фонду, розташована на території Озерянківської сільської ради за межами населеного пункту, перебувала в оренді Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Озерянка" для рибогосподарських потреб за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 07.04.2005.

На підставі клопотання СТОВ "Озерянка" про припинення права користування земельною ділянкою водного фонду площею 22,0 га, наданої в оренду, пунктом 1 розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 30.08.2006 "Про припинення СТОВ "Озерянка" права користування земельною ділянкою водного фонду та надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради" за № 650, було припинено СТОВ "Озерянка" права на користування земельною ділянкою водного фонду площею 22,0 га, наданої в оренду для рибогосподарських потреб та віднесено її до земель запасу Озерянківської сільської ради.

Пунктом 2 розпорядження було надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду площею 22,0 га в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі, з метою передачі її для рибогосподарських потреб із земель запасу Озерянківської сільської ради, та згідно з пп. 3.2 п. 3 розпорядження зобов'язано ОСОБА_2 подати розроблену технічну документацію райдержадміністрації для розгляду та прийняття рішення про надання земельної ділянки (а. с. 18 у т. 1).

З преамбули вказаного розпорядження РДА випливає, що його прийняттю передувала також заява гр. ОСОБА_2 про надання в оренду земельної ділянки водного фонду площею 22,0 га для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради та погодження комісії при райдержадміністрації по розпорядженню землями державної власності від 10.08.2006.

В подальшому, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 23.11.2006 №879 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та передачу в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45,0057 га ФОП ОСОБА_2; надано йому в оренду терміном на 10 років земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, з них під водою - 37,5691 га, прибережна захисна смуга - 1,9426 га, порушені землі - 5,49 га, для рибогосподарських потреб за рахунок земель запасу Озерянківської сільської ради, шляхом укладення договорів оренди на земельну ділянку водного фонду та водного об'єкту; затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки водного фонду, яка надається в оренду ФОП ОСОБА_2 на території Озерянківської сільської ради та встановлено орендну плату 2% від нормативної оцінки земельної ділянки під водою та 0,1% від нормативної оцінки земельної ділянки прибережної смуги (а. с. 19 у т. 1).

На підставі вище вказаного розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 23.11.2006, між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області як орендодавцем, з одного боку, та ФОП ОСОБА_2 як орендарем, з другого боку, було укладено договір оренди земельної ділянки (водного об'єкту) від 30.11.2006 (далі - договір 1, а. с. 20 - 22 у т. 1), згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (10 років) платне користування земельну ділянку для рибогосподарських потреб, яка знаходиться на території Озерянківської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 45,0057 га, у тому числі під водою - 37,5691 га, під прибережною захисною смугою - 1,9426 га, порушені землі - 5,4900 га.

Відповідно до п. 5 договору 1, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: під водою 132243,00 грн, всієї ділянки 137863,00 грн.

Пунктами 18, 20 договору 1 передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення, в тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі.

Матеріалами справи підтверджено, що договір 1 було зареєстровано у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.12.2006 за № 040620900443 (а. с. 22 у т. 1)

30.11.2006 між сторонами по договору 1 було складено акт приймання - передачі об'єкта (земельної ділянки площею 45,0057 га) орендарю (а. с. 23 у т. 1).

01.12.2006 між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення (далі - договір 2, а. с. 24, 25 у т. 1).

Відповідно до вказаного договору, ФОП ОСОБА_2 прийняв в оренду на 10 років з фіксованою платою в рік для риборозведення водний об'єкт, розташований на території Озерянківської сільської ради Житомирського району та області, площею 45,0057 га, у тому числі під водою 37,5691 га, гідротехнічними спорудами, водопідпірна та водоскидна споруди, прибережною захисною смугою 1,9426 га, порушені землі 5,4900 га.

Як вбачається з матеріалів справи, до прокуратури Житомирської області надійшло колективне звернення мешканців с. Озерянка щодо можливих порушень вимог земельного та природоохоронного законодавства на території Озерянківської сільської ради, а саме законності надання в оренду ставка в с. Ріжки Житомирського району.

У зв'язку з тим, що у відповідності до ст. 21 ЗУ "Про прокуратуру" перевірки за заявами осіб органами прокуратури проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, колективне звернення мешканців с. Озерянка було направлено для розгляду та вирішення по суті до Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області та Державної екологічної інспекції в Житомирській області (лист від 10.02.2014 вих. № 72р, а. с. 105 у т. 1).

12.12.2013 та 19.03.2014 на адресу представника мешканців с. Озерянка ОСОБА_4 за результатами розгляду їх звернення були направлені листи від Управління держземагентства у Житомирському районі Житомирської області та Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області (а. с. 106, 109 у т. 1).

У ході проведеної прокуратурою Житомирського району із залученням Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області перевірки було встановлено, що Житомирською районною державною адміністрацією у порушення вимог ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, без розроблення проекту відведення земельної ділянки, передано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку водного фонду (а. с. 108 у т. 1).

Враховуючи, що чинним законодавством, а саме Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 “Про державну інспекцію сільського господарства України” визначено органи, уповноважені державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, якими є Держсільгоспінспекції України, однак у них відсутні повноваження щодо звернення до суду про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, на усунення виявлених порушень, прокуратура Житомирського району звернулася до суду з позовом в інтересах держави як позивач про визнання незаконними та скасування розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки водного фонду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги приписами статей 122 - 125, 186, 210 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 253, 261 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", статей 20, 50 Закону України "Про землеустрій", статей 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", "Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 №677, прокурор вказує, що Житомирською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження щодо передачі ФОП ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки водного фонду, що не є тотожною земельній ділянці, яка перебувала в оренді СТОВ "Озерянка" площею 22,00 га, без розроблення ним проекту відведення, а лише на підставі технічної документації із землеустрою.

Порушення органом державної влади встановленого законом порядку передачі в оренду земель, на думку прокурора, підриває авторитет органів влади, порушує принцип законності. Фактично, передавши в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею більше 45 га, орган державної влади на власний розсуд розмежував осіб, які діють в межах правового поля та тих, які обирають інший, більш зручний механізм, який суперечить усім існуючим вимогам законодавства та принципу рівності сторін. Як зазначає прокурор, вказане вчинено з метою уникнення складного, однак законного процесу виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проведення державної експертизи такої документації.

Окрім того, прокурор стверджує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес", тлумачення якого наведено у п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 р. у справі «Трегубенко проти України». Відновлення порушених державних інтересів шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог передбачатиме приведення правовідносин сторін за спірними договорами у межі дії правового поля відповідно до вимог діючого законодавства, можливості використання земель у відповідності до Земельного кодексу України, забезпечення рівності усім суб'єктам господарювання, які перебувають у аналогічних правовідносинах. Адже держава в першу чергу має гарантувати рівність усіх фізичних та юридичних осіб шляхом встановлення одного механізму набуття майна в оренду.

Враховуючи, що договори оренди були укладені між Житомирською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2 з порушенням процедури передачі в оренду спірної земельної ділянки водного фонду та на підставі розпоряджень РДА, які, на думку прокурора, не відповідають вимогам чинного законодавства, вказане робить неможливим подальше існування договорів оренди землі та водного об'єкту і дає підстави для визнання їх недійсними та розпоряджень Житомирської районної державної адміністрації незаконними.

Надаючи правову характеристику правовідносинам, що склалися між сторонами, та проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, звернення до господарських судів здійснюється за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів; предмет та підстави звернення з позовом визначаються позивачем самостійно у позовній заяві.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ГПК України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Розглядаючи вимогу про визнання незаконним і скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006 №650 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради, а також від 23.11.2006 №879 щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057 га ФОП ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради, зважаючи на наведене прокурором обґрунтування цих вимог, господарський суд враховує таке.

Земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади (стаття 13 Конституції України).

Відносини, пов'язані з орендою землі, окрім договору оренди, регулюються також Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, розташована на території Озерянківської сільської ради за межами населеного пункту.

Стаття 58 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006) містить визначення земель водного фонду. Так, згідно з ч. 1 цієї статті до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Використання земель водного фонду врегульовано ст. 59 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006), згідно з ч. 4 якої громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами (ч. 5 ст. 59 ЗКУ).

Можливість надання об'єктів водного фонду в оренду, в т. ч. і для риборозведення, передбачено також ст. 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення договорів оренди), згідно з якою, зокрема, визначено, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

За приписами ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006) унормовано, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 124 вказаного Закону, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, як зазначено в ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006), приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій", землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

За ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

26.05.2004 постановою Кабінету Міністрів України за № 677 було затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Порядок), який визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Так, приписами п. 2 Порядку (в редакції від 26.05.2004) передбачено випадки, у яких проект відведення земельної ділянки не розробляється, зокрема, у разі, коли:

- земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

- земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення;

- земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом

Отже, у разі надання земельної ділянки у користування межі якої не визначено в натурі (на місцевості) розроблення проекту відведення земельної ділянки є обов'язковим, про також зазначено в постанові ВСУ від 14.05.2014 у справі № 6-35цс14.

Відповідно до п. п. 9, 10 Порядку визначено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Вказане положення відповідає абз. 6 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (в редакції від 17.06.2004), згідно з яким зазначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до п. 11 Порядку, після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

При цьому, як зазначено в ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2006), проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом є невід'ємною частиною договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями Житомирської районної державної адміністрації (а. с. 55 - 57 у т. 1), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду в оренду ФОП ОСОБА_2 не виготовлявся з тих мотивів, що межі наданої земельної ділянки станом на 23.11.2006 були визначені в натурі згідно з актом про встановлення на місцевості границь земельної ділянки (водного фонду) від 18.11.2006, в якому зафіксована площа земельної ділянки у розмірі 45,0057 га, з них під водою 34,7307 га, пасовище 1,9426 га, болото 2,8384 га, порушені землі 1,4288 га (а. с. 18 у т. 1, зі звороту), та знаходженні її в оренді у попереднього орендаря (СТОВ "Озерянка").

Проте суд не вважає доводи Житомирської районної державної адміністрації правильними з приводу відсутності необхідності у розробленні проекту відведення земельної ділянки, оскільки згідно наявних у справі матеріалів не можна встановити ідентичність земельних ділянок водного фонду, наданих в оренду СТОВ "Озерянка" за умовами договору оренди від 07.04.2005 та ФОП ОСОБА_2 за умовами договору оренди від 30.11.2006.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006 № 650 СТОВ "Озерянка" було припинено право користування земельною ділянкою водного фонду площею 22,0 га, тоді як розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 № 879 ФОП ОСОБА_2 було затверджено технічну документацію із землеустрою та надано в оренду земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га.

Окрім прощі, кадастрові номери цих земельних ділянок також є різними: землі площею 22,00 га - 1822085300:01:000:0013 (а. с. 86 у т. 1), землі прощею 45,0057 га - 1822085300:01:000:0465 (а. с. 26 у т. 1).

З наявної в матеріалах справи копії експлікації земель КСП ім. Куйбишева Озерянківської сільради Житомирського району Житомирської області (попереднього землекористувача спірної земельної ділянки до СТОВ "Озерянка") (а. с. 87 у т. 1) вбачається, що площа займаної ставом території складає 35,1 га, а пасовищ по 0,5 га та 0,6 га, тоді як згідно зі схемою угідь, розробленою за технічною документацію із землеустрою для ФОП ОСОБА_2 (а. с. 82 у т. 1), розмір ставу та пасовищ (прибережної захисної смуги) дещо інший - ставу (34,7 га), пасовищ (0,6 га та 1,2 відповідно).

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для висновку про ідентичність, орендованих СТОВ "Озерянка" та ФОП ОСОБА_2, земельних ділянок, що раніше належали КСП ім. Куйбишева, з приводу їх використання, та встановлення у зв'язку з цим їх меж в натурі (на місцевості). Навпаки, встановлені судом обставини свідчать, що вказані земельні ділянки можуть бути цілком самостійними по відношенню одна до одної, оскільки мають різну площу орендованої водойми, пасовищ, тобто межі цих ділянок не накладаються одна на одну. Отже при передачі в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки водного фонду площею 45,0057 га розроблення проекту землеустрою щодо відведення було обов'язковим.

Разом з тим, суд зазначає, що схематичне визначення меж земель колективної власності, проведене на експлікації земель КСП ім. Куйбишева Озерянківської сільради Житомирського району Житомирської області, не вказує на фактичне встановлення меж земельної ділянки водного фонду, наданої в оренду ФОП ОСОБА_2, а встановлення меж земельної ділянки, у визначених згідно з актом від 18.11.2006 розмірах, було проведено під час виготовлення технічної документації із землеустрою для ФОП ОСОБА_2 та не існувало на момент прийняття рішення Житомирською РДА від 30.08.2006 № 650 щодо надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на розроблення технічної документації з землеустрою щодо її відведення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

В пункті 2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 зазначено, що обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на викладене слід зазначити, що існування спірного розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 № 879, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45.0057 га ФОП ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської рад, та яке було прийняте Житомирською районною державною адміністрацією з перевищенням наданих їй законом повноважень, без дотримання відповідної процедури, передбаченої Земельним кодексом України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження), та з порушенням вимог ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006), ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції від 22.05.2003), ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», порушує права держави, яка має законний інтерес, що полягає в правомірному наданні державними органами земельної ділянки у використання зацікавлених осіб, у спосіб, встановлений згідно з існуючим в державі законодавством, та з дотриманням принципу рівності всіх суб'єктів господарювання.

Враховуючи вищевикладене, дане розпорядження визнається судом незаконним.

До того ж, як встановлено судом в процесі розгляду спору, технічна документація була розроблена для ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку водного фонду загальною площею 45,0057 грн (з яких під водою 34,7307 га + пасовище 1,9426 га + болото 2,8384 га + отвал 4,0652 га + порушені землі 1,4288 га), а фактично згідно з розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 № 879 вирішено надати в оренду 45,0017 га (з яких під водою 37,5691 га + прибережна захисна смуга 1,9426 га + порушені землі 5,49 га).

З приводу законності іншого розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 30.08.2006 №650 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки водного фонду в натурі (на місцевості) та складанню договору оренди землі на території Озерянківської сільської ради, то суд не вбачає наявними підстави для визнання його незаконним з огляду на відсутність вищевказаних порушень при наданні відповідного дозволу щодо земельної ділянки площею 22 га, яка перебувала в оренді у СТОВ "Озерянка" (а.с. 18, 84-86 у т.1).

Що стосується вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди земель водного фонду від 30.11.2006 та договору оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006, укладеного між Житомирською РДА та ФОП ОСОБА_2, слід вказати таке.

Згідно з ст. ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин); недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною першою ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Ч. 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”).

Прокурор по відношенню до спірних договорів оренди є заінтересованою особою.

Як зазначено в абзаці 2 п. 3.5 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України). Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (ч. 3 ст. 207 ГК України).

Приписами п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” від 17.05.2011 № 6 унормовано, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 677 (п. 2.26).

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та відсутність у Житомирської районної державної адміністрації повноважень на передачу в оренду ФОП ОСОБА_2 землі без розроблення ним проекту землеустрою щодо її відведення, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки (водного об'єкту) від 30.11.2006 та договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006, укладені між Житомирською РДА та ФОП ОСОБА_2 всупереч норм чинного законодавства, які регулюють порядок передачі їх в оренду, а тому відповідна вимога прокурора підлягає задоволенню, договори визнаються судом недійсними.

Зважаючи на положення ч. 2 ст. 236 ЦК України, зобов'язання за визнаними судом недійсними договорами оренди земельної ділянки припиняється лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Розглядаючи вимогу прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку водного фонду площею 45,0057 га, вартістю 137863 грн., кадастровий номер 1822085300:01:000:0465 до земель запасу Озерянківської сільської ради Житомирського району, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У зв'язку з визнанням судом договорів оренди від 30.11.2006 та від 01.12.2006 недійсними, у орендаря існує обов'язок по поверненню орендованого згідно з договорами майна.

При цьому, обов'язок прийняти майно з оренди несе орендодавець. За змістом умов договорів оренди, орендодавцем майна, що передається в оренду є Житомирська районна державна адміністрація.

При цьому, суд враховує, що передача майна в оренду згідно з п. 20 договору оренди земельної ділянки (водного об'єкту) від 30.11.2006 оформлялась шляхом складення та підписання акту її приймання-передачі, а тому повернення майна з оренди має бути оформлено в такому ж порядку.

З огляду на викладене, слід задовольнити вимогу прокурора про повернення майна з оренди, однак не до земель запасу Озерянківської сільської ради Житомирського району, а орендодавцю - Житомирській районній державній адміністрації.

В той же час, нормами ст. 84 ГПК України та п. 9.10 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 передбачено, що у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій вказується строк виконання відповідних дій.

Як вбачається з пояснень відповідача 2 та не заперечується головою Озерянківської сільської ради, з моменту передачі ФОП ОСОБА_2 в оренду водного ставу, останній використовується ним для рибогосподарських потреб.

Оскільки заявлена прокурором в позовній заяві вимога про повернення об'єкта водного фонду з оренди, у зв'язку з визнанням договорів оренди недійсними, фактично позбавляє можливості орендаря права на його майно, враховуючи, що, згідно з повідомленою суду інформацією, станом на час розгляду справи в суді водний об'єкт, що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_2, зариблений, то негайне повернення об'єкту з оренди призведе до порушення прав відповідача 2, що є неприпустимим в силу ст. 41 Конституції України. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності заборгованості відповідача 2 з орендної плати, що також підтверджено третьою особою 2 (а.с.97 у т.2).

На думку суду, користування ФОП ОСОБА_2 земельною ділянкою водного фонду до закінчення встановленого в п. 8 договору оренди від 30.11.2006 строку, не суперечить правам та інтересам держави та територіальної громади, оскільки, по-перше, за змістом правовідносин оренди за власником земельної ділянки та водних об'єктів загальнодержавного значення завжди зберігається право володіння та розпорядження об'єктом оренди, що становить дві основні правомочності права власності (ст. 317 ЦК України); по-друге, до настання визначеного судом строку повернення земельної ділянки та водного об'єкту з оренди відбудеться без порушення прав ФОП ОСОБА_2 на результат господарської діяльності, пов'язаної з його використанням.

Слід також вказати, що при повторному розгляді справи в суді, відповідачами було подано заяви про застосування строку позовної давності до даних правовідносин (а. с. 99 - 101, 116 - 118, 130 у т. 2).

Відповідно до статей 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема, за змістом пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) за своєю суттю спрямований на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК України (у редакції до внесення змін Законом від 20 грудня 2011 року № 4176-VI) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Разом із тим частинами 1, 2 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

З огляду на викладене, при вирішенні питання про пропуск прокурором позовної давності у справі, де він виступає позивачем, визначальним є час встановлення особою, у якої відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, факту порушення прав держави незаконними діями відповідача.

Судом встановлено, що Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області є органом уповноваженим державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель у Житомирській області. Однак згідно з Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 “Про державну інспекцію сільського господарства України”, у даного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду про визнання незаконними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння, на усунення виявлених порушень.

З листа від 31.07.2014 вих. № 02/3020 (а. с. 30 у т. 1) вбачається, що про порушення прав держави як власника, орендованого відповідачем 2, майна Управлінню контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області стало відомо лише в 2014 році в ході проведеної за доручення прокуратури Житомирської області перевірки на предмет відповідності вимогам земельного законодавства технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45,0057 га ФОП ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради Житомирського району.

Обізнаність прокуратури з приводу прийняття Житомирською районною державною адміністрацією оскаржуваних рішень ще у 2010 році належними доказами у справі не підтверджено, а також не має правового значення для розгляду даної справи, оскільки прокурором заявлено позов для захисту інтересів держави на відповідну земельну ділянку в особі його органу, який в силу закону позбавлений можливості виступати позивачем для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звідси твердження відповідачів щодо пропуску прокурором строку звернення до суду з даним позовом для захисту прав держави є безпідставними.

При вирішення питання пропуску прокурором строку позовної давності у справі суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах № 3-23гс14 від 27.05.2014 та № 3-374гс15 від 30.09.2015.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає позов прокурора заявленим у відповідності до вимог чинного законодавства та таким, що підлягає задоволенню частково.

Судовий збір з заявлених прокурором вимог покладається на відповідачів-1,2, оскільки вони спонукали прокурора звернутись з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 23.11.2006 № 879 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передачі в оренду земельної ділянки водного фонду площею 45,0057 га ФОП ОСОБА_2 для рибогосподарських потреб на території Озерянківської сільської ради".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (водного об'єкту) від 30.11.2006, укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2, зареєстрований в Державному реєстрі земель 06.12.2006 під записом № 040620900443.

4. Визнати недійсним договір оренди водних об'єктів загальнодержавного значення від 01.12.2006, укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2

5. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (10009, Житомирська обл., Житомирський район, с. Вереси, вул. Північна, буд. 6, ідент. номер НОМЕР_1) в термін до 29.11.2016 повернути за актом приймання-передачі Житомирській районній державній адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 04053476) земельну ділянку, загальною площею 45,0057 га, вартістю 137863,00 грн, кадастровий номер 1822085300:01:000:0465, що знаходиться на території Озерянківської сільської ради за межами населеного пункту, надану для рибогосподарських потреб за договором оренди земельної ділянки (водного об'єкту) від 30.11.2006.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10009, Житомирська обл., Житомирський район, с. Вереси, вул. Північна, буд. 6, ідент. номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 2436,00 грн судового збору.

7. Стягнути з Житомирської районної державної адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 1, код ЄДРПОУ 04053476) в дохід Державного бюджету України 2436,00 грн судового збору.

8. У іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.03.16

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - прокуратурі Житомирської області

3- відповідачу-1 (Житомирській районній державній адміністрації) - рек. з пов.

4 - відповідачу-2

5- третій особі-1 - рек. з пов..

6- третіій особі -2