ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 924/845/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 10.08.2015 у справі № 924/845/15 господарського суду Хмельницької області

за позовомВійськового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України

до проприватно-виробничого підприємства "Добробут -СП" визнання за Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України права власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку на вул. Курчатова, 6/2 в м. Хмельницькому на загальну суму 158 839 грн.,

за участю представників позивача: Пушкар І.О., Дюка З.М., відповідача: не з'явились, Генеральної прокуратури України: Волошенюк О.Г.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до приватно-виробничого підприємства "Добробут -СП" про визнання за Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України права власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку на вул. Курчатова, 6/2, в м. Хмельницькому на загальну суму 158 839 грн.

Крім цього, у позовній заяві військовий прокурор просив з метою забезпечення позову заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії шляхом продажу, передачі в оренду, заставу тощо зазначеного об'єкта.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.05.2015 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.08.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2015, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. У поясненнях, поданих до суду 12.03.2016 в поряду ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, скаржник просив скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10.08.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2015, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги (з урахуванням поданих пояснень) з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним підприємством фірмою "Кристал" (сторона-1) та Відділом будівництва розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України, правонаступником якого є Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (сторона-2), 26.12.2002 укладено угоду № 131, предметом якої є пайова участь у будівництві житлового будинку у м. Хмельницькому по вул. Курчатова, 6/2.

Відповідно до п. 1.2 угоди сторона-1 зобов'язується передати у власність стороні-2 житлові квартири № 62 загальною площею 94, 45 м2 та № 63 загальною площею 46, 49 м2, що знаходяться у м. Хмельницькому по вул. Курчатова, 6/2, 7-й поверх у строки, вказані в п.1.3 цієї угоди.

Згідно з п. 2.1 угоди сума пайової участі (фінансування), яке здійснюється стороною-2 на момент укладання угоди визначається в розмірі 173 919, 96 грн. при розрахунковій вартості будівництва 1 м2 житлової площі 1 234 грн.

Пунктом 2.2 угоди сторони визначали, що сума пайової участі корегується відповідно до вартості 1 м2 житлової площі по державних будівельних нормах (ДБН) на момент здійснення фінансування.

Відповідно до п. 3.1 угоди сторона-2 зобов'язується сплатити стороні-1 вартість різниці проектної площі та фактично переданої, якщо така виявиться при здачі будинку.

На підставі пункту 3.2 угоди сторона-1 зобов'язується передати стороні-2 документи для оформлення права власності або здійснення інших дій з розпорядження квартирою.

Відповідно до п. 5.1 угоди остання вступає в силу з дня її підписання і діє по повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

За актами приймання-передачі житла від 27.12.2002 та від 17.02.2003 сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла житлову квартиру № 62 загальною площею 94, 45 м2 вартістю 116 551, 30 грн., розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2 та житлову квартиру № 63 загальною площею 46, 49 м2 вартістю 57 368, 66 грн., розташовану за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2 відповідно.

Також між приватним виробничим підприємством "Добробут-СП" (сторона-1), приватним підприємством фірмою "Кристал" (сторона-2) та Відділом будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України (сторона-3) 05.02.2003 укладено договір поруки № 5/03.

Згідно з п. 1 договору поруки, на виконання договору дольової участі у будівництві № 62/63 від 20.10.2002 укладеного між стороною-1 та стороною-2 предметом якого є фінансування будівництва житлових квартир, що знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Курчатова, 6/2, стороною-1 передано стороні-2 житлові квартири № 62 загальною площею 94, 45 м2 та № 63 загальною площею 46, 49 м2, які знаходяться за вказаною адресою.

На підставі п. 2 договору поруки, на виконання договору № 131 від 26.12.2002, укладеного між стороною-2 та стороною-3 вказані в п. 1 цього договору житлові квартири передані стороні-3.

Відповідно до п. 3 договору поруки, сторона-1 на правах власника гарантує передачу права власності вказаних в п. 1 цього договору житлових квартир стороні-3 після завершення їх будівництва і при умові повного фінансування їх стороною - 2.

Листом від 11.02.2003 № 007 приватне підприємство фірма "Кристал" повідомило Відділ будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України про те, що станом на 01.01.2003 фірмою "Кристал" профінансовано будівництво житлових квартир № 62 та № 63 по ву. Курчатова, 6/2 згідно з договором дольової участі у будівництві житла від 20.10.2002 в розмірі 60% вартості житла.

За актом прийому-передачі векселів від 29.07.2003 Відділ будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України (платник) в рахунок кредиторської заборгованості передав приватному підприємству фірмі "Кристал" (отримувач) 2 векселі на суму 158 739, 39 грн.

Листом № 43 від 16.07.2007 приватно-виробниче підприємство "Добробут -СП" повідомило Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України про те, що приватним підприємством фірмою "Кристал" на виконання умов укладеного договору поруки № 5/03 від 05.02.2003 виконано зобов'язань на суму, що відповідає 100, 69 м2 житла. Розрахункова площа трьохкімнатної квартири складає 94, 45 м2, однокімнатної - 46, 49 м2, у зв'язку з чим приватно-виробниче підприємство "Добробут-СП" запропонувало переукласти угоду, зафіксувавши в ній вартість квадратного метра житла по зобов'язаннях угоди № 5/03 від 05.02.2003 з доплатою різниці 40, 25 м2 по ціні згідно з нормативами ДБН станом на 01.01.2007, тобто 2 730 грн. за 1 м2 разом з ПДВ.

Судами також встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.09.2007 у справі № 14/3368 відмовлено в задоволенні позову Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Західного регіонального управління, яке представляє Державну прикордонну службу України до приватного виробничого підприємства "Добробут-СП" про зобов'язання останнього передати Західному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України 140, 94 м2 житла у м. Хмельницькому по вул. Курчатова, 6/2, а саме: квартири № 62 загальною площею 94, 45 м2 та квартири № 63 загальною площею 46, 49 м2.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Львівській області від 06.09.2008 № 20-09/2380 приватне підприємство фірма "Кристал" вилучено з ЄДРПОУ.

Листом від 18.04.2013 № 12-1120-02.10 Хмельницька міська рада повідомила Відділ капітального будівництва Західного регіонального Управління Державної прикордонної служби України про те, що будівництво житлового будинку по вул. Курчатова, 6/2 в м. Хмельницькому призупинено та зазначила про те, що Державна прикордонна служба України не була дольовиком при будівництві зазначеного будинку.

Враховуючи викладене та вказуючи на те, що Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України, яке внесло кошти у будівництво будинку, у випадку незавершення будівництва, є власником частини майна у незавершеному об'єкті будівництва (або власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва), військовий прокурор Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що з огляду на припинення основного зобов'язання у зв'язку з ліквідацією приватного підприємства фірми "Кристал" припинилась дія договору поруки № 5/03 від 05.02.2003. При цьому, позивач не звернувся з позовом до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, що також свідчить про її припинення. За висновком судів, за умовами укладеного договору поруки відповідач лише в разі завершення будівництва та фінансування його приватним підприємством фірмою "Кристал" гарантує передачу права власності саме житлових квартир. Крім цього, суди обох інстанцій вказали на те, що ні прокурором, ні позивачем при зверненні з позовом не зазначено яким чином його права і охоронювані законом інтереси порушує відповідач, саме в частині права власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва спірного об'єкта. Апеляційний господарський суд також вказав на те, що позивачем не зазначено, не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, власником саме якого майна та обладнання він є.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернення до господарського суду зазначених в цій статті юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до наведених ним предмету та підстав поданого позову. Господарські суди вирішують спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює підстави позову.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи не виявлено в процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених в процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зазначеним вимогам не відповідають.

Так, місцевий господарський суд дійшовши висновку про припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (приватного підприємства фірми "Кристал") перед позивачем і, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання встановивши факт припинення поруки, не надав належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору поруки № 5/03 та не дослідив його правової природи, оскільки за своїм змістом вказаний договір не містить положень, що регулюють подібні за суттю відносини між сторонами.

Проте без з'ясування дійсної правової природи укладеного між сторонами договору неможливим є об'єктивний та всебічний розгляд всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Крім цього, як свідчать матеріали справи, позивач в рахунок взятих на себе зобов'язань за умовами угоди № 131 інвестував у будівництво 158 739, 39 грн. шляхом передачі приватному підприємству фірмі "Кристал" 2 векселів на суму 158 739, 39 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Частиною першою ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Відповідно до частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Проте якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Отже, об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкта в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Таким чином, до завершення будівництва об'єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації, квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном, тому інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.

Проте суди обох інстанцій, обмежившись посиланнями на загальні положення Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні відносини, не з'ясували дійсної правової природи відносин між сторонами у справі, не надали належної правової оцінки природі інвестованих позивачем у будівництво 158 739, 39 грн. шляхом передачі векселів приватному підприємству фірмі "Кристал", у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити дійсну правову природу укладеного між сторонами у справі договору, зокрема з'ясувати, чи не є цей договір за своїми ознаками інвестиційним договором, а також всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 та рішення господарського суду Хмельницької області від 10.08.2015 у справі № 924/845/15 господарського суду Хмельницької області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області в іншому складі суду.

Головуючий суддяМогил С.К.

Судді:Кривда Д.С.

Малетич М.М.