ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 922/4586/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 922/4586/15 господарського суду Харківської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4

треті особи:1. Державне космічне агентство, 2. Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар"

простягнення 25 520, 00 грн.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_5,

відповідача: не з'явились,

третіх осіб: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 25 520, 00 грн. збитків, понесених внаслідок розірвання договору купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003, які складаються з вартості устаткування відчуженого у складі майна за цим договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне космічне агентство України та Державне науково-виробниче об'єднання "Комунар".

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2015 у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25 520, 00 грн. збитків.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з протоколом аукціону по лоту № 2 від 19.09.2003 за наслідком торгів з продажу об'єкта групи Д - об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина", по АДРЕСА_1, м. Харків, який обліковувався на балансі Державного науково-виробничого об'єднання "Комунар", що віднесений до сфери управління Державного космічного агентства України, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 отримав право на його придбання.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 24.09.2003 укладено договір купівлі-продажу № 986 вказаного вище об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до акта приймання-передачі від 28.11.2003, позивач передав відповідачу об'єкт незавершеного будівництва "Медсанчастина" за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1. Документальна та фактична наявність майна визначена згідно з актом обстеження від 31.05.2003, інвентаризаційними описами від 31.05.2003 та звітом про вартість непереданого до монтажу устаткування станом на 31.05.2003, що затверджений 31.07.2003.

Згідно з вказаними документами до складу переданого державного майна за актом приймання-передачі від 28.11.2003 віднесено устаткування двох ліфтів, які у монтаж не здавались, а саме ліфт електричний вантажопідйомністю 500 кг з заводським номером № 1615 та ліфт електричний вантажопідйомністю 500 кг з заводським номером № 7045.

Відповідно до акта приймання-передачі від 28.11.2003 позивач передав відповідачу проектно-кошторисну та виконавчу документації стосовно вказаного об'єкта купівлі-продажу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.07.2010 у справі № 60/62-09 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 та за зустрічним позовом до Регіонального відділення про зняття вказаного договору з контролю, договір купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 розірвано та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 повернути об'єкт купівлі-продажу за договором у державну власність.

На виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32 "Про затвердження Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів", наказом позивача від 22.10.2010 № 1929-П створено комісію з питань повернення у державну власність об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина" по АДРЕСА_1, м. Харків. Комісією прийнято рішення здійснити заходи щодо визначення розміру збитків завданих об'єкту купівлі-продажу за час володіння ним колишнім власником.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку об'єкта незавершеного будівництва "Медсанчастина", по АДРЕСА_1, м. Харків, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Група Співдружність", станом на 26.07.2010 розмір збитків становить 25 520, 00 грн., у тому числі ПДВ 4 253, 33 грн. Вказані збитки у сумі 25 520, 00 грн. склали вартість устаткування зазначених вище ліфтів, які були відчужені у складі майна за розірваним договором купівлі-продажу від 24.09.2003 та не були виявлені в результаті інвентаризації.

Відповідно до акта приймання-передачі від 23.07.2012 об'єкт купівлі-продажу за договором купівлі-продажу № 986 від 24.09.2003 повернуто позивачу без вказаного устаткування зазначених вище двох ліфтів, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд зазначив про обґрунтованість позовних вимог, проте з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про наслідки якого заявлено відповідачем, дійшов висновку про відмову в позові.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказав на передчасність висновків суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками у такому випадку визначені втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Згідно з ч. 3 ст. 623 Цивільного кодексу України, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів в частині обґрунтованості позовних вимог, проте вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем не пропущено строк позовної давності з огляду на таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлено ст. 257 Цивільного кодексу України у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Дійшовши висновку про те, що строк позовної давності було перервано в січні 2013 року пред'явленням позову до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності почався заново з цього моменту та спливає в січні 2016 року, апеляційний господарський помилкового виходив з того, що на момент подання позову до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова відповідач не мав статусу суб'єкта підприємницької діяльності і позов було подано з дотриманням правил підвідомчості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

За ч. 2 цієї ж статті суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Частиною 1 ст. 58 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Державна реєстрація є однією з основних умов набуття учасниками у сфері господарювання статусу суб'єкта господарювання. Необхідність державної реєстрації для фізичних осіб - підприємців передбачено також ст. 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Таким чином, правоздатність та дієздатність суб'єкта господарювання (зокрема фізичної особи-підприємця) виникає з моменту його державної реєстрації, яким відповідно до ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

В свою чергу, відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону, яким є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, аналіз положень зазначеного Закону не дає підстав вважати, що визнання фізичної особи-підприємця банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є припиненням статусу суб'єкта господарювання, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного господарського суду про те, що відповідачем у зв'язку з прийняттям постанови господарським судом Харківської області від 14.08.2012 у справі № 5023/2843/12 було втрачено статус суб'єкта підприємницької діяльності, а тому позивач правильно звернувся за захистом свого порушеного права з позовом до ОСОБА_4 до загального суду за місцем його реєстрації в порядку цивільного судочинства, є помилковим.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що за змістом частини другої статті 264 Цивільного кодексу України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону.

Крім цього, з огляду на вимоги частини першої статті 265 Цивільного кодексу України залишення судом позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, проте з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про наслідки якого заявлено відповідачем, правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржена постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яким спір у даній справі вирішено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2016 у справі № 922/4586/15 скасувати.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2015 у справі № 922/4586/15 залишити в силі.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Кривда Д.С.

Малетич М.М.