ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 квітня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Сіроша М.В.,
суддів: Берднік І.С.,
Гордійчук М.П.,
Леонтович К.Г.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Єфімовій В.В.,
за участю представників сторін:
від позивачів - Зельдіна О.Р.,
від відповідача - Радченко І.В.;
від третьої особи - не з'явились;
від Генеральної прокуратури України - Савицька О.В.;
розглянувши касаційну скаргу Донецької митниці на постанову Київського районного суду міста Донецька від 26 вересня 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2005 року у справі за позовом Компанії «Рітал Лімітед», Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» до Донецької митниці, третя особа Донецька міська рада про захист порушеного права, -
в с т а н о в и л а :
Компанія «Рітал Лімітед» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» звернулися до суду з позовом до Донецької митниці про захист порушеного права та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони здійснюють інвестиційну діяльність у Спеціальній Економічній Зоні «Донецьк» (далі - СЕЗ «Донецьк») та відповідно користуються податковими, митними та іншими пільгами встановленими спеціальним законодавством для цієї вільної економічної зони. Проте, відповідачем, за поданою позивачем 15 квітня 2005 року вантажно-митною декларацією, було відмовлено у митному оформлені товару, ввезеного на митну територію України, про що видано талони відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформлені товарів та інших предметів, з тих підстав, що 31 березня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», згідно з яким із Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» виключено норми, що передбачали пільговий режим діяльності. Такі дії митного органу позивачі вважають неправомірними, такими, що суперечать нормам міжнародної Конвенції «Про захист прав інвесторів», статті 397 Господарського кодексу України, статті 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та іншим нормативно-правовим актам, та просили зобов'язати митницю здійснити митне оформлення із застосуванням пільг.
Постановою Київського районного суду міста Донецька від 26 вересня 2005 року позовні вимоги задоволено, визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Відродження» (далі - ТОВ «СП ІІ «Відродження», позивач-1) здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться із-за меж митної території України на територію СЕЗ «Донецьк» відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення контракту № 2 від 19 вересня 2000 року на реалізацію інвестиційного проекту в СЕЗ «Донецьк», тобто із застосуванням пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» в редакції закону до 31 березня 2005 року. Зобов'язано Донецьку митницю здійснювати митне оформлення сировини, що ввозиться з-за меж митної території України на територію СЕЗ «Донецьк» ТОВ «СП ІІ «Відродження» або компанією «Рітал Лімітед», або іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення контракту № 2 від 19 вересня 2000 року на реалізацію інвестиційного проекту в СЕЗ «Донецьк», тобто із застосуванням пільг, передбачених статтею 12 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» в редакції закону до 31 березня 2005 року, та підзаконних нормативно-правових актів, які діяли до 31 березня 2005 року та регулювали порядок митного оформлення ввозу сировини на територію СЕЗ «Донецьк».
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2005 року постанову Київського районного суду міста Донецька від 26 вересня 2005 року залишено без змін. Виключено з резолютивної частини постанови як зайві слова «або іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності».
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Донецька митниця звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», статей 1, 10, 217, 218 Митного кодексу України.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «СП ІІ «Відродження» створено компанією «Рітал Лімітед» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Птахівницький комплекс «Донбас» 28 серпня 2000 року, та зареєстровано розпорядженням Донецького міського голови від 15 вересня 2000 року. Частка іноземного інвестора компанії «Рітал Лімітед» у статутному фонді ТОВ «СП ІІ «Відродження» становить 97 %. Зазначене підприємство має дозвіл № 2 від 23 серпня 2000 року на здійснення підприємницької діяльності на території СЕЗ «Донецьк». 19 вересня 2000 року між ТОВ «СП ІІ «Відродження» та Донецькою міською радою укладено контракт № 2 на реалізацію інвестиційного проекту у спеціальній економічній зоні «Донецьк», за яким інвестор взяв на себе зобов'язання на власний ризик і за власні кошти відповідно до схваленого інвестиційного проекту забезпечити його реалізацію.
Відповідно до статті 217 Митного кодексу України спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 218 цього Кодексу спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться за межами митної території України. Ввезення на митну територію України цих товарів у незмінному стані або товарів, повністю вироблених, достатньо перероблених або оброблених у таких зонах, здійснюється в режимі імпорту. Спеціальні митні зони створюються відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення у таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами у межах зони.
Статтею 1 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон » передбачено, що спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.
24 грудня 1998 року прийнятий Закон України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області», відповідно до преамбули якого цей Закон визначає порядок утворення і функціонування в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності.
Статтею 12 зазначеного закону (в редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року) визначений пільговий порядок ввезення товарів та інших предметів на територію цієї спеціальної економічної зони та їх вивезення.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року статтю 12 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» виключено.
На підставі зазначеної норми митницею було відмовлено ТОВ «СП ІІ «Відродження» у митному оформленні товарів ввезених з-за митної території України на територію СЕЗ «Донецьк», у зв'язку з чим видано талони відмови у пропуску на митну територію України чи в митному оформленні товарів та інших предметів.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано визнали право позивачів на пільгове оформлення товарів, що ввозяться з-за меж митної території України на територію СЕЗ «Донецьк», на підставі статті Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» з огляду на наступне.
Абзацом 1 частини 1 статті 397 Господарського кодексу України передбачено, що з метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів, як застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції.
В свою чергу, стаття 404 зазначеного Кодексу передбачає, що на всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції.
Зазначені положення кореспондуються зі статтею 13 Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» за якою на всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» встановлено, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі.
Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що публічний порядок в державі має бути стабільним та гарантованим державою, позивачі, відповідно як інвестори, мають право на захист майнових та немайнових інтересів, гарантованих спеціальним законодавством у галузі інвестиційної діяльності, і як наслідок мають право користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» (в редакції до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25 березня 2005 року), оскільки положення цього Закону діяли на момент внесення інвестицій та реалізації інвестиційного проекту.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, висновків судів не спростовують.
Вирішуючи спір, суди прийняли законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Донецької митниці залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду міста Донецька від 26 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 листопада 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді