Справа № 755/1795/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Бородіні А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спальної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання однією сім»єю, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спальної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання однією сім»єю посилаючись на те, що з 30 грудня 2003 року вона спільно проживала з відповідачем. Проживаючи спільно, вони вели спільне господарство, спільно формували сумейний бюджет, вони були пов»язані спільним побутом, разом відпочивали та подорожували, мали спільні права та обов»язки. У зв»язку з тим, що їхнє спільне життя нічим не відрізнялося від подружнього, між ними завжди панували взаємоповага та порозуміння, питання про реєстрацію шлюбу між ними не виникало. Як подружня пара вони часто приймали в себе гостей, разом навідували родичів, друзів та знайомих, у яких не виникало питань щодо справжності їхнього подружнього життя. За час сумісного проживання ними було придбане нерухоме майно, яке є їх сумісною власністю.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 30.12.2003 року по 10 жовтня 2011 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежилі будівлі загальною площею 22 486, 20 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_7; однокімнатну квартиру загальною площею 34,4 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1; трикімнатну квартиру, загальною площею 70,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2; одинадцятикімнатну квартиру, загальною площею 422 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя. Проживання позивача та відповідача в одній квартирі не дає під став вважати, що вони жили подружнім життям. В разі якщо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю як подружжя, вони б зареєстрували свій шлюб в органа РАЦС, адже їм ніщо не заважало це зробити, оскільки сторони не перебували в інших шлюбах. Все майно, яке вказане в позові, є особистою власністю ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, за ОСОБА_2 зареєстровано на праві приватної власності наступне нерухоме майно: нежилі будівлі загальною площею 22 486, 20 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_7; однокімнатна квартира, зальною площею 34,4 кв.м., розташованої за адресою : АДРЕСА_4; трикімнатна квартира, загальною площею 70,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2; одинадцятикімнатна квартира, загальною площею 422 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копіями договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 14.07.2005 року, договором купівлі-продажу квартири від 30.02.2004 року, договором купівлі-продажу квартири від 28.11.2006 року та свідоцтвом про право власності від 12.12.2007 року (а.с.20-23, 26-27, 48).

Звертаючись з позовом позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що вона з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах з 30 грудня 2003 року по 10 жовтня 2011 року та майно, а саме: нежилі будівлі загальною площею 22 486, 20 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_7; однокімнатна квартира, зальною площею 34,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_4; трикімнатна квартира, загальною площею 70,3 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_2; одинадцятикімнатна квартира, загальною площею 422 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, є їх спільною сумісною власністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3, пояснила, що вона перебуває в дружніх стосунках з позивачем з 2000 року. ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_2 в 2001 році. З кінця 2003 року вони почали проживати однією сім»єю по АДРЕСА_8 Вона іноді приходила до них в гості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство мали спільний бюджет. Бажали спільних дітей. ОСОБА_1 працювала весь час проживання відповідачем та мала хорошу заробітну плату.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою позивача з 2003 року. З відповідачем перебуває в дружніх стосунках з того же часу. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом проживали з 2003 року по 2011 рік як сім»я. Будучи подругою часто приходила до них в гості. Сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, постійно говорили про бажання мати спільних дітей. ОСОБА_5, ні ОСОБА_1 не перебували і інших шлюбах.

Свідок ОСОБА_6, яка є подругою позивача з 1999 року, в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 вона познайомилась ще в 1997 році, оскільки разом працювали. Починаючи з 2003 року ОСОБА_1 почала проживати разом з ОСОБА_5 однією сім»єю і переїхала до нього в квартиру на АДРЕСА_8 Весь час проживали в цій квартирі разом однією сім»єю, мали спільний бюджет, всі питання щодо майна вирішували разом. ОСОБА_1 весь час працювала та мала хорошу заробітну плату і не була матеріально залежна від ОСОБА_5. Вважає, що за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 все майно придбали разом.

Свідок ОСОБА_7, яка з 1990 року разом працює з відповідачем, а наразі перебуває в приятельських відносинах як з позивачем так і з відповідачем. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 почали разом зустрічатись ще в 2001 році. Починаючи з 2003 року і до жовтня 2011 року проживали разом в його квартирі по АДРЕСА_8. ОСОБА_5 до ОСОБА_1 також жив з жінкою, від якої у нього є спільна дитина, але це також не була сім»я. На її переконання, не дивлячись на їх сумісне проживання, дані відносини не можна назвати сімейними, оскільки сімейні відносини мають бути офіційно оформлені.

Свідок ОСОБА_8, який перебуває в дружніх стосунках з відповідачем з 1997 року. З позивачем також перебуває в дружніх стосунках з 2000 року, в судовому засіданні пояснив, що з 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом в квартирі відповідача. ОСОБА_1 в квартирі була господинею, але, на його думку, не дружиною. Гроші на спільний побут вони витрачали разом. Щоб відносини назвати сімейними, вони повинні бути оформлені офіційно.

Згідно п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, .під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотньої сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Чинний до 01.01.2004 року Кодекс про шлюб та сім'ю в Україні не містив норми, яка б регламентувала спільну сумісну власність на майно чоловіка та жінки, що проживають однією сім'єю.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного суду, що містяться в постанові від 31.03.1995 року «Про судову практику в правах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі п. 5 ст. 273 ЦПК України (в редакції 1963 року) може мати місце, якщо такі відносини виникли до 8 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі безвісти на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах РАЦС. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Цивільний процесуальний кодекс в редакції 2004 року, п. 5 ст. 256 якого передбачено розгляд судом справ про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, вступив в законну силу лише з 01.09.2004 року.

Таким чином, в суду немає законних підстав для встановлення факту перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах з 30 грудня 2003 року по 01.09.2004 року. Що стосується дати, до якої позивач вважає, що між нею та відповідачем були сімейні відносини, а саме 10 жовтня 2011 року, то з доказів, наданих сторонами в судовому засіданні, встановити безпосередньо дати закінчення сімейних відносин не можливо, а тому суд встановлює часом припинення сімейних відносин жовтень 2011 року.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Тобто, поняття сім'ї дається через формулювання її ознак, головною з яких є наявність між її членами взаємних прав та обов'язків, що зумовлені їхнім спільним проживанням.

ППВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», пунктом 20 роз»яснено, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ним склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З врахуванням показів свідків, суд вважає доведеним факт спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.09.2004 року по жовтень 2011 року.

Що стосується визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_9, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

За період сумісного проживання з 01.09.2004 року по жовтень 2011 року було придбано наступне майно: нежилі будівлі загальною площею 22 486, 20 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_7; трикімнатну квартиру, загальною площею 70,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5; одинадцятикімнатну квартиру, загальною площею 422 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Так, на виконання вимог даної статті відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що спірне майно є його особистою власністю, а тому суд вважає за необхідне визнати вказане майне спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Що стосується однокімнатної квартири, зальною площею 34,4 кв.м., розташованої за адресою : АДРЕСА_4, то дана квартира не може бути визнана спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки згідно договору купівлі продажу спірної квартири вона була придбана 13.02.2004 року, тобто в той період, який не визнаний судом як період спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з підстав вищевикладених.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, в врахуванням ст.. 11 ЦПК України, оскільки наслідком визнання спільної сумісної власності подружжя є його фактичний поділ, а позивачем дане питання не ставиться тому суд його і не вирішує.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3654 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 216, 220, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 3, 74 СК України, ст. 273 ЦПК в редакції 1963 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спальної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання однією сім»єю задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім»єю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з 01 вересня 2004 року по жовтень 2011 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне нерухоме майно:

· нежилі будівлі загальною площею 22 486, 20 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_7;

· трикімнатну квартиру, загальною площею 70,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_5;

· одинадцятикімнатну квартиру, загальною площею 422 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3654 грн. судового збору.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя