ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року № 22а- 13274/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Ліщинського А.М., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни,
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2008 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй до 05 травня повинна надаватись щорічна разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком, як учаснику війни. Однак, всупереч цим вимогам, грошова допомога за 2005-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь суму недоплаченої разової щорічної допомоги як учаснику війни в розмірі 3148 (три тисячі сто сорок вісім грн.).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області у поданій апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 року скасувати та винести нову, якою відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що головним розпорядником коштів для виплати разової грошової допомоги є Міністерство праці та соціальної політики України, якому щорічно з Державного бюджету України на такі цілі виділяються відповідні кошти. Просить врахувати, що рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 датоване 09 липня 2007 року, тобто після завершення виплати спірної допомоги у травні 2007 році, а також те, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розміри щорічної грошової допомоги на 2005-2007 рр. не були підтвердженні державним бюджетом, як основним фінансовим документом. Вважає, що позивачці у належному розмірі та відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і постанови КМ України № 177 від 18 лютого 2004 року виплачено щорічну разову грошову допомогу, як учаснику війни.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має статус учасника війни, з врахуванням чого до 05 травня їй виплачувалась разова щорічна грошова допомога у 2005 році - 50 грн. 00 коп., у 2006 році - 50 грн. 00 коп., у 2007 році - 55 грн. 00 коп.
Задовольняючи вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що вона є учасником війни, якій відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у тому числі й учасникам війни. Розмір отриманої позивачкою у 2007 році грошової допомоги до 05 травня в сумі 55 грн. суперечить вимогам зазначеного Закону і сума заборгованості перед нею, виходячи із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком у 2007 році, та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області 1175,18 грн. для виплати ОСОБА_1 недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, якій відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» учасникам війни передбачена разова допомога в розмірі 50 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - 50 гривень, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - 55 гривень.
Тобто в даному випадку на період виникнення зазначених спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам війни.
Отже для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Одночасно Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути одночасно врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення з урахуванням дії законів в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
За таких підстав, в частині відмови в стягненні з відповідача суми недоплаченої щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2005,2006 роки рішення суду першої інстанції є законним.
Що стосується 2007 року, то рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 - п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - було визнано неконституційним.
Водночас, згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачці органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було діючим, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином підстав для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області 1175,18 грн. для виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги до 05 травня в 2007 році - немає, оскільки вищезазначений орган державної влади діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного і статті 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а тому колегія суддів в частині задоволення позову вважає вірним рішення суду першої інстанції - скасувати і в цій частині прийняти нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Яворівської районної державної адміністрації Львівської області задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.08.2008 року у справі № 2а-900/08 скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
А.М.Ліщинський