Справа № 467/867/15-ц

2/467/43/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016 року                  Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді  Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання  Романенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк»  звернувся  до  суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості  за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та  відповідачем ОСОБА_1 було укладено  кредитний договір № ZPMHGK0000000004, за умовами якого позичальник одержав кредитні кошти у розмірі 124 390 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 12 березня 2028 року. Внаслідок невиконання позичальником обов'язків за кредитним договором станом на 16 квітня 2015 року виникла заборгованість по договору у розмірі 303143.78 доларів США, з яких: 101461.64 доларів США - заборгованість за кредитом; 72697.28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2662.93 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом - 111875.58 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 11.48 доларів США - штраф (фіксована частина), 14434.87 доларів США - штраф (процентна складова). 15 серпня 2014 року у забезпечення виконання основним боржником ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки у розмірі 1 000 грн. Посилаючись на викладене, позивач прохав стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2008 року № ZPMHGK0000000004 у розмірі 303097.86 доларів США, що складає 6 601 471 грн. 53 к. і з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за договором у розмірі 1 000 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення.  

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, незважаючи на те, що про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала суду письмове пояснення, в якому заперечувала проти задоволення позову, зазначила, що дійсно між нею та позивачем 12 березня 2008 року було укладено кредитний договір з метою придбання житла та договір іпотеки. Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 жовтня 2011 року були задоволені вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок площею 99 кв.м, розташований в м. Запоріжжя, вул. Руставелі, 12 «а». Таким чином, банк використав своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки при простроченні іпотекодавцем повернення суми кредиту. Вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, що забезпечує виконання того ж самого кредитного договору, заявлені до одного і того ж позичальника – іпотекодавця, є подвійним стягненням, а тому задоволенню не підлягають. Про укладення договору поруки її ніхто не сповіщав, з поручителем ОСОБА_2 вона не знайома. Не погоджувалася з розрахунком банку щодо заборгованості по кредитному договору, вважає нарахування неустойки несправедливим.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Як встановлено судом, 12.03.2008 року сторони уклали кредитний договір № ZPMHGK0000000004, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримала кредит шляхом видачі готівкою через касу в розмірі 124 390 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0.48 % річних, та періодом сплати з 12 по 17 число кожного місяця на строк до 12.03.2028 року.

Відповідно до п.п.5.1, 8.4 договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0.15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Позичальник ОСОБА_1 порушувала зобов’язання по договору і станом на 16 квітня 2015 року мала прострочені платежі за тілом кредиту та відсотками, яка позивачем за умовами кредитного договору нарахована заборгованість у розмірі 303143.78 доларів США, з яких: 101461.64 доларів США - заборгованість за кредитом; 72697.28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2662.93 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом 111875.58 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 11.48 доларів США - штраф (фіксована частина), 14434.87 доларів США - штраф (процентна складова).

Згідно договору іпотеки № ZPMHGK0000000004, укладеного 12 березня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору відповідачем ОСОБА_1 передано в іпотеку житловий будинок площею 99 кв.м, розташований в м. Запоріжжя, вул. Руставелі, 12 «а».

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 18 жовтня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок площею 99 кв.м, розташований в м. Запоріжжя, вул. Руставелі, 12 «а» шляхом продажу його банком.

Разом з тим, предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

В абзаці 2 п.42 Постанови дано наступне роз'яснення: «При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України "Про іпотеку" (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

У наведеному пункті йде мова про те, що суд не може одночасно, тобто одним рішенням звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості з однієї особи позичальника за кредитним договором, яка є одночасно іпотекодавцем. Але є один виняток, коли суд може це зробити - коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця.

По даній справі ж є окреме рішення суду про звернення стягнення, яке до цього часу не виконано, борг банку не повернуто, а тому перешкод для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача немає.

За правилами ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, якими, зокрема, може бути ступень виконання зобов'язань боржником, майновий стан чи інші інтереси позичальника.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасно виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, як складовим елементом загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога позивача про стягнення пені в розмірі, який в декілька разів перевищує заборгованість спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, в якій наголошено, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, а тому принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Конституційний Суд України визначив, що захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України.

Отже, ч.3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків (постанова Верховного Суду України, ухвалена по справі № 6-100 цс14 від   03 вересня 2014 року).

Враховуючи те, що діючим законодавством не наводиться чіткий перелік таких обставин та це питання повинно вирішуватися на підставі аналізу конкретної ситуації, тому суд вважає, що оскільки розмір заборгованості за кредитним договором становить 174 158,42 доларів США (заборгованість по кредиту і процентам), а нарахована пеня -111 875.58 доларів США, що не перевищує розмір збитків, то підстав для зменшення розміру пені немає.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 серпня 2014 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 02/ДЗ. Відповідно до положень п. 1 зазначеного договору, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_1 всіх своїх обов'язків за кредитним договором; положення п. 2 договору зазначають, що розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежуються сумою 1000 грн.; п. 4 договору вказує на те, що у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, він та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 303097.86 доларів США, що за курсом 21.78 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.04.2015 року складає 6 601 471 грн. 53 к. та стягнення з обох відповідачів у солідарному порядку заборгованості за договором у розмірі 1 000 грн.

Судові витрати підлягають розподілу на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 8, 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд

 В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі: 101461.64 доларів США - заборгованість за кредитом; 72697.28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2662.93 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 111875.58 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 11.48 доларів США - штраф (фіксована частина), 14434.87 доларів США - штраф (процентна складова), а всього 6 601 471 (шість мільйонів шістсот одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн. 53 к.( 6 602471.53 грн. – 1000 грн.)    

     Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 3644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 10 (десять) грн.

     Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                             Т.М.Кологрива