У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Василевича В.С.,
суддів : Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,
при секретареві судового засідання Чалій Н.О.,
за участю представника позивачів - адвоката ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд” на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 5 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд” про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 5 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд” на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 35000 грн., а на користь ОСОБА_5 - 25 000., в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, яка була заподіяна останнім через настання 26 серпня 2008 року нещасного випадку на виробництві із ОСОБА_4, в результаті якого той загинув.
В задоволенні решти позовних вимог, на загальну суму 205000 грн., позивачам відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю „Інжбуд” зазначає, що вказане рішення вважає необґрунтованим, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, оскільки, відповідно до статті 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та ст. 9 Закону України „Про охорону праці”, підприємство,
_____________________________________________________________________
Справа № 22-1030/2009 р головуючий у 1 інстанції - Мішура В.С.
Категорія : 21 доповідач - Григоренко М.П.
сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з його працівником, в тому числі пов'язаних із відшкодуванням моральної шкоди.
Крім того, у п.4.2. рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп\2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області зазначено, що передбачене ст. 2371 КЗпП України і ст..1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди власником чи уповноваженим ним органом не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону.
Також позивачі не обґрунтували належним чином розмір заявлених позовних вимог, а також не надали суду відповідних доказів з даного приводу, на підставі яких можливо було б визначити глибину їх фізичних та душевних страждань.
В зв'язку із чим, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачів зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення ухвалено відповідно до вимог норм матеріального і процесуального права і його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін по даній цивільній справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції виходив із того, що саме відповідач повинен відшкодовувати завдану моральну шкоду, яку ті зазнали внаслідок смерті ОСОБА_6, так як нещасний випадок з останнім стався як з його вини так і з вини товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд”, що підтверджується відповідними актами про нещасний випадок форми Н-1 та Н-5.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки нещасний випадок з ОСОБА_6 стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якого був відповідач, тому останній має відшкодовувати завдану моральну шкоду незалежно від наявності його вини.
Колегія суддів погоджується із даними висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності рішення суду першої інстанції, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року (справа про страхові виплати) визначено, що незважаючи на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Факт заподіяння позивачам моральної шкоди смертю потерпілого працівника є очевидним і тому на погляд колегії суддів не потребує будь-якого додаткового доказування, як на цьому наполягає апелянт.
Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
На переконання апеляційного суду розмір грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції було визначено із урахуванням вимог частини 3 статті 23 ЦК України і зменшенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 5 травня 2009 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд” відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 5 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Василевич В.С.
Судді Григоренко М.П.
Ковальчук Н.М.