ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2016 р. м. Київ К/800/12813/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Вінницької міської ради

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року

у справі № 802/3629/14-а

за позовом Вінницької міської ради

до Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк Анастасії Олегівни,

треті особи: Вінницька обласна рада, Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області,

про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

встановив:

Вінницька міська рада звернулась до суду з позовом до Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк Анастасії Олегівни, в якому просила визнати протиправними дії щодо прийняття рішень та визнати протиправними і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) 12329224 від 10 квітня 2014 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 12329466 від 10 квітня 2014 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповноту встановлення обставин у справі, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що державним реєстратором допущено описку, а також прийнято на підставі порядку державної реєстрації, що втратив чинність. Зазначає, що відповідачу було відомо, що виконком Вінницької міської ради 28 грудня 2001 року передав третій особі земельні ділянку виключно у постійне користування, а не у власність, тому відповідач повинен був з'ясувати чи не вплине прийняте ним рішення на особу (позивача), яка на правах власника у свій час розпорядилась ділянкою. Також вказує, що виконком Вінницької міської ради на момент прийняття рішення «Про оформлення права користування землею управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області» від 28 грудня 2001 року № 2293 був наділений повноваженнями приймати таке рішення. Крім того, зазначає, що Вінницька обласна рада чи Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області не мали права на розпорядження земельної ділянкою без згоди власника даної земельної ділянки, тобто без згоди Вінницької міської ради.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, треті особи не погоджується з касаційною скаргою, тому просять залишити її без задоволення, рішення судів - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що Рішенням 12 сесії 21 скликання Вінницької обласної Ради народних депутатів від 14 травня 1993 року затверджено зміни і доповнення до рішення 10 сесії обласної Ради народних депутатів 21 скликання від 30 жовтня 1992 року «Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних, що передаються в управління обласної державної адміністрації та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності» та у додатку № 1 до цього рішення передбачено, що до майна комунальної власності обласної Ради народних депутатів належать адміністративні будинки м. Вінниця: вул. Леніна, 70, вул. Хмельницьке шосе, 7, з складськими приміщеннями по вул. Пугачова, автобаза по вул. Константиновича, 45, адмінбудинки окремих управлінь, відділів, фондів облдержадміністрації і обласної Ради народних депутатів, редакції газети «Вінниччина», «Панорама», «Поділля», «Камертон».

28 вересня 2000 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради на підставі ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року прийнято рішення № 1324 «Про оформлення права користування землею управлінню по експлуатації адміністративних будинків обласної ради», відповідно до пп. 2.3-2.5 якого передбачено необхідність оформлення управлінням права постійного користування землею на земельні ділянки по вул. Хмельницьке шосе, 7 в м. Вінниці, а саме на земельну ділянку площею 0,8180 га для громадських потреб, земельну ділянку площею 2,8011 га для благоустрою і озеленення та земельну ділянку площею 0,2968 га для комерційних потреб.

Розпорядженням Вінницької обласної ради № 116 від 31 серпня 2001 року управління по експлуатації адміністративних будинків обласної ради перейменовано в управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, у зв'язку з чим виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення № 2293 від 28 грудня 2001 року про оформлення за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області права постійного користування на земельну ділянку площею 0,8180 га для громадських потреб, земельну ділянку площею 2,8011 га для благоустрою і озеленення та земельну ділянку площею 0,2968 га для комерційних потреб.

07 липня 2006 року управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області видано державні акти на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2968 га по вул. Хмельницьке шосе, 7 для комерційних потреб (серії ЯЯ № 015776), площею 0,8180 га по вул. Хмельницьке шосе, 7 для громадських потреб (серія ЯЯ № 015777) та площею 2,8011 га по вул. Хмельницьке шосе, 7 для благоустрою та озеленення (серія ЯЯ № 015778).

Положенням, затвердженим розпорядженням голови обласної ради № 116 від 31.08.2001 року встановлено, що управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області - це установа, яка є спільною власністю територіальних громад Вінницької області, виконавчим органом обласної ради з питань ефективного використання майна, управління якою здійснює Вінницька обласна рада.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Керуючись вказаним законом, 04 квітня 2014 року представник Вінницької обласної ради Гайдайчук О.П. звернувся до Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області із заявою про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,2968 га по вул. Хмельницьке шосе, 7 в м. Вінниці за територіальними громадами сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради та заявою про державну реєстрацію права постійного користування на вказану земельну ділянку за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.

На підставі поданих документів 10 квітня 2014 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області Шуляк А.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: № 12329224 про державну реєстрацію права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради на земельну ділянку, що розташована у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 7, кадастровий номер 0510100000:02:052:0072; № 12329466 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою, що розташована у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 7, кадастровий номер 0510100000:02:052:0072, за управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області.

Позивач, вважаючи дії та зазначені рішення державного реєстратора протиправними, звернувся до суду з даним позовом про визнання дій протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення державного реєстратора відповідають вимогам закону, натомість позивачем не доведено наявності у нього права власності чи користування на земельну ділянку, право на явку зареєстровано за третьою особою.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень станом на день здійснення реєстраційних дій регулювалась Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок реєстрації; в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

П. 8 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

За змістом п. 10 Порядку реєстрації заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження.

Згідно з п. 13 Порядку реєстрації заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Абз. 1 п. 36 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Як встановлено судом з посиланням на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 20313939 від 10 квітня 2014 року, підставою виникнення права власності Вінницької обласної ради на земельну ділянку є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012 року.

Відповідно до п.п. а) п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом (01 січня 2013 року) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

З наведеної норми закону вбачається, що земельні ділянки, які, зокрема, перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, відносяться до земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

При цьому варто зазначити, що наведена норма закону визначає належність до земель комунальної власності земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, проте не конкретизує якому саме органу місцевого самоврядування повинна належати така земельна ділянка і на якому правовому титулі (власності, користування тощо). Вказана норма закону не передає у власність органів місцевого самоврядування земельні ділянки, які знаходяться в його користуванні та відповідно не може бути підставою для автоматичної реєстрації права власності на земельні ділянку за тим органом місцевого самоврядування, в користуванні якого находиться така земельна ділянка.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що оскільки земельна ділянка площею 0,2968 га, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, з цільовим призначенням «для комерційних потреб», перебувала у постійному користуванні управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, то відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, вона належить до земель комунальної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради.

З урахуванням наведеного підлягає з'ясуванню питання, яким документом підтверджується виникнення, перехід або припинення прав на земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано за Вінницькою обласною радою, відповідно до п.п. 36, 37 Порядку реєстрації.

Судами вказану обставину не встановлено, як і не встановлено відповідність дій та спірних рішень державного реєстратора діючому на час виникнення спірних правовідносин Порядку реєстрації.

Крім того, суди не встановили на якому правовому титулі (власності, постійного користування тощо) вказана земельна ділянка належала Вінницькій міській раді, обмежившись лише відхиленням доводів позивача про належність земельної ділянки йому на підставі Державного акту на право постійного користування землею міста Вінниці 1962 року, оскільки з часу оформлення вказаного документу відбулись істотні зміни у правах власності та користуванні земель міста Вінниця.

Так суди, зокрема, не встановили на підставі якого документу Вінницька міська рада розпоряджалась земельною ділянкою, що розташована у м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, 7, площею 0,2968, шляхом прийняття виконавчим комітетом міської ради на виконання делегованих радою повноважень рішення «Про оформлення права користування землею управлінню по експлуатації адміністративних будинків обласної ради» від 28 вересня 2000 року № 1324 та рішення «Про оформлення права користування землею управлінню спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області» від 28 грудня 2001 року № 2293.

Наведені порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції та невиправлені судом апеляційної інстанції, унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірним рішенням, діям відповідачів.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: