Справа № 11- 321/2009 Головуючий 1 інстанції: Жук М.І.
Категорія - ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Мельниченко Ю.В.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2009 року м. Чернігів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого: Мельниченко Ю.В.
суддів: Борисенка І.П., Широян Т.А.
при секретарі : Терешко В.В.
за участю прокурора: Щербака О.І.
адвоката: ОСОБА_1
потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2009 року.
Цим вироком: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1, освіта професійно-технічна, працюю чий підсобним робочим у СПД ОСОБА_5, інвалід 3 групи, раніше не судимий, -
Засуджений за ст. 286 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в сумі 1265 грн. 62 коп.
Судом ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що близько 06 години 10 хвилини, 25 вересня 2007 року, не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами, керував технічно справним автомобілем «Фольксваген - Пасат», д.н.з. НОМЕР_1 по проспекту Миру в м. Чернігові. Поблизу будинку № 53 по проспекту Миру ОСОБА_4, виявивши перешкоду для руху - ОСОБА_6, яка займалася виконанням трудових обов'язків двірника Комунального автотранспортного підприємства № 2528 по прибиранні вулиці, в порушення вимог п. п. 1.3, 1.5, 12.1, 2.1 а, 10.1, 12.1, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху проявив неуважність, для об'їзду перешкоди, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості керованого транспортного засобу аж до повної його зупинки та допустив наїзд на зазначеного пішохода, в результаті чого потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої внутрішньо - черепної травми, переломи кісток склепіння та основи черепа, внаслідок чого настала смерть потерпілої.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок суду від 07 квітня 2009 року змінити в частині призначеного покарання, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням. Вважає вирок суду частково незаконним, оскільки призначене покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає особі засудженого. Так, судом не було при призначенні покарання враховано всі обставини ДТП та особу засудженого. Вказує, що санкція у вигляді реального обмеження волі є суворою і не відповідає обставинам конкретного злочину, що скоїв засуджений. Обмеження волі позбавить засудженого роботи, а всю його чисельну сім'ю засобів існування. Зазначає, що призначене покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є саме тою необхідною і достатньою мірою для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду від 07 квітня 2009 року змінити в частині призначеного покарання та призначити більш суворе покарання. Вважає призначене покарання занадто м'яким, оскільки судом не було взято до уваги та обставина, що засуджений керував транспортним засобом без посвідчення водія та з вадою зору, що і стало причиною ДТП.
Судом першої інстанції справа була розглянута за правилами ст.299 КПК України, кваліфікація та доведеність вини засудженого ніким з учасників процесу не оспорюються, а в апеляціях оспорюється лише призначене судом покарання.
Заслухавши думку адвоката, який підтримав свою апеляцію та вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_4 міру покарання з застосуванням ст.75 КК України, тобто звільнити від відбування покарання з випробуванням, засудженого, який підтримав думку адвоката, прокурора, який вважає апеляції безпідставними, а вирок суду законним та обґрунтованим, потерпілих, які вважають призначене засудженому покарання за вироком суду занадто м” яким, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій шляхом проведення часткового судового слідства в межах, передбачених ст.ст 362 ч.5, 365 КПК України, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А:
судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом було з'ясовано правильність розуміння засудженим та іншими учасниками судового розгляду зміст фактичних обставин справи, відсутність сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз”яснено їм позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Засуджений ОСОБА_4 пояснив, що ним не оспорюються фактичні обставини справи, кваліфікація його дій та доведення його вини у скоєнні злочину. Він вважає, що призначена йому міра покарання за вироком суду є занадто суворою. Судом при призначенні покарання не в повній мірі враховані обставини дорожньо-транспортної пригоди та його особа. Не врахована, на думку засудженого, та обставина, що при дорожньо-транспортній пригоді самою потерпілою були грубо порушені правила техніки безпеки. Залишилось поза увагою суду те, що на утриманні засудженого знаходяться його мати та вісім молодших братів і сестер. Крім того засуджений без наявності судового рішення про стягнення матеріальної та моральної шкоди в добровільному порядку надає потерпілим матеріальну допомогу.
Потерпіла ОСОБА_2 підтримала свою апеляцію та пояснила, що призначена засудженому ОСОБА_4 міра покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді трьох років обмеження волі є занадто м”якою. При призначенні покарання поза увагою суду залишилось те, що засуджений керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія, маючи третю групу інвалідності по зору, що і стало безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка потягла за собою тяжкі наслідки - смерть потерпілої. Склад сім”ї засудженого, як пом'якшуюча вину обставина, не може бути врахована при призначенні покарання, оскільки це не його особиста сім”я, а сім”я його матері, до складу якої входить і сам засуджений.
Потерпіла ОСОБА_3 підтримала апеляцію своєї матері і також вважає призначене ОСОБА_4 покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді трьох років обмеження волі занадто м”яким.
Колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Вирішуючи питання про обґрунтованість призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді трьох років обмеження волі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання не дотримався вимог ст.ст.65-67 КК України.
При призначенні покарання суд надав перевагу одним критеріям призначення покарання і не надав належну оцінку іншим, а саме характеру та ступіню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину та наслідків, які настали від злочину. Така обставина, як складне матеріальне становище багатодітної сім”ї, де проживає засуджений не може бути врахована як обставина яка пом”якшує покарання, оскільки ОСОБА_4 є повнолітнім, має свій заробіток, своєї сім”ї не має, в матеріалах справи відсутні будь які дані щодо утримання засудженим інших членів своєї родини. Іншу обставину, таку як наявність у засудженого третьої групи інвалідності, також не можна вважати, як обставину, що пом”якшує покарання, оскільки дана обставина може бути визнана такою, що характеризує особу засудженого. З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що підстави для застосування ст.69 КК України відсутні, а призначене судом першої інстанції ОСОБА_4 покарання є м”яким та не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину. З урахуванням даних про особу ОСОБА_4, пом”якшуючих вину обставин, а саме: активного сприяння розкриттю злочину, надання матеріальної допомоги потерпілим, відсутності обтяжуючих обставин, покарання йому має бути призначено в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, а саме у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі.
В іншій частині колегія суддів вважає за можливе вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 365 , 366 КПК України судова колегія ,-
З А С У Д И Л А :
Апеляцію адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2009 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення йому покарання за ст.286 ч.2 КК України скасувати.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ст.286 ч.2 КК України - три роки позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід до набрання вироком чинності ОСОБА_4 залишити - підписку про невиїзд.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений протягом місяця з дня його проголошення до Верховного Суду України.
СУДДІ:
Мельниченко Ю.В. Борисенко І.П. Широян Т.А.