Справа № 11-337/2009 р. Головуючий у І інстанції - Соловей В.В.
Категорія - ст. 389 ч. 2 КК України. Доповідач - Мельниченко Ю.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді - Навозенко Л.С.
суддів - Мельниченка Ю.В., Оседача М.М.
з участю прокурора - Басюка С.В.
засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями: помічника прокурора Козелецького району Чернігівської області Грицана А.А. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Пилятин, Козелецького району Чернігівської області, громадянин України, українець, вдівець, із середньою освітою, працюючий водієм в ТОВ „Козелецький маслозавод” смт. Козелець, житель АДРЕСА_1, раніше судимий Козелецьким районним судом: 14 квітня 2006 року за ст. 164 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік; 7 травня 2007 року за ст. 164 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі, згідно постанови Менського районного суду від 16 квітня 2008 року замінена невідбута частина покарання 1 рік 5 місяців 25 днів обмеження волі на цей же строк виправними роботами по місцю роботи з відрахуванням на користь держави 20% заробітку.
- засуджений за ст. 389 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком ОСОБА_1 приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком частково - у вигляді 8 місяців обмеження волі, і остаточно до відбування йому покарання призначено 2 роки 2 місяці обмеження волі.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за таких обставин.
7 травня 2007 року ОСОБА_1 був засуджений Козелецьким районним судом за ст. 164 ч. 2 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі. Постановою Менського районного суду від 16 квітня 2008 року замінена невідбута частина покарання 1 рік 5 місяців 25 днів обмеження волі на цей же строк виправними роботами за місцем роботи з відрахуванням на користь держави 20% заробітку. 13 травня 2008 року прийнято вирок до виконання ТОВ „Козелецький маслозавод” і розпочато відрахування з заробітної плати.
Так, відбуваючи покарання ОСОБА_1 за час відбування покарання допустив пропуски без поважних причин, а саме в червні 2008 року 14 днів, в липні 2008 року 8 днів та жовтні 2008 року 2 дні. Крім цього, він не з'являвся вчасно для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію без поважних причин, був попереджений про відповідальність за порушення умов виконання покарання. Але ОСОБА_1 для себе висновків не зробив та продовжував ухилятись від відбування покарання та обов'язку працювати за місцем роботи протягом строку, визначеного вироком суду.
Не погоджуючись з даним вироком суду, помічник прокурора Козелецького району Чернігівської області Грицан А.А., який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції подав апеляцію, в якій не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого просить його змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. ОСОБА_1 призначити покарання за ст. 389 ч. 2 КК України у вигляді 2 місяців арешту та на підставі ст.ст. 71 ч. 1, 72, 82 ч. 6 КК України приєднати частково невідбуту частину покарання за постановою Менського районного суду від 16 квітня 2008 року 3 місяці арешту і остаточно призначити покарання у вигляді 5 місяців арешту.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу провадженням закрити на підставі ст. 7 КПК України внаслідок зміни обстановки, посилаючись на те, що суд прийняв рішення на основі неповного з'ясування обставин справи. Звертає увагу на те, що повністю розрахувався по аліментам зі своєю колишньою дружиною і його син вже досяг повнолітнього віку.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, пояснення ОСОБА_1, який заперечує проти апеляції прокурора та підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію помічника прокурора слід задовольнити, а апеляцію засудженого залишити без задоволення, з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку.
У відповідності з встановленими судом фактичними обставинами подій злочину, правильно застосований і матеріальний закон, тобто дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 389 ч. 2 КК України, як ухилення від відбування виправних робіт особою, засудженою до цього виду покарання.
Твердження засудженого ОСОБА_1 в апеляції про необхідність закриття справи, у зв'язку з повною сплатою заборгованості та повноліттям дитини, апеляційною інстанцією не може бути взято до уваги, оскільки предметом розгляду справи було ухилення засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20 % заробітку на користь держави та обов'язку працювати за своїм місцем роботи протягом строку, визначеного судовим рішенням, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується останнім.
Однак, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 суд припустився помилки і відповідно до ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного вироком Козелецького районного суду від 23 квітня 2009 року приєднав невідбуту частину покаранням за вироком цього ж суду від 7 травня 2007 року і остаточно призначив покарання у вигляді 2 років 2 місяців обмеження волі.
Суд повинен був до призначеного покарання приєднати, повністю чи частково, невідбуту частину покарання, яке було замінено засудженому ОСОБА_1 постановою Менського районного суду від 16 квітня 2008 року з застосуванням положень ст. 72 КК України, оскільки як вимагає ст. 82 ч. 6 КК України, якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у ст.ст. 71, 72 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що дані про особу засудженого ( вік, сімейний стан, позитивна характеристика з місця роботи, ), визнання вини та щире каяття у вчиненому злочині, відсутність обтяжуючих вину обставин - все це давало суду підстави для призначення засудженому менш суворого покарання, передбаченого санкцією закону, за яким його засуджено, а саме призначити покарання у виді арешту.
За таких обставин, необхідно змінити вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначити йому покарання в межах санкції ч. 2 ст.389 УК України у виді двох місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2007 року, перевівши відповідно до ст.72 виправні роботи на арешт - у виді 3 місяців арешту і остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 місяців арешту.
В решті цей же вирок колегія суддів вважає за можливе залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 373, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію помічника прокурора Козелецького району Чернігівської області Грицана А.А. задовольнити.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 - змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 389 ч. 2 КК України до 2 місяців арешту.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2007 року - у вигляді 3 місяці арешту і остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 місяців арешту.
В решті цей же вирок залишити без змін.
Судді :
Навозенко Л.С. Ю.В. Мельниченко Оседач М.М.