Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #54339630

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2059/16 Справа № 175/4373/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Борисов С. А. Доповідач - Прозорова М.Л.


Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 04.08.2013 року він був прийнятий на роботу на посаду юриста до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". 05.09.2014 року він був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. На день звільнення відповідач нарахував йому заробітну плату за вересень 2014 року в сумі 3 476 грн. 05 коп., але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовився.

25.02.2015 року він звернувся до відповідача із заявою про надання довідки щодо заборгованості та довідки про його середній заробіток за останні два місяця роботи для подальшого звернення до суду.

17.04.2015 року відповідачем йому надана довідка щодо заборгованості, але довідка про його середній заробіток за останні два місяця роботи надана так і не була. 16.09.2015 року він повторно звернувся до відповідача щодо надання вищевказаних довідок. 29.09.2015 року він отримав усну відмову від директора ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо надання необхідних довідок.

30.09.2015 року відповідач виплатив нараховану йому заробітну плату за вересень 2014 року в сумі 3 476 грн. 05 коп.

У зв'язку з викладеним, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на свою користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 54 924 грн. 57 коп. (а.с.2-3).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.12.2015 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Суд стягнув з ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 43 475 грн. 61 коп.

Також суд стягнув з ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. (а.с.99).

З таким рішенням не погодилось ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та звернулось з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 14 003 грн. 38 коп. (162,83 * 86 роб. днів), посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального законодавства (а.с.103-106).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку, з наступних підстав.

Вирішуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день звільнення ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" нарахувало позивачу заробітну плату за вересень 2014 року в сумі 3 476 грн. 05 коп., але виплатило нараховану заробітну плату 30.09.2015 року. Тому, виходячи з того, що спір щодо суми заборгованості між сторонами відсутній, у відповідності до закону позивачу до виплати підлягає й повна сума середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується в частині необхідності відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку, але не може погодитись із розміром такого відшкодування, визначеним судом першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2013 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду юриста до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

05.09.2014 року позивач був звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В день звільнення позивача 05.09.2014 року підприємство повинно було провести з ОСОБА_2 повний розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012 дано офіційне тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117,231-1 КЗпП України. Конституційний суд України визначив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та при відшкодуванні завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Крім того рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 року №1-18/2013 дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст. 233 КЗпП, де зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таким чином, як закон так і Конституційний суд України розмежував спори про виплату заробітної плати та інші трудові спори, постановивши, що перші мають необмежений строк позовної давності, а другі - 3 місяці (крім спорів про звільнення, та відшкодування матеріальної шкоди).

Таким чином, на платежі передбачені ст. 117 КЗпП та інші, що не є заробітною платою встановлений строк позовної давності у 3 місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Зі справи вбачається, що тільки у жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки виплати заборгованості по заробітній платі в сумі 54 924 грн. 57 коп. за період з 05.09.2014 року по день фактичного розрахунку - 30.09.2015 року (а.с.3).

Ухвалюючи рішення про стягнення з підприємства на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство визнало факт заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2, виплатило йому таку суму, яка не оспорювалася сторонами. А з урахуванням 267 робочих днів, що сплинули за період з дня його звільнення по день фактичного розрахунку - 30.09.2015 року, йому підлягала б виплаті заробітнаплата за затримку розрахунку при звільненні в сумі 43 475 грн. 61 коп.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись.

Як роз'яснено в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Проте лише при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Звертаючись до суду, ОСОБА_2 просив стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 54 924 грн. 57 коп.

Рішенням суду сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, що припадала б позивачу, визначена в розмірі 43 475 грн. 61 коп. (а.с.99).

В апеляційній скарзі Державне підприємство "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" просило зменшити розмір стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на те, що на рахунки був накладений арешт.

Враховуючи положення п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", колегія суддів доходить до висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки у розрахунку, виходячи з розміру частки основної спірної суми у розмірі 3 476 грн. 05 коп. у зв'язку з невиплатою якої виник даний спір; істотності спірної суми порівняно із середнім заробітком, що припадав би до виплати; тривалості часу, протягом якого за отриманням недоплаченої суми не звертався позивач, що фактично і визначило розмір суми середнього заробітку, стягнення якого він вимагає. І, беручи уваги наведене, вважає, що вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, до стягнення на користь позивача слід визначити суму 14 500 грн.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28.12.2015 року змінити в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку, зменшивши цей розмір з 43 475 грн. 61 коп. до 14 500 грн. з утриманням зі вказаної суми при виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року - змінити в частині розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 43 475 грн. 61 коп. до 14 500 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:


Судді:



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація