Справа № 22-ц-713/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.Б.
категорія - 41 Суддя-доповідач - Криворотенко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Рибалки В.Г.
суддів - Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
та осіб, які приймають участь у справі - позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5,представника третьої особи ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-тя особа: Служба в справах дітей Сумської міської ради про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: ТОВ «Сумикомунтранс», СГІРФО Зарічного ВМ СМВ УМВС України в Сумській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням , -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2009 року п озовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Вселено ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_3 до квартири 67 в будинку 23 по вулиці Жовтневій в місті Суми.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.
Вирішено питання судових витрат.
Вказане рішення ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити його позовні вимоги.
Апелянт вказує, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 разом з сином залишили квартиру добровільно , окрім цього суд помилково вважав, що в квартирі залишились речі позивачки. Також суд відмовляючи в задоволенні позову порушив його право на володіння, користування та розпорядження його квартирою.
Судом встановлено, що сторони з 22 липня 2000 року по 29 грудня 2008 року перебували в шлюбі, який було розірвано в судовому порядку (а.с. 6, 66), сторони мають сина ОСОБА_3, 2001 р.н. (а.с. 6).
Спірна квартира належить ОСОБА_1 ( а.с. 37, 51 ). В даному житловому приміщенні зареєстровані сторони як члени однієї родини (а.с. 7, 38).
З матеріалів справи вбачається, що спільне господарство між сторонами не ведеться, позивачка за первісним позовом разом із сином з червня 2008 року в спірній квартирі не мешкає внаслідок конфліктів. На даний час позивачка мешкає разом з сином в іншій квартирі на умовах найму, іншого власного житла не мають.
Окрім того, по справі встановлено, що в спірній квартирі залишилося спільно нажите майно подружжя, відповідач змінив замки на вхідних дверях та перешкоджає вселенню позивачки за первісним позовом.
На даний час відповідач мешкає у спірній квартирі з іншою жінкою.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України та ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути примусово позбавлений права користування житловим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом за відповідним рішенням суду.
Посилання апелянта на втрату позивачкою права на користування спірним приміщенням є безпідставним, оскільки відповідач чинить її перешкоди в користуванні спірним приміщенням, а саме змінив замки на вхідних дверях, перешкоджає вселенню позивачки. Тому суд обгрунтовано дійшов до висновку, що тимчасове не проживання в квартирі позивачки та її сина є вимушеним.
Відповідно до ч.1, 4 ст.156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника квартири користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
З врахування викладеного апелянт безпідставно посилається на порушення судом першої інстанції його право на володіння, користування та розпорядження своєю квартирою, оскільки позивачка за первісним позовом разом з малолітнім сином має право користування спірним приміщенням, незалежно від припинення шлюбних відносин з власником квартири.
Доводи апелянта щодо добровільного залишення спірної квартири позивачкою в 2008 році не знайшли свого підтвердження, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому апелянт в порушення ч1. ст. 60 ЦПК України не довів дані обставини, та не надав відповідних доказів.
Твердження апелянта про те, що суд в порушення вимог ст.214 ЦПК України не вирішив питання про скасування заходів забеспечення позову. Не може бути підставою для зміни рішення місцевого суду оскільки заходи забеспечення позову скасовувалися в даній справі автомотично з набранням рішення суду законної сили, що і зазначено в ухвалі суду про забезпечення позову.
Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена на протязі двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий - Рибалка В.Г.
Судді - Криворотенко В.І., Хвостик С.Г.
З оригіналом згідно: суддя ________________ Криворотенко В.І.