Справа № 2-1789/2009 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
14 липня 2009 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого – судді Бурда Б.В.
при секретарі - Богуш Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання дій такими, що порушують вимоги договору та законодавства, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 27.08.2008 року він уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу (депозит). За умовами якого відповідач прийняв від нього 60000 грн. на строк з 27.08.2008 року по 28.08.2009 року. Відповідно до положень чинного законодавства він має права достроково розірвати договір, попередивши банк за 2 банківських дні. 27.11.2008 року він звернувся до відповідача з вимогою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу. В той же час, відповідача у супереч вимогам договору та чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов’язання у строк визначений договором. Лише після звернення до суду з позовом, відповідач 28.05.2009 року повернув йому вклад з нарахованими відсотками. Тому просить визнати дії відповідача з приводу неповернення вкладу з відсотками у строк встановлений договором такими, що порушують вимоги договору та діючого законодавства України.
Представник відповідача позов не визнала і пояснила, що Національним банком України з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи та забезпечення стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів було прийнято Постанову №413 від 04.12.2008 року «Про окремі питання діяльності банків». У відповідності з цією Постановою, а також згідно листа НБУ від 06.12.2008року №22-310/946-17250 банкам заборонено достроково повертати депозити. У зв’язку з дією зазначеної Постанови НБУ банк мав можливості достроково повернути позивачу депозитний вклад до настання кінцевого строку розміщення депозиту, встановленого договором. Вважає, що у зв’язку з виданнями НБУ зазначених актів банк не може виконати взяті на себе зобов’язання з причин, які знаходяться поза сферою контролю банку. Після втрати чинності зазначеної постанови банк повернув позивачеві депозит з нахованими відтоками, але позивач відмовився отримати нараховані відсотки у повному обсязі. Тому просить відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.08.2008 року, між позивачем та відповідачем було укладено Договір №263561345015 на вклад «Заощадження» (з пролонгацією). Відповідно до умов цього договору позивачем було розміщено у відповідача 60000 грн. на 366 днів. (а.с. 9-11)
27.11.2008 року позивач подав відповідачу заяву про дострокове розірвання договору з 02.12.2008 року і повернення вкладу та нарахованих відсотків, але відповідач відмовився від виконання зобов’язання взятого на себе за вказаним депозитним договором з посиланням на Постанову НБУ №413 від 04.12.2008року ’’Про окремі питання діяльності банків’’ та листа НБУ від 06.12.2008року №22-310/946-17250. (а.с. 12-13)
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови укладеного депозитного договору з наступних підстав.
Статтею 1058 ч. ч. 1, 3 визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму(вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Тобто, даною статтею закріплено право фізичної особи - вкладника на односторонню зміну умов договору - можливість дострокового повернення вкладу.
Банк, як сторона договору, зобов'язаний створити клієнту умови для безперешкодного розпорядження коштами, що знаходяться на його рахунку, і таке розпорядження коштами здійснюється виключно на розсуд клієнта.
Договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час - ч. 1 ст. 1075 ЦК України.
Посилання відповідача на ту обставину, що банк діяв відповідно до нормативно-правових актів НБУ в сфері банківського регулювання та нагляду не може бути підставою для відмови у позові, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України, якій є основним актом цивільного законодавства України, а постанови Правління НБУ мають відповідати його нормам а не суперечити законам України та іншим законодавчим актам України, що зокрема передбачено ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України".
В той же час, відповідно до положень ст. 16 ЦК України - Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, позивач фактично просить визнати неправомірними дії відповідача, які не є суб’єктом владних повноважень (органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою і службовою особою).
Умовами договору та положеннями ст. ст. 16, 526, 530, 1058, 1060, 1075 ЦК України та Законом України про захист прав споживача , що регулюють спірні правовідносини, не передбачено такого способу захисту порушеного цивільного права – як визнання дії сторони договірних правовідносин такими, що порушують вимоги договору та діючого законодавства України.
З урахуванням наведених вище обставин та положень законодавства України суд вважає, що порушення Банком вимог договору та законодавства у зв’язку з невиконання умов договору банківського вкладу є підставою позову з приводу спонукання до виконання зобов’язань передбачених договором, а не самостійним предметом позову, а тому у задоволенні позову суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог, оскільки позивачем обраний спосіб захисту свого цивільного права непередбачений законом та договором.
На підставі викладеного, керуючись договором між сторонами, ст. ст. 16, 526, 530, 1058, 1060, 1075 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживача» , ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю.
Сторони протягом десяти днів з дня проголошення рішення можуть подати заяву до Зарічного районного суду м. Суми про його апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя