Справа №22-а-1692/11 19.05.2011
С права №22а-1692/11
Категорія 86
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 травня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Козаченка В.І., суддів: Кутової Т.З., Мурлигіної О.Я., при секретарі судового засідання: Недо К.А. за участю: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про захист права на соціальне забезпечення,
встановила:
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що вона є учасником бойових, дій і в силу Закону України від 22 жовтня 1993 року 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з наступними змінами (далі - Закон) має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, в тому числі - на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте ця допомога з 2004 року виплачена їй у меншому розмірі, ніж передбачено Законом. Посилаючись на викладене та незаконність дій відповідача, позивачка просила стягнути недоплачену допомогу в сумі 4823 грн. 92 коп. *
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради на користь позивача 4 245 грн.
В апеляційній скарзі Департамент просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій
Рішенням Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України "'Про державний бюджет України на 2008 рік" до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня такими, що не відповідають Конституції України, було прийнято 22 травня 2008 року.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно в період з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року закони України «Про державний бюджет України на 2008 рік були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Із дати прийняття рішення Конституційним Судом України особи мають право на виплату до 5 травня у розмірах визначених законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, звернутися за нею та отримати її до ЗО вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, як: взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до ЗО вересня відповідного року.
Оскільки ОСОБА_1 отримала допомогу за 2008 рік до 05 травня 2008 року у розмірі 310 грн. ДПтСЗН діяв правомірно, а тому суд необгрунтовано задовольнив позовні вимоги стосовно щорічної допомоги за 2008 рік.
У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону (із змінами, внесеними Законом від 25 грудня 1998 року) такій категорії громадян передбачена виплата щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Оплата спірної допомоги проводилась відповідачем в спірний період в розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .
Так, в ч. 1 ст. 2 Закону зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складаються з цього Закону та інших актів законодавства України.
Крім того, статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процес в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Так, в ст. 12 Закону вносилися зміни законами про Державний бюджет України на 2004-
2008роки, які містили обмеження щодо розміру виплат учасникам війни.
Зазначені Закони України в період з 05 травня по 30 вересня відповідних років та у відповідних частинах, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, Конституційним Судом України не були визнані неконституційними.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на відмінність від попередніх років, обмежень щодо застосування ст. 12 Закону не встановлено.
Статтею 71 Закону України № 835-УІ «Про державний бюджет України на 2009 рік» у
2009році надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак, дана норма не надавала Кабінету Міністрів України права зменшувати встановлений Законом розмір разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій, яка визначена в мінімальних пенсіях за віком.
З огляду на таке та загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні позовних вимог застосуванню підлягає розміри спірної допомоги, визначені на підставі Закону, а не визначені відповідачем розміри допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України.
Більш того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч. З ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом не допускається.
У зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про порушення Департаментом прав позивача при нарахуванні та виплаті йому недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2009
рік у встановленому Законом розмірі.
рік у встановленому Законом розмірі.
Щодо посилань апелянта на правомірність встановлення Кабінетом Міністрів розмірів спірної допомоги у 2009 році в силу ст. 54 Закону України № 835-УІ «Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році, то вони є помилковими. Так, даними нормами визначено, що розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Між тим, ці положення закону також підкреслюють пріоритет визначення соціальних гарантій саме законами, а, крім того, спірна допомога визначена від мінімальної пенсії за віком, але не прожиткового мінімуму.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з способом захисту, обраним судом при вирішенні спору.
Як вбачається зі змісту позову підставами позовних вимог є неправомірність відповідача у відмові перерахувати та виплатити грошову допомогу. Тому відповідним способом захисту прав позивача є покладення на відповідача обов'язку щодо перерахунку відповідної грошової допомоги.
За такого, колегія суддів вважає, що постанову у відповідності з вимогами ст. 201 КАС України необхідно змінити.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія судців
постановила:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2010 року змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:
Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову допомогу, що передбачена ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального Захисту», за 2009 рік виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: