31.03.2011

Справа № 2-а-3557/2011 р.

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 березня 2011року о 15 годині 55 хвилин суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Рум’янцева Н.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16.02.2011р. позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду у Ленінському районі м. Миколаєва. Просив визнати дії відповідача в частині не нарахування  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період з 16.08.2010 р. а також нараховувати та сплачувати в подальшому.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Закон України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач – пенсіонер за віком та має статус «дитина війни» у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно  ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивач має право на підвищення мінімальної пенсії за віком на 30 %, однак відповідач, сплачуючи надбавку у меншому розмірі, необґрунтовано відмовляє у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що дію ст.6 вище вказаного Закону раніше було зупинено, не забезпечується державою фінансування на ці витрати, не визначено в законодавчому порядку розмір мінімальної пенсії за віком, який необхідно застосувати для обчислення пенсії позивачу відповідно до вказаного закону.

Згідно ч.2 ст.3, ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

  Статтею 70 Закону України “Про державний бюджет України на 2010 рік” Кабінету Міністрів України надане право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат, згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни, підвищення до пенсії, або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 року пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до якої запроваджено обчислення та сплату допомоги у меншому, ніж передбачено законом, розмірі, визнано незаконними.

  Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2009 року є обов'язковою до виконання на території України, остаточною, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані незаконними.

 Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З огляду на вищенаведене та тієї обставини, що відповідачем не надано доказів щодо законності своїх дій в частині відмови нарахування та виплати, у необхідному розмірі, доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 16.08.2010 року,  з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В той же час суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов`язання відповідача нараховувати та сплачувати  щомісячну доплату, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в подальшому - не підлягають задоволенню, оскільки в межах КАС України підлягає захисту порушене право позивача і не передбачено право встановлювати зобов’язання на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені шляхом внесення змін до закону.

Керуючись ст.3, 6, 11 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.3,8,22,56,58 Конституції України, ст.ст. 9,11, 86, 159, 160-162 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва провести ОСОБА_1 нарахування та виплату  щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 16.08.2010 року.  

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: