Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року Справа№200/5584/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

29 вересня 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 18.05.2022 включно та допомоги на оздоровлення при виході у щорічну основну відпустку, лікарняні, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року та з 01 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2021 по 18.05.2022 включно та допомоги на оздоровлення при виході у щорічну основну відпустку, лікарняні, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень, а станом на 01 січня 2022 року складає 2481 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Указом Президента України «Про призначення та звільнення суддів» №200/2010 від 20.02.2010 та наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області №17-К від 05.03.2010 призначений на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області. За періоди з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по травень 2022 року відповідач для визначення суми суддівської винагороди використовував величину під назвою «Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», у розмірі 2102 грн. На думку позивача, розмір його винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим він не погоджується із сумою виплаченої суддівської винагороди. Позивач вважає, що відповідачем зобов`язано було при визначенні розміру суддівської винагороди у період з січня 2021 року по грудень 2021 року та з січня 2022 року по травень 2022 року діяти відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» в сумі значенні 2270 грн., Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» - 2481 грн. У зв`язку із цим, позивач не погоджується із сумою виплаченої йому суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено його право на належне матеріальне забезпечення.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області надало суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи це тим, що з 01.01.2021 суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу. Відповідно до штатних розписів Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області на 2021-2022 роки посадовий оклад судді цього суду становить 63060 грн. Отже, ТУ ДСА України в Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в розмірі, який зазначено в позовній заяві. Також, на думку відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду.

09 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження, відмовлено в залученні до участі у справі в якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області та клопотанні про розгляд справи в спрощеному провадженні.

09 жовтня 2023 року від відповідача витребувані докази.

23 жовтня 2023 року відмовлено у задоволені клопотання відповідача про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України.

23 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 06 листопада 2023 року, сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутня потреба заслуховувати свідка чи експерта, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

Указом Президента України «Про призначення та звільнення суддів» №200/2010 від 20.02.2010 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області строком на п`ять років.

Згідно з наказом голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області №17-К від 05.03.2010 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з 05 березня 2010 року.

Указом Президента України «Про призначення та звільнення суддів» №378/2017 від 02.11.2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області безстроково.

Рішенням Голови Верховного Суду від 12.05.2022 №1570/0/149-22 ОСОБА_1 було відряджено для здійснення правосуддя до Дарницького районного суду міста Києва.

Згідно з наказом Голови Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 зараховано до штату Дарницького районного суду м. Києва з 19.05.2022 з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

Згідно з довідкою-розрахунком 2021 рік №04-1325/23 від 12.10.2023 ОСОБА_1 в 2021 році отримував суддівську винагороду, обчислену із застосуванням розміру прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн.:

січень-квітень - оклад - 69366,00 гривень, вислуга років - 27746,40 гривень, надбавка за адмінпосаду - 10404,90 гривень,

в травні за фактично відпрацьований час 8 робочих днів - оклад - 30829,33 гривень, вислуга років - 12331,73 гривень, надбавка за адмінпосаду - 4624,40 гривень,

в червні за фактично відпрацьований час 18 робочих днів - оклад - 62429,40 гривень, вислуга років - 24971,76 гривень, надбавка за адмінпосаду - 9364,41 гривень,

липень-грудень - оклад - 69366,00 гривень, вислуга років - 27746,40 гривень, надбавка за адмінпосаду - 10404,90 гривень,

матеріальна допомога - 69366,00 гривень.

Згідно з довідкою-розрахунком 2022 рік №04-1324/23 від 12.10.2023 ОСОБА_1 в 2022 році отримував суддівську винагороду, обчислену із застосуванням розміру прожиткового мінімуму в сумі 2102,00 грн.:

січень - 69366,00 гривень, вислуга років - 27746,40 гривень, надбавка за адмінпосаду - 10404,90 гривень,

в лютому за фактично відпрацьований час 13 робочих днів - оклад - 45087,90 гривень, вислуга років - 18035,16 гривень, надбавка за адмінпосаду - 6763,19 гривень,

в березні за фактично відпрацьований час 18 робочих днів - оклад - 51594,55 гривень, вислуга років - 20637,82 гривень, надбавка за адмінпосаду - 7739,18 гривень,

квітень - оклад 63060,00 гривень, вислуга років - 25224,00 гривень, надбавка за адмінпосаду - 9459,00 гривень,

в травні за фактично відпрацьований час 13 робочих днів - оклад - 63060,00 гривень, вислуга років - 14905,09 гривень, надбавка за адмінпосаду - 5589,41 гривень,

матеріальна допомога - 69366,00 гривень.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За змістом частин першої, другої статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою вказаної статті суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, аналіз вказаних положень Закону №1402-VIII дає підстави для висновку про те, що розмір винагороди судді встановлюється виключно цим Законом і не може визначатись (змінюватись) іншими законами України.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2189,00 гривень, з 1 липня 2294,00 гривні, з 1 грудня 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 1921,00 гривня, з 1 липня 2013,00 гривень, з 1 грудня 2100,00 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2395,00 гривень, з 1 липня 2510,00 гривень, з 1 грудня 2618,00 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2270,00 гривень, з 1 липня 2379,00 гривень, з 1 грудня 2481,00 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600,00 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1769,00 гривень, з 1 липня 1854,00 гривні, з 1 грудня 1934,00 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2393,00 гривень, з 1 липня 2508,00 гривні, з 1 грудня 2589,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2100,00 гривень, з 1 липня 2201,00 гривня, з 1 грудня 2272,00 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2618,00 гривень, з 1 липня 2744,00 гривні, з 1 грудня 2833,00 гривні; працездатних осіб: з 1 січня 2481,00 гривня, з 1 липня 2600,00 гривень, з 1 грудня 2684,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102,00 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600,00 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1934,00 гривні, з 1 липня 2027,00 гривень, з 1 грудня 2093,00 гривні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що спосіб визначення розміру суддівської винагороди закріплений у статті 130 Конституції України, відповідно до якої, «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться положення частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння того, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і має визначатися розмір суддівської винагороди є саме Закон №1402-VIII.

Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Крім того, норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, на виконання частини 4 статті 7 КАС України, при вирішенні спору суд зобов`язаний застосовувати їх безпосередньо, якщо дійде висновку, що закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

Як уже зазначалось, розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2 статті 130 Конституції України.

Суд зазначає, що були відсутні правові підстави і для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999 (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Суд акцентує увагу на тому, що в наведеній статті Закону №966-XIV міститься вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд констатує, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас, цей Закон не відносить суддів до соціальної демографічної групи населення стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн. (станом на 01.01.2021), в розмірі 2481,00 грн. (станом на 01.01.2022), був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн. в той час, коли а ні до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а ні до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися.

За змістом Рішення Конституційного Суду України №5-рп(II)/2020 від 18.06.2020 до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

В той же час, Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» необхідно вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та №10-рп/2008 від 22.05.2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, виходячи з вищенаведеного, відповідач зобов`язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди позивача у період з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 13.05.2022, допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, діяти відповідно до Закону №1402-VIII та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік», а саме у значенні 2270,00 грн., Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» у значенні 2481,00 грн., а не 2102 грн., але протиправно цього не робив.

Вимога про нарахування та виплату суддівської винагороди за період з 14 по 18 травня 2022 не підлягає задоволенню, оскільки згідно з довідкою-розрахунком 2022 рік №04-1324/23 від 12.10.2023 ОСОБА_1 в травні 2022 року фактично відпрацював 13 робочих днів.

Щодо вимоги про нарахування та виплату лікарняних.

Згідно зі статтею 144 Закону №1402-VII обов`язкове державне страхування життя і здоров`я суддів здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З 1 січня 2023 року набула чинності оновлена редакція Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 15 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Частиною 2 статті 15 Закону №1105-XIV визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією […] інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві визначено Пенсійний фонд України.

Судом встановлено, що згідно з довідкою-розрахунком 2021 рік №04-1325/23 від 12.10.2023 та довідкою-розрахунком 2022 рік №04-1324/23 від 12.10.2023 ОСОБА_1 суддівська винагорода виплачувалася за фактично відпрацьований час у 20121 та 2022 роках. Вказані довідки не містять інформації про те, що у вказані періоди судді ОСОБА_1 виплачувалася допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та/або за рахунок коштів уповноваженого органу управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві.

Позивачем також не подано доказів того, що у вказані періоди він був тимчасово непрацездатним.

За приписами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату лікарняних не підлягає задоволенню.

Ураховуючи викладене належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ТУ ДСА України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки., виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у сумі 2270,00 грн. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, на 01.01.2022 у сумі 2481,00 грн. за період з 01.01.2022 до 13.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Щодо строку звернення до суду із даним позовом.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття «суддівська винагорода», що відповідно до закону виплачується за рахунок держави суддям за виконання повноважень судді.

До 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідні зміни до статті 233 КЗпП України були внесені Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX).

При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, дія частини 1 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України.

При цьому, пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України було встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Наведене дає підстави для висновку, що до 19 липня 2022 року строк звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком, оскільки спірні правовідносини виникли до 19 липня 2022 року.

Щодо вимоги про негайне виконання рішення суду в межах стягнення суми заробітної плати за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, оскільки в даній справі суд дійшов висновку про присудження позивачу виплати суддівської винагороди, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, наступне.

Приписами статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність зобов`язання відповідача подати звіт про виконання даного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у 10 денний строк звіт про виконання судового рішення.

Рішення ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 5 статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 205, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер засобів зв`язку: НОМЕР_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 2; код ЄДРПОУ 26288796) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 13 травня 2022 року, допомоги на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року та з 01 січня 2022 року в розмірі 2102,00 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 13 травня 2022 року включно, допомогу на оздоровлення за 2021 та 2022 роки, на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 гривень, на 1 січня 2022 року - 2481,00 гривень, з урахуванням надбавки за вислугу років, надбавки за адміністративну посаду, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині присудження виплати суддівської винагороди в межах суми стягнення за один місяць виконується негайно.

Повний текст рішення складений 23 листопада 2023 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко