Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 листопада 2023 року                                                             Справа№200/5097/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,  -

                                                     В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (надалі – ТУ ДСА в Донецькій області, відповідач-1), Державної судової адміністрації України (надалі – ДСА України, відповідач-2), про:

- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., з 1 січня 2022 у розмірі 2481,00 грн. та з 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.;

-          зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., на 1 січня 2022 року складає 2481,00 грн., на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн., з урахуванням надбавки за вислугу років від посадового окладу та матеріальної допомоги за 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

-          стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно;

-          зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 серпня 2023 року включно;

- допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми за один місяць.

16 жовтня 2023 року до суду надійшла заява позивача,  в якій він виклав позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;

-          зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи  правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році – 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн;

-          визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення фінансування виплати належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році – 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн;

-          зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи  правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), належної суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по день ухвалення судового рішення у справі за цим позовом (включно) та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2023 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році – 2270,00 грн, у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн;

- рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч вимог частин 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснив нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2021 складає 2270 грн, станом на 01.01.2022 - 2481 грн, станом на 01.01.2023 - 2684 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

З урахуванням предмету спору, складу учасників справи та характеру спірних правовідносин, з огляду на приписи  ст. 12, частин 1, 2 ст. 257 КАС України, приймаючи до уваги Рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.

29 вересня 2023 року на адресу суду від представника ДСА України надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання статті 34 Бюджетного кодексу України, Міністерством фінансів України у п.6 листа від 11.08.2020 №04110-08-2/24733 щодо підготовки бюджетних запитів на 2021-2023 роки вказано, що на 2021-2023 роки видатки на оплату праці працівників бюджетної сфери розраховано з урахуванням прогнозованого розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС та прогнозованого розміру мінімальної заробітної плати, працівників державних органів, суддів на рівні 2020 року. Також зазначено, що Закон №1402-VІІІ визначає лише кількість прожиткових мінімумів, але не визначає який саме розмір прожиткового мінімумів слід застосовувати у відповідному році. ДСА України та ТУ ДСА України в Донецькій області, жодними своїми рішеннями чи бездіяльністю не здійснювали дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Щодо бюджетних асигнувань на виплату суддям Дружківського міськрайонного суду Донецької області суддівської винагороди у 2021, 2022 та 2023 роках повідомлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2021 році був встановлений в розмірі 2102 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. Асигнування у 2021, 2022 та у 2023 роках на виплату суддівської винагороди не зменшувалися, а здійснювалися/здійснюються у відповідності до бюджетного законодавства України. Враховуючи викладене, представник ДСА України просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

02 листопада 2023 року на адресу суду від представника ТУ ДСА України в Донецькій області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня складає 2102 грн. Таким чином, з 01.01.2021 суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн, а доплати обчислюються із цього ж розміру. Враховуючи викладене, Територіальне управління ДСА України в Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в розмірі, який зазначено у позові. У зв`язку з чим, представник ТУ ДСА України в Донецькій області просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотань Державної судової адміністрації України про залучення інших учасників справи та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , обраний на посаду судді Дружківського міського суду Донецької області безстроково постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» №398/97-ВР від 26.06.1997 року.

Відповідно до наявних у матеріалах справи розрахункових листів у період з 01.01.2021 по 31.08.2023 позивачу нараховувалась суддівська винагорода, обчислена з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, базовий розмір посадового окладу позивача склав 63060,00 грн, що не заперечується сторонами.

Вважаючи, що відповідачем протиправно здійснено розрахунок суддівської винагороди виходячи з прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн замість з 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 - 2481 грн, з 01.01.2023 - 2684 грн, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зауважує, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі по тексту Закон № 1402-VIII), гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі по тексту -Закон № 1401-VIII).

Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зі змісту означеної норми Закону № 966-XIV вбачається, що у ній закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2393 гривень, з 1 липня 2508 гривні, з 1 грудня 2589 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2100 гривень, з 1 липня 2201 гривня, з 1 грудня 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2618 гривень, з 1 липня 2744 гривні, з 1 грудня 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня 2481 гривня, з 1 липня 2600 гривень, з 1 грудня 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1934 гривні, з 1 липня 2027 гривень, з 1 грудня 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає 2 589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років 2833 гривні; працездатних осіб 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність 2093 гривні.

Судом було встановлено, що у 2021-2023 роках базовий розмір посадового окладу позивача склав 63060,00 грн.

Таким чином, у 2021-2023 роках посадовий оклад позивачу обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, із розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас, Закон України № 1082-ІХ, Закон України № 1928-ІХ та Закон України №2710-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Однак, означений Закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн, на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі Закону України № 1928-IX була неправомірною.

Суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону №1082-IX при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право з 01 січня 2021 року на виплату суддівської винагороди (і відповідно допомоги на оздоровлення), обчислення якої здійснюється, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі: 2270 грн. за 2021 рік, 2481 грн - за 2022 рік, 2684 грн. - за 2023 рік.

Суд зазначає, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 148 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

ДСА України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

На підставі пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецької області здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області у відзиві на позовну заяву зазначило, що територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм статті 7 Закону № 1928-ІХ яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102 гривні. Вказано, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

Державна судова адміністрація України у відзиві на позовну заяву зазначила, що на виконання статті 34 Бюджетного Кодексу України, Міністерством фінансів України у пункті 6 листа від 11.08.2020 № 04110-08-2/24733 щодо підготовки бюджетних запитів на 2021-2023 роки вказано, що на 2021-2023 роки видатки на оплату праці працівників бюджетної сфери розраховано з урахуванням прогнозного розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС та прогнозного розміру мінімальної заробітної плати; працівників державних органів, суддів - на рівні 2020 року.

Враховуючи надані сторонами пояснення, судом встановлено, що ДСА України, як головним розпорядником бюджетних коштів, сума коштів була недостатньою виділена для забезпечення виплати Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Донецькій області суддівської винагороди обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом 01 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року - 2684 грн.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону №1402-VIII).

Приймаючи до уваги статус ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу, у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням цього, а також предмету позову та встановлених у цій справі обставин, суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача слід визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно) обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн., та зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно) обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн.

Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постанові від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.

Суд вважає необґрунтованими посилання ДСА України на постанову Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №820/1853/17, оскільки вона прийнята у інших правовідносинах, які не є релевантними стосовно обставин даного спору. Зокрема, в означеній справі ключовим питанням спору було те, яка величина підлягає застосуванню при обчисленні суддівської винагороди: мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум.

Крім того, з метою ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 - 2481 грн, з 01.01.2023 - 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суми винагороди по день ухвалення рішення суду, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. (ч. 1 ст. 5 КАС України)

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.

З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

У зв`язку із викладеним, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права. Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє.

Так, суд наголошує, що права позивача щодо визначення розміру суддівської винагороди станом на дату розгляду справи не були порушені, оскільки такої виплати відповідачем не було здійснено і строк їх виплати не завершився, а тому суд приходить висновку, що наведені позовні вимоги є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач звернувся до суду засобами поштового зв`язку 11.09.2023 року, завершеним звітним календарним періодом роботи є серпень 2023 року, а тому судовий захист порушеного права позивача об`єктивно обмежується 31.08.2023.

Позовні вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи  правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020), задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю доказів порушення прав позивача у цій частині.

Стосовно вимог допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 2 частини 1статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в цій справі не стосується стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми недоплаченої суддівської винагороди, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.

Аналогічна правова позиція зазначена з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 816/301/16.

Щодо посилань відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22 та у постанові від 17.08.2023 року у справі № 380/14039/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та від 17.08.2023 року у справі № 380/14039/22.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

З даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 11.09.2023. З огляду на те, що карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19 закінчився 30 червня 2023 року, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк, передбачений ст.233 КЗпП України, на звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                          В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн.

3. Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн.

4. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

5. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.08.2023 (включно), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року 2684 грн, з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судове рішення складено та підписано 22 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.     

Суддя                                                                                   В.М. Чучко