Справа 2а-759 /2009 рік.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 травня 2009 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі :
головуючого –- судді Биби Ю. В.
Розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про зобов'язання виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”
В С Т А Н О В И В:
До суду звернулась позивач, мотивуючи свої вимоги тим, що вона народилась в 1939 році , а відтак згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни вона являється дитиною війни і їй повинна з 1 січня 2006 року виплачуватись як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30/% від мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України від 18.11.04 “Про соціальний захист дітей війни”
Позивач просила зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачену як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4471 гривню 20 копійок.
В судове засідання позивач не з”явилась, проте подала заяву в якій просила розглядати справу за її відсутності і підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, проте повідомлений про час та місце розгляду справи, надав до суду письмове заперечення, в якому позовні вимоги не визнав повністю просив суд відмовити у задоволенні позову як з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин так і по суті позову,
Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або довічне утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Законом України “Про державний бюджет України” на 2006 рік від 20 грудня 2005 року дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни була зупинена” на 2006 рік.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік від 19 січня 2006 року до ст. 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік було внесено зміни , якими установлено , що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджуються з 1 січня 2006 року , а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховною Ради України з питань Бюджету. Цей закон був опублікований 22 березня 2006 року , а тому набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або довічного грошового утримання чи державної грошової допомоги , що виплачується замість пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , як визначив законодавець могло здійснюватись лише за певних умов , зокрема поетапно за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради з питань бюджету. За таких обставин суд вважає, що умови для виплати грошової допомоги не настали, а тому в цій частині позовних вимог позивачеві необхідно відмовити щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489 -У “Про державний бюджет України” на 2007 рік зокрема пунктом 12 статті 71 знову було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено що у 2007 році підвищення песії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги , яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 “Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам , які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни . Однак Рішенням Конституційного суду від 9.07.2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції україни положень статей 29,36 ч. 2 ст 56 ч.2 ст 62 ст 66 , п.7,9, 13,14,23,29,30,39, 41. 43,44,45, 46, ст.71 ст.ст. 98.101,103,111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян” визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п.12. Ст 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” , яким зупинено дію ст 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст 111 цього Закону рішення Конституційного суду у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного суду України є обов'язковим для виконання на території України остаточним і не може бути оскаржено.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суд для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відповідно до ч.2 ст 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення по їх неконституційність.
Оскільки рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, таким чином суд вважає, обґрунтованими вимоги позивачки за 2007 рік лише за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Позивач звернувся до суду 08 квітня 2009 року
Згідно відповідних положень ст. ст. 99, 100, КАС України, адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до суду, яким є річний строк, що обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, за захистом, яких він звернувся до суду, а пропущення строку звернення до суду, якщо суд не визнає причину його пропущення поважною підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, коли на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідна нормативно-правова база, якою регулюються вказані правовідносини у встановленому порядку своєчасно оприлюднювались і була загальнодоступною до відома та використання, а позивач не навів наявності причин, які з певних об'єктивних та незалежних від нього обставин дійсно перешкоджали його своєчасному зверненню до суду з позовом.
При таких обставинах у задоволенні позову в частині вимог, заявлених за період з 09 липня по 31 грудня 2007 років, слід відмовити у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду, належні підстави для поновлення яких відсутні на чому наполягає відповідач.
Що стосується аналогічних позовних вимог за 2008 рік, вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до п.2 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, як особа, яка є громадянином України та якому на час закінчення другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про статус і соціальний захист дітей війни”, суд вважає що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “про соціальний захист дітей війни, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за законом.
Разом з тим, ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерел коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Однак в той же час на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з дотриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності.
Враховуючи те, що відповідні положення Розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” якими розмір оспорюваних компенсацій у порівнянні із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” певним чином обмежувався, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ухваленим у справі № 1-28/08 щодо предмета та змісту Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік визнані такими, що не відповідають Конституції України тобто є неконституційними і втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, дія відносної до справи ст. 6 Закону України “Про статус і соціальний захист дітей війни” з вказаного часу була відновлена.
Дане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розв'язанні ними позовів у зв'язку зі спірними правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень відповідних законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин суд вважає за необхідне визнати дії відповідача в даній частині протиправними та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії з часу ухвалення рішення Конституційного суду України.
При визначенні розміру доплати до пенсії суд керуючись ст.9 КАС України згідно якої встановлено, що у разі невідповідності нормативного акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, враховуючи пріоритетність законів над під законними актами, критично ставиться до позиції відповідача , що виплати пенсій відповідача здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України та визначає заборгованість у розмірі, згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни” беручи при цьому за розрахункову величину 30% від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а жінок 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
При цьому ч.3 ст 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що закон України “Про загально обов”язкове державне пенсійне страхування є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акту , який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатись на зобов”язання, взяті державою , навіть якщо такі зобов”язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати частину 1 ст 28 Закону України “Про загальнообов”зкове пенсійне страхування для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь якої пенсії , передбаченої законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме з розрахунку мінімальної пенсії за віком , що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”
Таким чином суд визначає розмір заборгованості за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в тому числі 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року( 481х30%:100%х10 – 48.10:31 х 10 = 31.03 грн., за червень 2008 року 481х30:100-48.10 = 96.20 грн. щомісячно, за період липень-вересень 2008 року 482х30:100-48.20=96.40 грн. щомісячно, за період жовтень – грудень 2008 року 498х30:100 – 49.80 = 99.60 грн. щомісячно
В той же час суд не може задовольнити вимогу позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахування та забезпечення виплати щомісячної соціальної допомоги у конкретних сумах та виходить зі змісту ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що державна соціальна підтримка дітей війни полягає у виплаті підвищень у розмірі надбавки до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги. Причому виходячи зі змісту адміністративного позову та змісту судового рішення в адміністративній справі, визначених ст. 105, 161-163 КАС України, а також з врахуванням того, що функції по нарахуванню, перерахуванню та здійсненню певних соціальних виплат, які є надбавками до пенсії, відносяться до виключної компетенції відповідача, суд вважає правильним покладення на відповідача зобов'язання по нарахуванню і виплаті недоплаченої соціальної допомоги за період з з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року не у конкретних сумах, розрахованих позивачами, а в законодавчих розмірах.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,11,69,71,99,100,104,160 КАС України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”
суд,--
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного Фонду України у Миронівському районі Київської області виплатити щомісячну допомогу ОСОБА_1 в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008року по 31 грудня 2008 року з врахуванням виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 20 днів з дня подачі заяви про її оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Биба Ю.В.