ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 р. № 2а-5969/10/1370
у складі: головуючого –судді Кузьмича С. М.
при секретарі Кунинець А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи –ОСОБА_1 про визнання протиправними дії та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В :
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулось в суд із позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області за участю третьої особи –ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області та скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області ВП №17423919 від 21.06.2010 року про накладення штрафу 1 020,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області винесено постанову ВП №17423919 від 21.06.2010 року про накладення штрафу, на підставі виконавчого листа №2а-2311/08 виданого 04.02.2010 року, за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в розмірі 1 020,00 грн.
В судове засіданні представник позивача не з’явився про те надав клопотання про розгляд справи без його участі, про що судом було винесено ухвалу. Відповідач будучи належно повідомленим повторно в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив та не подав заяви про розгляд справи у його відсутності, тому справу розглянуто у відсутності відповідача, про що судом було винесено ухвалу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Державним виконавцем 21.06.2010 року винесено постанову ВП №17423919 про накладення штрафу, на підставі виконавчого листа №2а-2311/08 виданого 04.02.2010 року, за повторне невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в розмірі 1 020,00 грн.
Згідно із супровідним листом №09-01-45/215/В3-6705 від 22.06.2010 року підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області направив копію постанови ВП №17423919 від 21.06.2010 року управлінню Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 124 Конституції України встановлено що, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ст.18 вказаного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.
Частиною 2 ст. 20-1 вказаного Закону передбачено, що на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень, зокрема, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади.
Статтею 76 вказаного Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати у формі судового збору, з відповідача не підлягають стягнення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні і необґрунтовані, а тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 25.10.2010 року.
Головуючий С. М. Кузьмич