РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа № 918/88/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 27.06.2014р.

ОСОБА_2Ю - представник за довіреністю від 18.10.2013р.

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 10.03.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт", м.Рівне

на ухвалу господарського суду Рівненської області

від 18.02.16 р. у справі № 918/88/16 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", м.Львів

до Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт", м.Рівне

про стягнення заборгованості за кредитним договором №9 від 20.03.2013р. в сумі 803 274, 83 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.02.2016р. становить 20 815 255,85 грн., з яких 799 011 доларів США 02 центи - заборгованість по поверненню суми кредиту, 4 263 долари США 81 цент - заборгованість по сплаті процентів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" про стягнення заборгованості за кредитним договором №9 від 20.03.2013р. в сумі 803274,83 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.02.2016р. становить 20815255,85грн., з яких 799011 доларів США 02 центи - заборгованість по поверненню суми кредиту, 4263 долари США 81 цент - заборгованість по сплаті процентів, заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" про вжиття заходів до забезпечення позову – задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються на всіх рахунках Приватного підприємства – фірми "Інтерекопласт" у банківських установах, у межах суми 21022644,85грн., яка складається із суми позовних вимог в розмірі 20815255,85грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову у розмірі 206700,00грн., та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 689,00грн..

Заборонено Приватному підприємству - фірма "Інтерекопласт" у будь-який спосіб відчужувати належне йому рухоме та нерухоме майно, у тому числі майнові права приватного підприємства - фірма "Інтерекопласт" за будь - якими договорами та іншими правочинами, в тому числі за будь - якими договорами, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження його майна та/або його майнових прав у межах суми 21022644,85грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство - фірма "Інтерекопласт" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм чинного законодавства;

- стверджує, що судом вжито заходів по забезпеченню позову банку за відсутності належних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;

- зауважує, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б могли свідчити про те, що невжиття судом відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог банку;

- обґрунтовує те, що ППФ "Інтерекопласт" не мало і не має наміру ухилятися від виконання своїх зобов'язань по кредитному договору, оскільки не реалізовувало жодного належного йому майна для ухилення від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, а також не здійснювало зняття грошових коштів зі своїх рахунків;

- вказує, що висновки суду про необхідність забезпечення позову не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, ППФ "Інтерекопласт" вважає, що позивач ввів суд в оману вказуючи на наявність заборгованості перед ним;

- зазначає, що суд першої інстанції застосував такі заходи забезпечення позову, які не передбачені ГПК України . Зокрема, суд наклав арешт на все інше майно та грошові кошти, що належать підприємству, та яке буде виявлене державним виконавцем у ході виконання ухвали суду;

- стверджує, що винесена судом ухвала про забезпечення позову паралізує та повністю припиняє господарську діяльність підприємства, оскільки накладення арешту на грошові кошти на всіх рахунках та накладення арешту на все майно фактично унеможливлює виконання будь-яких договірних та інших зобов'язань підприємства перед третіми особами, перед працівниками по виплаті заробітної плати, перед соціальними фондами та бюджетами по сплаті загальнообов'язкових платежів та податків, унеможливлює сплату судових зборів за подачу позовних заяв про захист прав та інтересів позивача. Оцінки майна ППФ "Інтерекопласт", задля адекватного співставлення суми заявленого позову із вартістю майна підприємства, яке суттєво перевищує ціну позову - здійснено не було;

- констатує, що таким чином, господарський суд виніс ухвалу про забезпечення позову позивача за відсутності жодних доказів, які б дозволяли зробити припущення про унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 14.03.20126р..

Представник скаржника в судовому засіданні 14.03.2016р. підтримала доводи апеляційної скарги та додаткових обґрунтувань до неї від 10.03.2016р. і надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Представники позивача у письмовому відзиві від 10.03.2016р. на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу і в судовому засіданні 14.03.20126р. заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просять суд ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали та встановлено місцевим господарським судом, Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулось до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" про стягнення заборгованості в сумі 803274,83 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.02.2016р. становить 20815255,85грн., з яких 799011 доларів США 02 центи - заборгованість по поверненню суми кредиту, 4263 долари США 81 цент - заборгованість по сплаті процентів.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно кредитного договору №9 від 20.03.2013р.. А саме, відповідачем порушено умови зазначеного договору в частині повернення позивачу заборгованості за кредитом та сплаті процентів за користування кредитними коштами в термін до 18.01.2016р. Зазначає, що позовні вимоги підтверджені відповідними доказами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.02.2016р. порушено провадження у справі №918/88/16 та призначено позовну заяву до розгляду.

11.02.2016р. на адресу господарського суду Рівненської області від позивача надійшла заява від 09.02.2016р. про забезпечення позову шляхом (а.с.1-2 матеріалів оскарження ухвали):

- накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються на всіх рахунках Приватного підприємства - фірма "Інтерекопласт" (код ЄДРПОУ 30461096) у банківських установах, в межах суми 21022644,85грн.;

- заборони Приватному підприємству - фірма "Інтерекопласт" у будь-який спосіб відчужувати належне йому рухоме та нерухоме майно, у тому числі майнові права Приватного підприємства - фірма "Інтерекопласт" за будь-якими договорами та іншими правочинами, в тому числі за будь-якими договорами, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження його майна та/або його майнових права у межах суми 21022644,85грн..

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог позивача. Також, покликається на те, що стягнення заборгованості в процесі виконання рішення суду здійснюватиметься за рахунок коштів та майна Приватного підприємства – фірми "Інтерекопласт". Звертає увагу суду на те, що в результаті реалізації банком своїх прав кредитора та заставодержателя, обумовлених положеннями кредитного договору та положеннями договорів укладених в забезпечення виконання кредитних зобов'язань ППФ "Інтерекоплас", 26.01.2016р. відбулося часткове погашення кредитної заборгованості позичальника. Наголошує на тому, що будь-якої іншої застави не залишилось. Зазначає, що станом на 08.02.2016р. залишок заборгованості позичальника за кредитним договором становить 803274,83 дол. США. Зазначає, що з метою врегулювання питання щодо погашення заборгованості неодноразово звертались до ППФ "Інтерекопласт". Наголошує на тому, що відповідач має можливість вільно розпоряджатись грошовими коштами та майном достатнім для погашення заборгованості, що підтверджуються постановами ВП №43053533 від 20.01.2016р. та ВП 46120050 від 28.01.2016р.. Обґрунтовує те, що відповідачем за останній час реалізовано об’єкт нерухомого майна - будівлю, спортивно - оздоровчий корпус, секція 4, загальною площею 217,4кв.м., якій належав йому на праві власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому ніяких дій спрямованих на повернення заборгованості за кредитом не вчинялося. Вважає, що зазначене свідчить про вчинення ППФ "Інтерекопласт" заходів щодо приховування коштів та майна належного йому. Зазначене підтверджується відсутністю погашень по кредиту з метою зменшення заборгованості, доказом чого є банківська виписка.

17.02.2016р. до господарського суду Рівненської області від позивача надійшли додаткові пояснення до заяви про забезпечення позову (а.с.18-19, матеріалів оскарження ухвали), у яких останній зазначає, що господарським судом Рівненської області, в процесі розгляду справи №918/314/15 встановлено, що в період з травня 2013р. по квітень 2015р. відповідачем реалізовано 26 об’єктів нерухомого майна, які належали йому на праві власності, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З урахуванням зазначеного, позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що є беззаперечним доказом недобросовісності відповідача у підприємницькій діяльності та намірів щодо ухилення від відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань. При цьому, чинне законодавство України дає можливість власнику майна безперешкодно, протягом досить короткого строку, здійснити відчуження всього належного йому майна та виведення грошових коштів, тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог в повному обсязі. Також, станом на час розгляду справи кредитору невідомий повний обсяг всього наявного майна, яке належить відповідачу, що зумовлює об'єктивну необхідність накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, в межах суми заборгованості, а також грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на рахунках у фінансових установах. Отже, з огляду на значну суму заборгованості відповідача та несплату боргу, позивач вважає, що відповідач може вжити заходи щодо приховування або реалізації належного йому майна, з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов'язань за договором.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" про вжиття заходів до забезпечення позову – задоволено (а.с.139-142, матеріалів оскарження ухвали).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Забезпечення позову, за своєю правовою природою, є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

Вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України визначає, що позов забезпечується, зокрема накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22.12.2006р. роз'яснено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Відповідно п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. №16 роз'яснено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Як встановлено місцевим господарським судом, що 20.03.2013р. Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (банк) та Приватним підприємством - фірмою "Інтерекопласт" (позичальник) укладено кредитний договір №9 (далі - кредитний договір), з подальшими змінами та доповненнями (а.с.207-228, матеріалів оскарження ухвали).

У відповідності до умов договору, банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки та комісії за користування ним.

Згідно п.2.1.1 кредитного договору, розмір та валюта кредиту 1315000 дол. США.

Відповідно до п.2 кредитного договору (у редакції договору про внесення змін №6 до додаткового договору №9/1 до кредитного договору №9 від 20.03.2013р.) кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом є 18.01.2016р. включно, з наступним графіком погашення - згідно п.2.1.6 кредитного договору №9 від 20.03.2013р..

Згідно п.3.2 кредитного договору, банк з позичальником уклав договір застави майнових прав на отримання грошових коштів (вкладу) в сумі не менше 18000000,00грн., що розміщені на депозитному рахунку відкритому в банку. Також позичальник зобов'язується надати в заставу майно на суму не менше 18000000,00грн..

Умови кредитного договору неодноразово переглядались сторонами, про що укладено 13 договорів про внесення змін до нього. Позивач, враховуючи неможливість відповідача своєчасно повертати залучені кредитні кошти, переглядав умови кредитування, внаслідок чого сторони затверджували новий графік погашення заборгованості, який не виконувався відповідачем.

Останній графік погашення заборгованості був затверджений додатковим договором про внесення змін №6 до додаткового договору №9/1 до кредитного договору №9 від 20.03.2013р., проте відповідач взагалі не приступив до його виконання, будь-яких дій щодо повернення кредитних коштів не вчиняє.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість за кредитом, що є предметом даного спору, має тривалий та значний характер, оскільки відповідач з моменту отримання кредиту не здійснював погашення по кредиту, що вбачається з виписки по особовому рахунку за період з 21.03.2013р. по 07.02.2016р..

Також, суд першої інстанції встановив, що в забезпечення зобов'язань відповідача укладались наступні договори:

- договір застави майнових прав від 07.10.2014р. (в редакції додаткового договору №1 від 17.01.2015р. до договору застави майнових прав від 07.10.2014р.) (а.с.229-234, матеріалів оскарження ухвали), за умовами якого в заставу заставодержателю за цим договором передаються майнові права заставодавця, що випливають з договору банківського рахунку №№40.14.000649 від 15.03.2013р., а саме право вимоги коштів на загальну суму 3500000,00 грн. розміщених заставодавцем на рахунку №2600155416980 в ПАТ АКБ "Львів", а також право вимоги нарахованих процентів на залишок за вказаним договором (п.1.2 договору).

Пунктом 1.3 договору визначено, що заставна вартість майнових прав, що є предметом застави визначається сторонами в сумі 3500000,00грн.

17.01.2015р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" надалі (новий кредитор) та Приватним підприємством - фірмою "Інтерекопласт" (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги по договору банківського вкладу (в редакції договору про внесення змін 31 від 04.02.2015р. до договору відступлення права вимоги по договору банківського вкладу) (а.с.243-245, матеріалів оскарження ухвали), за яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе права по: договору банківського вкладу №19/2015 від 17.01.2015р., договору банківського вкладу 20/2015 від 17.01.2015р., договору банківського вкладу 21/2015 від 17.01.2015р., договору банківського вкладу 56/2015 від 04.02.2015р., в розмірі фактичної заборгованості за кредитним договором №9 від 20.03.2013р..

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що господарськими судом Рівненської області, в процесі розгляду справи №918/314/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит" до Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" про стягнення 349526695,80грн. заборгованості за кредитним договором, ухвалою від 09.04.2015р. частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на майно і грошові в сумі 349526695,80грн..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. у справі №918/314/15 залишено в силі вказану вище ухвалу господарського суду Рівненської області від 09.04.2015р., а постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.05.2015р. та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 09.04.2015р. у справі №918/314/15 залишено без змін.

В подальшому рішенням господарського суду Рівненської області від 07.05.2015р. у справі №918/314/15 позов Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 кредит" до Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичної особи ОСОБА_5, про стягнення заборгованості в сумі 349526695,80грн., з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 29.04.2015р. та уточнення до заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданою до господарського суду Рівненської області 07.05.2015р. - задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства-фірми "Інтерекопласт" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 Кредит":

- заборгованість за кредитом в розмірі 10000000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 225310630,00грн.,

- заборгованість за процентами в розмірі 64044 доларів США 41 цент, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 1442988,64грн.,

- пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 10310 доларів США 21 цент, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 232299,99грн.,

- пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1470136 доларів США 97 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33123748,69грн.,

- 3% річних від простроченої суми процентів в розмірі 1129 доларів США 20 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 25442,08грн.,

- 3% річних від простроченої суми кредиту в розмірі 100273 доларів США 97 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2259279,14грн.,

- штраф за прострочку кредиту в розмірі 500000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 11265531,50грн.,

- штраф за прострочку процентів в розмірі 3000000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 67593189,00грн.,

- 73080,00грн. витрат по оплаті судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015р. рішення господарського суду Рівненської області від 07.05.2015р. у справі №918/314/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_4 кредит" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015р. у справі №918/314/15 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015р. залишено без змін.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.12.2015р. у справі №918/314/15 - скасовано вказані вище заходи забезпечення позову на суму 349526695,80грн., які вжиті відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 09.04.2015 р. у справі №918/314/15.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2016р. ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.12.2015р. у справі №918/314/15 залишено без змін.

У матеріалах оскарження ухвали місцевого господарського суду наявні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та постанова про зняття арешту з коштів боржника від 20.01.2016р. у виконавчому провадженні ВП №43053533 (а.с.6-9, 20-93, матеріалів оскарження ухвали), з яких вбачається, що відповідач, зокрема має у своїй власності:

1) рахунки:

- рахунок №260080133433 в AT "СБЕРБАНК РОСІЇ", МФО 320627;

- рахунок №26100000000227 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26005361014303 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26000000013723 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26005000013687 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26100000011540 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26107000011543 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26108000011542 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26109000011541 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26100000011528 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26101000011527 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26102000011526 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26103000011525 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26107000011532 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26108000011531 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26109000011529 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26109000011530 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26108000011586 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26009000013713 в ПАТ "Ідея Банк", МФО 336310;

- рахунок №26000083022001 (в дол. США) в ПАТ "ОСОБА_4 кредит", МФО 320702;

- рахунок №26000083022001 (в грн.) в ПАТ "ОСОБА_4 кредит", МФО 320702;

- рахунок №26152083022001 в ПАТ "ОСОБА_4 кредит", МФО 320702;

- рахунок №26001012486401 (в дол. США) в АТ "Банк"Фінанси та Кредит", МФО 300131;

- рахунок №26001012486401 (в грн.) в АТ "Банк"Фінанси та Кредит", МФО 300131;

- рахунок №26155002010415 (в дол. США) в AT "Дельта Банк", МФО 380236;

- рахунок №26104554169801 в ПАТ АКБ "ЛЬВІВ", МФО 325268;

2) нерухоме майно, яке належить Приватному підприємству-фірмі "Інтерекопласт" на праві власності:

а) квартири №№ 1, 6, 7, 9, 11, 12, 13, 14, 17, 19, 20, 27, 28, 31, 32, 34, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 60, в будинку № 2 Б (два літера "Б") по вулиці Струтинської у місті Рівне;

б) квартири №№ 1, 13, 15, 27, 30, 32, 42, 57, 61, 88, 96, 97, 108, 111 в будинку № 4 (чотири) по вулиці Драганчука Йосипа у місті Рівне;

в) нерухомість за адресою: місто Рівне, вулиця Данила Галицького, 25 (двадцять п'ять), яка включає:

- корпус №28, літ.Ж-1;

- корпус №27, літ.Д-2;

- корпус 29, літ.3-1;

- контора будуправління літ. С-3;

- корпус 19Б, літ. Т-1;

- приміщення корпусу №7, літ.Л-2;

- ГРП, літ. Н-1;

- мазутонасосна, літ.М-1;

- будинок КДМ, літ.Р-1;

- тимчасове електропостачання, літ.П-1;

- корпус №10 склад балонів літ.Ф-1;

- насосна літ.У-1;

- корпус №25 літ.Ц-1;

- модуль Кісловодськ, літ.К-2;

- приміщення корпусу №7 літ.Л-2;

- корпус №1 літ.Ш-1;

- корпус №2 літ.Ю-6;

- корпус №9, літ.Щ-2;

- корпус №19, літ.Я-1;

г) нерухомість за адресою: місто Рівне, вулиця Студентська, 14 (чотирнадцять), яка включає: - інше приміщення 1 поверху.

Також, з матеріалів оскарження ухвали суду першої інстанції вбачається, що з моменту виникнення договірних зобов'язань відповідач реалізував 26 об'єктів нерухомого майна, які належали йому на праві власності, про що свідчить інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухому майно (а.с.20-93 матеріалів оскарження ухвали).

Крім того, як свідчить довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що відповідач реалізував об'єкт нерухомого майна - будівлю, спортивно - оздоровчий корпус, секція 4, загальною площею 217,4кв.м., який належав йому на праві власності (а.с.13-15 матеріалів оскарження ухвали).

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області суду від 07.09.2015р., згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, накладено арешт на належне ППФ "Інтерекопласт" нерухоме майно, а саме: на нерухомість за адресою: місто Рівне, вулиця Данила Галицького, 25 (двадцять п'ять), яка включає:

- корпус № 1, літ.Ш-1;

- корпус № 7, літ.Л-2;

- корпус 19, літ.Я-1;

- корпус літ.Щ-2;

- корпус 19Б, літ.Т-1;

- корпус № 2 літ.Ю-6;

- насосна літ.У-1.

Відповідно до довідки позивача, станом на 08.02.2016р. заборгованість ППФ "Інтерекопласт" за кредитним договором №9 від 20.03.2013р. складає - 803 274, 83 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.02.2016р. становить 20815255,85грн., з яких 799011 доларів США 02 центи - заборгованість по поверненню суми кредиту, 4263 долари США 81 цент - заборгованість по сплаті процентів (а.с.4-5, матеріалів оскарження ухвали).

Як зазначено господарським судом Рівненської області вказана заборгованість станом на час подачі позовної заяви до суду ППФ "Інтерекопласт" не погашена.

Предметом даного позову є вимога про стягнення кредитних коштів.

Як вже зазначалось вище, подану позивачем заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що подальше відчуження майна підприємства призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, як кредитора ППФ "Інтерекопласт" та унеможливить повернення кредитних коштів, таким чином наведене свідчить про наявний зв'язок між предметом заявленого позову і арештом цього майна та забороною ППФ "Інтерекопласт" вчиняти дії, що можуть мати наслідком подальше відчуження такого майна, що призведе до неможливості повернення кредиту.

Водночас, спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому, вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову. Навпаки, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено третім особам або обтяжено зобов'язаннями (в т.ч. передано в іпотеку).

При цьому, господарським судом Рівненської області враховано, що відповідач у період з травня 2013р. по квітень 2015р. реалізував 26 об'єктів нерухомого майна, які належали йому на праві власності, та 25.01.2016р., одразу після зняття арешту з належного йому майна, що був накладений за ухвалою господарського суду від 20.04.2015р. (скасовано на підставі ухвали господарського суду від 28.12.2015р.) відчужив об’єкт нерухомого майна - будівлю, спортивно - оздоровчий корпус, секція 4, загальною площею 217,4кв.м., якій належав йому на праві власності, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, місцевим судом взято до уваги, що станом на 08.02.2016р. заборгованість відповідача (за даними позивача) за кредитним договором №9 від 20.03.2013р. складає 803274,83 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 08.02.2016р. становить 20815255,85 грн., з яких 799011 доларів США 02 центи - заборгованість по поверненню суми кредиту, 4263 долари США 81 цент - заборгованість по сплаті процентів.

При цьому, з огляду на недостатність предмету застави для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, здійснення стосовно відповідача виконавчого провадження та арешту усього рухомого майна, зважаючи на значний розмір зобов'язання перед іншими кредиторами, враховуючи відсутність погашень по кредиту з метою зменшення заборгованості, а також, маючи наявні кошти, що підтверджується постановами про зняття арешту, господарський суд першої інстанції вірно вказав, що зазначене свідчить про вчинення ППФ "Інтерекопласт" дій щодо приховування коштів та майна належного йому, при цьому невжиття таких заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення.

Отже, враховуючи зазначене вище, а також здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, дотримання збалансованості інтересів сторін, встановивши наявність правового зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, врахувавши ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком господарського суд Рівненської області про задоволення заяви позивача про забезпечення позову. При цьому, заходи до забезпечення позову вжито в межах суми позовних вимог, а скаржником не надано відповідних доказів на спростування неспіврозмірності вжитих заходів до забезпечення позову з розміром позовних вимог.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами оскарження ухвали місцевого господарського суду та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. При цьому, доводи додаткових обґрунтувань до апеляційної скарги зводяться до розгляду позовних вимог по суті, що виходить за межі розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт" – без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Інтерекопласт", м.Рівне - без задоволення.

2. Матеріали оскарження ухвали господарського суду Рівненської області від 18.02.2016р. у справі №918/88/16 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 – до справи,

2 – позивачу (79008, м.Львів, вул.Сербська, 1),

3 – відповідачу (33000, м.Рівне, вул.Гагаріна, 39),

4 – в наряд.