ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
головуючого – Сіроша М.В.
суддів – Гордійчук М.П.
Леонтович К.Г.
Харченка В.В.
Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді
касаційну скаргу Комунального закладу «Міська лікарня № 8»
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року
у справі за позовом Комунального закладу «Міська лікарня № 8» до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2005 року Комунальний заклад «Міська лікарня № 8» звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій № 52 від 22 лютого 2005 року.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя № 52 від 22 лютого 2005 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Державне мито в сумі 42,50 грн. за розгляд справи апеляційною інстанцією покладено на Комунальний заклад «Міська лікарня № 8».
Стягнуто з Комунального закладу «Міська лікарня № 8» у доход Державного бюджету державне мито в сумі 42,50 грн.
В касаційній скарзі Комунальний заклад «Міська лікарня № 8», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року, а рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року залишити в силі.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя просить залишити касаційну скаргу Комунального закладу «Міська лікарня № 8» без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року – без змін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України Сіроша М.В., перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя була проведена планова перевірка Комунального закладу «Міська лікарня №8» (м. Маріуполь) щодо правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків та зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 листопада 2000 року по 30 листопада 2004 року.
Перевіркою встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у заниженні податкового зобов'язання у 2002-2003 роках на загальну суму 4 343,72 грн., про що свідчить акт №10 від 18 лютого 2005 року та розрахунок сум донарахованих зобов'язань.
На підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вищезгаданого Закону на донараховані зобов'язання в сумі 4 343,72 грн. за актом планової перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя прийнято рішення № 52 від 22 лютого 2005 року про застосування до позивача штрафних санкцій на загальну суму 2 171, 86 грн.
Зазначене рішення було оскаржене Комунальним закладом "Міська лікарня № 8" до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 3268/06 від 31 березня 2005 року ця скарга була залишена без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м .Маріуполя № 52 від 22 лютого 2005 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 171,86 грн. - без змін.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який своєю постановою від 27 вересня 2005 року скасував рішення господарського суду Донецької області від 19 серпня 2005 року та в задоволенні позову відмовив, оскільки суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що з моменту набрання чинності Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та до моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто до 01 січня 2004 року, порядок та строк сплати платежів до Пенсійного фонду України та відповідальність за їх невчасну або неповну сплату визначались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а зобов’язання зі збору на державне пенсійне страхування згідно п. 1.2 ст. 1 визнавалось податковим зобов’язанням.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків внаслідок заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, виявлених за результатами документальних перевірок (тобто, за підставами, викладеними у підпункті "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи те, що сплата позивачем збору на обов’язкове державне пенсійне страхування у 2002 -2003 року була здійснена з порушенням встановленого порядку, а на момент існування правовідносин органи Пенсійного фонду відносились до контролюючих органів, які мали визначати штрафні санкції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу Комунального закладу «Міська лікарня № 8» відхилити, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Головуючий: Сірош М.В.