ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 березня 2016 року м. Київ К/800/54478/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Н. В. Васильченко,

розглянувши касаційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 вересня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 266/2053/15-а за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а, позов задоволено частково. Зобов'язано Маріупольський міський центр зайнятості здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі, передбаченому для осіб, зазначених у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з виплатою недоплаченої грошової суми з урахуванням раніше виплачених грошових сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, рішення суду першої інстанції змінено та доповнено абзацом першим наступного змісту: «Скасувати Наказ від 15 квітня 2015 року № НТ 150415, яким ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю відповідно до п. п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.7, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» як застрахованій особі без урахування страхового стажу». В решті постанову Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2015 року у справі № 266/2053/15-а залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 січня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Маріупольського міського центру зайнятості на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 24 вересня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 266/2053/15-а, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до суду із заявою про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України, посилаючись на положення пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у відповідності до якої сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

В силу пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. За змістом цієї норми дії судді не є суто процесуальними, перелік яких міститься у інших пунктах частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» та частини п'ятої 214 КАС України, оскільки потребують оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги порівняно з висновками судів у судових рішеннях.

Крім цього, за загальним змістом частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається у випадку, коли відбулись процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті та оцінки обставин справи і наданих сторонами доказів.

З огляду на наведене, вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судових палат у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 12 листопада 2014 року (справа № 6-138цс14).

Слід зауважити, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи уподовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Brumarescu v. Romania» від 28 листопада 1999 року наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (справа «Ryabykh v. Russia» від 24 липня 2003 року).

Так, відмовляючи у відкритті касаційного провадження по пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України, суддя-доповідач надав оцінку доводам касаційної скарги, порівняв їх з висновками судів, викладеними в судових рішеннях та вирішив питання стосовно необхідності перевірки висновків судів на підставі матеріалів справи.

Вищевказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 09 грудня 2014 року (справа № 21-532а14) та від 22 вересня 2015 року (справа № 21-1884а15), в яких вказано, що суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження по пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України, фактично надавши оцінку доводам касаційної скарги, погодився з висновком суду апеляційної інстанції та залишив без змін судове рішення.

За такого правового врегулювання, підстави для повернення судового збору відсутні.

Керуючись статтями 87, 98, 210, 231 КАС України,

у х в а л и в :

У поверненні судового збору по заяві Маріупольського міського центру зайнятості відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Васильченко