справа № 2-а-20/08

                                        категорія статобліку-50

 

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 листопада 2008 року                                                                                               м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд   у складі :

головуючого судді:             Турлакової Н.В.

при секретарі судового засідання:     Желткові В.Ю.

за участю сторін:

позивач:                 ОСОБА_1

представника позивача:         ОСОБА_2

представника відповідача:         ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний

позов ОСОБА_1

до  управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про  визнання незаконними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

 

                                                                        в с т а н о в и в :

      ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом  до  управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

-   визнати  незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по обчисленню та призначенню позивачу пенсії та додатків до неї з використанням при цьому показника 19,91 грн. замість встановлених Законами України мінімальних розмірів пенсії за віком починаючи з 2002 року;

-   визнати  незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по обчисленню та призначенню позивачу пенсії та додатків до неї згідно пункту 28 II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки цей пункт втратив чинність на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.

-   визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська по обчисленню та призначенню позивачу з 01.01.2006 року підвищення до пенсії як інваліду Вітчизняної війни II групи згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки внесені цим законом зміни до ст.13 зменшують рівень підвищення до пенсії як інваліда Вітчизняної війни з 350% мінімальної пенсії за віком, передбачених раніше цією статтею, до 40% прожиткового мінімуму і таким чином звужують зміст та обсяг прав позивача, а це суперечить вимогам ст.22 Конституції України та ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також суперечить правовій позиції, сформульованій в рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року, № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.;

-   зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перерахувати та виплатити позивачу, починаючи з 01.01.2005р., а також в подальшому нараховувати: державну пенсію на рівні 8-ми мінімальних розмірів пенсій за віком згідно ст..49,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008р.; додаткову пенсію на рівні  75 % мінімального розміру пенсії за віком згідно ст. 49,50 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008р.; підвищення пенсії як ІВВ до рівня 350 % мінімального розміру пенсії за віком згідно ст.13 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції до 01.01.2006 року; усі перерахунки проводити виходячи з рівня мінімального розміру пенсії за віком - 332 грн. з 01.01.2005р.і в подальшому проводити ці розрахунки, виходячи з рівнів мінімального розміру пенсії за віком, встановлених виключно Законами України не нижче прожиткового мінімуму;

-   стягнути  з управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на його користь суму недоотриманих пенсійних виплат за період 2005-2007 років у розмірі 138081,80 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача по обчисленню та призначенню позивачу пенсії та додатків до неї суперечить правовій позиції, сформульованій в  рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року, № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 від 22.05.2008року, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення на позов у яких зазначив, що пенсія позивачу обчислюється згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002р. № 1, якою встановлено, що розрахунок пенсій та додаткових пенсій згідно з ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється, виходячи з розміру розрахункової величини 19 грн. 91 коп.,  постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005р. На підставі зазначених нормативних актів  просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представника позивача суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та є інвалідом II групи від захворювання, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12.05.2005р. та посвідченням серії НОМЕР_2 від 17.11.1997р. наявними в матеріалах справи, а відповідно знаходиться на обліку та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», як інвалід 2-ї групи. Пенсія нараховувалася з урахуванням коефіцієнту за 1989р. який складає з службовим заробітком на ЧАЕС 0,03234грн. * 80% = 0,02587 розмір пенсії з урахуванням коефіцієнту підвищення 2*1,81*2,875*2*3*2,89855*3*2*6,25*1,108*1,12*2,5 складає 544,75грн. розмір пенсії для осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижча ст.54 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987-1990р. 2-га група - 150% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність розмір пенсії з 01.01.08р. склав 705грн. = 1,5*470, а також особам віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю інвалідам 2-ї групи - 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 470грн.*0,2 = 94грн. Так як позивач одержав захворювання під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаною з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи на нього поширюється дія ст.7 та ст.13 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме 40% прожиткового мінімуму 470грн.* 0,4 = 188грн.

    Таким чином, станом на 01.01.2008 року розмір пенсії позивача склав 1037 грн. (705+94+188+50=1037грн.)

24.09.2007 року позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати йому пенсію, а саме  нарахувати державну та додаткову пенсію у розмірах, встановлених статтею 50 та статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  проте листом відповідача від 09.10.2007 року за № 09-к-344 йому було відмовлено в проведені перерахунку на підставі Постанови  Кабінету Міністрів України   N 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено, що розрахунок пенсій та додаткових пенсій згідно з ч.4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розраховується виходячи з розміру 19,91 грн.

Не погодившись з таким рішенням управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1,   які є інвалідами другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а особам, які є інвалідами третьої групи - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів третьої групи - не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Суд зазначає, що наявність права у позивачів на призначення пенсії в розмірах не нижче відповідно 6 та 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно у розмірах 50 та 75 відсотків с визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в   межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт-який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідач дійшов помилкового висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягає Постанова Кабінету Міністрів України   N 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, тоді як при вирішенні даного спору застосуванню підлягали ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

Також безпідставним є посилання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Статтею 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно з ч.3 ст. 67   вказаного Закону, яка набрала чинності з 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за   втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»   мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, повий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивача має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивача повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Також з 01.01.2006 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005 року був змінений зміст раніше діючої ст.13 цього Закону, якою раніше передбачалось підвищення інвалідам Вітчизняної війни, 2 групи у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, а змінами це підвищення пенсії зменшено до рівня 40% прожиткового мінімуму. Проте ці зміна, а також  положення передбачені п.20 та 28 II розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким істотно були звужені та зменшені матеріальні права інвалідів Чорнобиля та інвалідів війни - рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та рішеннями Конституційного Суду України  № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року і № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) N 8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначено, що Президент України в листах до Конституційного Суду України звертає увагу на те, що поставлені народними депутатами України питання необхідно розглядати як у контексті конституційної заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних, так і з урахуванням особливостей правового статусу кожної з категорій осіб, зазначених у відповідних законах.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 , від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року N 7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004.)

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року зазначено, що у Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Рішенням  Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик - пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші  правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ч.2  ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч.2,3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проте вимоги позивача щодо перерахунку та виплати пенсії починаючи з 01.01.2005р. не підлягають задоволенню, оскільки ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058   передбачено, що перерахунок призначеної пенсії, у разі виникнення права на підвищення пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Доказів звернення позивача за перерахунком пенсії у 2005, 2006 роках позивачем не надано.

Відповідно, вимога позивача стосовно стягнення  з управління пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на його користь суму недоотриманих пенсійних виплат за період 2005-2007 років у розмірі 138081,80 грн. також не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати пенсійні виплати у відповідному розмірі також не підлягають задоволенню, оскільки неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, так як відсутні порушення пенсійних прав позивача у майбутньому. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу у майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку  що дії  управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у вигляді невиплати позивачу (державної)  основної та додаткової пенсії у розмірах менших, ніж це передбачено законом є неправомірними, оскільки не відповідає вимогам ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та з врахуванням прийняття  Конституційним Судом рішення  N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, необхідності зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перерахувати позивачу державну пенсію як інваліду 2 групи щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткову пенсію у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений в Законі України про Державний бюджет на відповідний рік з 9 липня 2007 року та здійснити її виплату

Керуючись ст.ст. 160, 162 , 163 КАС України суд, -

 

п о с т а н о в и в:

    Адміністративний позов ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

    Визнати незаконним дії управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у вигляді невиплатиОСОБА_1державної пенсії як інваліду 2 групи захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткової пенсії у відповідності до ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

    Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська перерахуватиОСОБА_1державну пенсію як інваліду 2 групи щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткову пенсію у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуючи розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений в Законі України про Державний бюджет на відповідний рік з 9 липня 2007 року та здійснити її виплату.

    В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений  02.12.2008 року.

 

Суддя                                             Н.В. Турлакова