ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2016 Справа № 905/3275/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ, в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство", м.Святогірськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ

про зобов'язання повернути приміщення-будівлі торгівельного павільйону з прибудовою

за участю представників сторін:

від позивача - Шатілов В.В.- за довіреністю.

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ, в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство", м.Святогірськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ про зобов'язання повернути приміщення-будівлі торгівельного павільйону з прибудовою.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди майна від 01.06.2006р. відповідач отримав у тимчасове платне користування майно. Проте, після припинення строку договору орендоване майно відповідач не повернув. З огляду на зазначене позивач просить зобов'язати відповідача повернути майно.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справи та про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, яка зазначена у позовній заяві.

За приписами п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення сторони про час і місце розгляду справи в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. №802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. №1771) та усним клопотанням позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01 червня 2006 року між Комунальним підприємством «Святогірське багатогалузеве об'єднання» (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір про оренду майна.

Відповідно до умов п.1 договору, орендодавець передає орендарю у тимчасове користування майно: приміщення торгівельного павільйону з прибудовою, розташованою на території ринку по вулиці Островського, загальною площею 63,4 кв.м., призначення - торгівля продуктами.

Згідно п. 3.1 договору оплата по даному договору проводиться орендодавцем самостійно, починаючи з моменту підписання акту прийму-передачі.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата в грошовій формі перераховується не залежно від результатів господарської діяльності орендодавцю щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

Згідно вимог п. 4.4 договір діє з 01.06.2006р по 30.05.2011р.

Відповідно до умов п.8.4 договору дія договору припиняється по закінченню строку, на якій він був укладений.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2007р. по справі №32/250пн за комунальним підприємством «Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства» визнано право власності на нерухоме майно, а саме: магазин (літ. А-1), магазин з прибудовою (літ.Б-1), навіс (літ. В), торгівельні ряди №1-5, паркан №6 та замощення.

Відповідно до рішення Донецької обласної ради від 25.01.2008р. №5/14-428 «Про реорганізацію комунального підприємства «Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства» було реорганізовано і увійшло до складу юридичної особи - Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в якості структурного підрозділу, виробничої одиниці «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство».

З огляду на зазначене до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» перейшли всі майнові права та обов'язки Комунального підприємства «Святогірське багатогалузеве об'єднання комунального господарства», що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.11.2013р. власником нерухомого майна, а саме: магазин (літ. А-1), магазин з прибудовою (літ.Б-1), навіс (літ. В), торгівельні ряди №1-5, паркан №6 та замощення, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Святогірськ, вул.Островського,23 є Обласне комунальне підприємства «Донецьктеплокомуненерго».

Крім того, незаконне находження в будівлі торгівельного павільйону з прибудовую, розташованою на території ринку по вулиці Островського, 23, м.Святогірськ, Донецької області відповідач пояснює нібито укладеним договором оренди з ОКП «Донецьктеплокомуненерго».

Проте, ніяких договорів оренди з вищезазначеною особою не укладались.

Останній платіж за договором оренди від 01.06.2006р. здійснено фізичною особою-підприємецєм ОСОБА_1 26.09.2011р. в розмірі 473,77 грн.

З цього періоду і по теперішній час ніяких перерахувань за користування будівлею торгівельного павільйону з прибудовою, розташованою на території ринку по вулиці Донецька область, м.Святогірськ, вул.Островського,23 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не перераховувалось, окрім платежів в розмірі 600грн., згідно платіжного доручення №801310043 від 13.03.2015р. (ОСОБА_3), №802310095 від 23.03.2015р. (ОСОБА_1), №802010176 від 20.04.2015р. (ОСОБА_3), №800510060 від 05.05.2015р. (ОСОБА_1), які повернуті, як помилкові.

Так, позивач неодноразово звертався до відповідача про звільнення незаконно займаного ним приміщення.

З огляду на зазначене Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", просить суд повернути собі власне майно з чужого та незаконного володіння.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача відносно того, щоб останній повернув майно тому що воно безпідставно знаходиться у останнього.

Згідно вимог передбачених ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог передбачених частиною 1 ст.316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вимогами частин 1 та 2 ст.319 ЦК України, передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно частини 1 ст.321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 325 ЦК України передбачено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.12.2007р. по справі №32/250пн за позивачем визнано право власності на спірне майно, а саме нерухоме майно: магазин (літ.А-1), магазин з прибудовою (літ.Б-1), навіс (літ.В), торгівельні ряди№1-5, паркан №6 та замощення.

Згідно вимог передбачених ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно приписів ст.1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, за змістом ст.84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - звільнити об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії, отже суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Враховуючи викладене, з'ясувавши всі обставини та дослідивши всі надані сторонами доказів суд дійшов до обґрунтованого висновку в задоволенні позовних вимог про повернення майна.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 8, 10, 19, 41, 129 Конституції України, п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст.ст. ст.ст. 11-16, 184, 202, 316, 319, 321, 325, 1212 ЦК України, ст.20 ГК України та керуючись ст.ст.1, 2, 2-1, 4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-36, 43, 49, 75, 77, 81-1, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ, в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство", м.Святогірськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ про зобов'язання повернути приміщення-будівлі торгівельного павільйону з прибудовою, задовольнити повністю.

Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ (84130, АДРЕСА_1) повернути Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ, (84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119), майно протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, а саме: приміщення-будівлі торгівельного павільйону з прибудовою розташованою на території ринку по вулиці Островського, 23 (літера Б-1), м.Святогірськ, Донецької області .

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Слов'янськ (84130, АДРЕСА_1) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорськ, (84307, Донецька область, м.Краматорськ, пров. Земляний, 2, код ЄДРПОУ 03337119, р/р 26005300605865 у філії ДОУП АТ «Ощадбанк», м.Краматорськ, МФО 335106, код ОКПО 36011148) витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.02.2016р.

Суддя

С.В. Тоцький