ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2010 р. № 2а-4526/10/1370
в складі: головуючого –судді Кузьмича С.М.,
при секретарі Кунинець А.С.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського районного відділу УМВС м. Чернівці, ОСОБА_3 обласне управління ДАІ УВС України про визнання неправомірними дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Шевченківського районного відділу УМВС м. Чернівці та Львівського обласного управління ДАІ УМВС України про визнання неправомірними дій Шевченківського районного відділу УМВС м. Чернівці по затриманню належного їй автомобіля BMW 320, 1988 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі WBAAD510002299947 та зобов’язання Львівського обласного управління ДАІ УМВС України повернути позивачці зазначений автомобіль.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 липня 2007 року належний її автомобіль НОМЕР_2 перебував у місті Львові в користуванні ОСОБА_4, на підставі наданої позивачкою довіреності на право керування. В цей день автомобіль, було оглянуто та затримано начальником слідчого відділу Шевченківського РВ міста Чернівці. Того ж дня 25.07.2007 року, автомобіль прийнято на зберігання Львівського обласного управління ДАІ на стоянку за адресою м. Львів, вул. Перфецького, 2а. Позивачка вважає, що дії Шевченківського РВ міста Чернівці по затриманню належного їй автомобіля є неправомірними, зокрема, зазначає, що затримання автомобіля здійснено відповідачем з перевищенням повноважень, оскільки таке право належить органам державтоінспекції, до яких відповідач не відноситься, а також у відповідача не існувало підстав для затримання зазначеного автомобіля, що визначені ст.ст. 260, 267, 265-2 КУпАП та ст. 52-1 Закону України „Про дорожній рух”, зазначає, що належний їй автомобіль не був предметом скоєння злочину та не був визнаний речовим доказом у кримінальній справі. Позивачка, вважає, що оскільки Шевченківський РВ міста Чернівці неправомірно затримав її автомобіль, то з цих підстав слід зобов’язати відповідача ОСОБА_3 обласне управління ДАІ УМВС України повернути їй автомобіль, оскільки це порушує належні їй, як власниці права по володінню та користуванню автомобілем, просить позов задовольнити.
Представники відповідачів в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, письмових заперечень на позовну заяву та уточнення до позовної заяви не подали.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідачів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ІНА №586930 АА 111726 , ОСОБА_2 є власницею автомобіля BMW 320, 1988 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі WBAAD510002299947.
25.07.2007 року Шевченківський РВ міста Чернівці в особі начальника слідчого відділу склав у місті Львові протокол огляду та затримання транспорту, відповідно до якого, затримання автомобіля здійснено у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи в Чернівецькому УМВС. У протоколі зазначено, що автомобіль опечатаний печаткою №1 „для пакетів” УМВС в Чернівецькій області. Згідно відмітки на протоколі, зазначений автомобіль прийнято на зберігання на стоянку за адресою м. Львів, вул. Перфецького, 2а. Зазначений автомобіль не був предметом скоєння злочину та не визнавався речовим доказом у кримінальній справі, що підтверджується вироком Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23.06.2008р. у кримінальній справі №1-82_2008р. щодо ОСОБА_4
Згідно із ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст.41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Разом з тим, згідно з ст. 319 ЦК діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Можливість тимчасового затримання транспортного засобу передбачається ст. 52-1 Закону України "Про дорожній рух", відповідно до якого Державтоінспекція у випадках та порядку, визначених законом, тимчасово затримує і доставляє транспортний засіб, у тому числі з використанням спеціальних транспортних засобів (коли розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), на спеціальні майданчики чи стоянки для тимчасового зберігання.
У відповідності до ст.260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, допускаються тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами та ін.
Відповідно до ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Згідно ст. 267 КУпАП затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, талона про проходження державного технічного огляду, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, прокуророві або до суду.
Начальник слідчого відділу Шевченківського РВ м. Чернівці не мав повноважень затримувати транспортного засобу на підставі ст. 52-1 Закону України „Про дорожній рух” або ст.265-2 КУпАП так як цими повноваженнями наділені працівники Державтоінспекції в той час як особа, що провела затримання не є працівником Державтоінспекції.
Також Шевченківський РВ міста Чернівці не мав підстав для затримання автомобіля, перелік яких наведений в ст. 52-1 Закону України „Про дорожній рух” та 265-2 КУпАП.
У протоколі огляду та затримання, зазначено, що автомобіль затримано „у зв’язку із розслідуванням кримінальної справи в Чернівецькому УМВС” - однак, чинне законодавство не надає Шевченківському РВ міста Чернівці права затримувати та утримувати транспортні засоби у зв’язку із наведеною підставою.
З наведених підстав суд приходить до висновку, що дії Шевченківського РВ міста Чернівці по затриманню належного позивачці автомобіля вчинені без законних на те підстав - так як автомобіль не є речовим доказом у кримінальній справі або предметом скоєння злочину, а також у відповідача не було повноважень та підстав для затримання автомобіля, які визначені ст. ст. 260, 267, 265-2 КУпАП та ст.52-1 Закону України „Про дорожній рух”.
Перебування автомобіля на арештмайданичику позбавляє позивачку можливості реалізувати гарантовані ст. 41 Конституції України права користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй майном. Відповідно до ст. 319 ЦКУ, діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Оскільки, обмеження щодо володіння та користування належним позивачці автомобілем вчинено всупереч встановленому законом порядку, то суд приходить до висновку, що затриманий автомобіль підлягає поверненню власнику.
Відповідно до ст..71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 19, 41, 55 Конституції України, ст. 319 ЦК України, ст.ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України , суд -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Шевченківського районного відділу УМВС міста Чернівці по затриманню відповідно до Протоколу огляду та затримання транспорту від 25 липня 2007 року автомобіля BMW 320, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі WBAAD510002299947, що належить на праві власності ОСОБА_2. Вказаний автомобіль, повернути з стоянки по вул. Перфецького, 2а м. Львів Гординській ОСОБА_5.
Зобов’язати ОСОБА_3 обласне управління ДАІ УМВС України повернути автомобіля BMW 320, 1988 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі WBAAD510002299947 власнику - ОСОБА_2.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 11.10.2010р.
Головуючий С.М.Кузьмич