АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

03 березня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.,

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві, Прокуратури м.Києва, третя особа Державне казначейство України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органами дізнання, досудового слідства та прокуратури,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року,

встановила:

у червні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на його користь шляхом списання коштів з державного бюджету відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 400 597 грн. 97 коп. та моральної шкоди в розмірі 3 000 000 грн., завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності органами дізнання, досудового слідства та прокуратури.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року позов було задоволено частково, стягнуто на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 36 480 грн., в задоволенні інших вимог - відмовлено

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

При зверненні до суду позивач просив відшкодувати йому матеріальну шкоду, яка полягає у втраті заробітку та інших грошових доходів внаслідок його перебування під слідством, а також моральну шкоду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 р. позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 36 480 грн., а в задоволенні інших вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління МВС України в м. Києві має розглянути заяву ОСОБА_1 про відшкодування заробітку та інших грошових доходів, а тому позовні вимоги заявлені позивачем передчасно, оскільки органом досудового слідства не вирішено питання відповідною постановою.

Однак такий висновок зроблено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненим законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. В ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, визначеному законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання на підставі ч. 1 ст. 15 ЦК України. Згідно зі статтею 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 2 вказаного вище Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. В статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Таким чином, законом визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. по справі №6-2089цс15.

Враховуючи викладене, слід скасувати рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди та закрити провадження по справі в цій частині.

Керуючись ст. 205, 312 ЦПК України

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 р. скасувати в частині вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди та провадження по справі в цій частині закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 761/16561/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2239/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.