Справа № 22ц-926/09 Головуючий у 1-й інстанції Шкірай М.І.
Категорія 45 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
У Х В А Л А
10 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Козаченка В.І., Кутової Т.З.,
при секретарі Бобуйок І.Ф.,
за участю:
- позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
- представника відповідача Дьоміної К.Ю.,
- представника третьої особи Горшколепа М.І.,
- апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради
про визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Миколаївської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку.
В якості третьої особи на стороні відповідача зазначено управління Держкомзему у м. Миколаєві.
Позивачі зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх син ОСОБА_4, якому належала земельна ділянка площею 0,084 га по вул. Березовій, 53 в м. Миколаєві на підставі державного акту на право довічного успадковуємого володіння землею. Вони отримали свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 серпня 2008 р. на зазначену земельну ділянку. В управлінні Держкомзему їм було відмовлено в погодженні технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту, що посвідчує право спільної часткової власності на земельну ділянку на підставі постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та запропоновано для отримання у власність вказаної земельної ділянки звернутися до міської ради для отримання дозволу. Міська рада відповіла їм про необхідність звернутися до суду для визнання за ними права власності на земельну ділянку оскільки воно не оформлено.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2009 р. позов задоволено: визнано за позивачами право власності на земельну ділянку площею 0,084 га по вул. Березовій, 53 в м. Миколаєві та зобов'язано управління Держкомзему у м. Миколаєві погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документу (державного акту), що посвідчує право спільної часткової власності на зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку та господарських споруд та видати державний акт на право власності на земельну ділянку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на незаконність рішення суду, яким порушуються його законні права на приватизацію земельної ділянки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на земельну ділянку площею 0,084 га по вул. Березовій, 53 в м. Миколаєві 10 липня 1992 р. за № 259 був виданий державний акт на право довічного успадковуваємого володіння землею ОСОБА_4 для індивідуального житлового будівництва. Державний акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуємого володіння землею за № 259. Після його смерті його батьки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримали в Першій Миколаївській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 серпня 2008 р. на зазначену земельну ділянку.
Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що дана земельна ділянка не може вважатися об'єктом успадкування, не мають правового значення для розгляду даного спору, оскільки свідоцтво про право на спадщину не є предметом даного спору.
Посилання апелянта на порушення його законних прав на приватизацію даної земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки ця земельна ділянка не перебуває у його користуванні, а знаходилась з 10 липня 1992 р. у володінні ОСОБА_4, а після його смерті у його спадкоємців - позивачів у справі згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2008 р.
Разом з цим, задовольняючи позов, суд зобов'язав управління Держкомзему у м. Миколаєві, яке є третьою особою без самостійних вимог, погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документу (державного акту) та видати державний акт на право власності на земельну ділянку.
Тоді як, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, за процесуальним становищем не є суб'єктами матеріально правових відносин, не користуються правами сторін і не несуть їх обов'язків. Якщо її не було залучено до участі у справі як відповідача, суд не може ухвалити рішення по суті справи проти такої третьої особи.
До того ж суд поклав на управління Держкомзему обов'язок видати державний акт на право власності на земельну ділянку, тоді як це відноситься до повноважень міської ради.
Крім того, визнаючи за позивачами право власності на спірну земельну ділянку, суд не зазначив норму матеріального закону, на підставі якої вирішено позов.
Тоді як, згідно зі ст. 118 ЗК України питання про безоплатну приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадянина, є виключною компетенцією відповідної місцевої державної адміністрації або міської ради за місцем знаходження земельної ділянки.
У судовому порядку це питання вирішується в разі відмови зазначених органів передачі у власність земельної ділянки або в разі не розгляду ними заяви.
Розглядаючи зазначене питання за позовом громадянина, суд в разі задоволення позову про визнання рішення цих органів недійсним визнає рішення недійсним і зобов'язує їх передати земельну ділянку у власність позивачеві, а в разі задоволення позову про оскарження дій цих органів щодо не розгляду ними заяви визнає дії неправомірними і зобов'язує їх розглянути заяву про безоплатну приватизацію земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, міською радою не приймалось рішення про відмову безоплатної приватизації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки і заява їх не розглядалася.
З пояснень представника управління Держкомзему в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що перешкодою для вирішення питання про безоплатну приватизацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки є рішення Миколаївської міської ради від 4 липня 2007 р. за № 13/68 про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки ОСОБА_1.
Наказом начальника управління Держкомзему у м. Миколаєві від 15 вересня 2008 р. за № 16-в було скасовано умови відведення цієї земельної ділянки від 30 січня 2008 р. № 447/22 та висновок по проекту землеустрою від 22 серпня 2008 р. № 3105 ОСОБА_1. В листі начальника управління від 11 вересня 2008 р. за № 91/751-9/501 на ім'я міського голови пропонувалось скасувати рішення міської ради від 4 липня 2007 р. за № 13/68. Однак, до теперішнього часу це питання не вирішено.
За таких обставин суду належало уточнити у позивачів позовні вимоги.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 січня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді