Справа № 22ц-784 /09 Головуючий у 1-й інстанції Костюченко Г.С.
Категорія 34 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
У Х В А Л А
3 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Данилової О.О., Довжук Т.С.,
при секретарі Бобуйок І.Ф.,
за участю:
- позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_4,
- відповідачки ОСОБА_1,
- відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_5,
- представника третьої особи ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3
про відібрання малолітньої дитини,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2006 р. ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини.
В якості третьої особи зазначений відділ опіки, піклування і охорони дитинства виконкому Миколаївської ради.
Позивачка зазначала, що її малолітня донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з відповідачкою, яка є її опікуном з 1998 р. Опікунство було призначено у зв'язку з тим, що вона і син відповідачки ОСОБА_3, від якого вона народила доньку, проходили лікування від наркологічної залежності. З 1998 р. вона не вживає наркотики, в лютому 2005 р. її зняли з обліку у зв'язку з одужанням. Весь час вона намагалася забрати дочку до себе, зустрічатися з нею і займатися її вихованням, але відповідачка перешкоджала цьому. У 1999 р. вона виїхала за кордон і працювала за договором в Чехії, а 15 листопада 2003 р. вийшла заміж за ОСОБА_8 і постійно проживає в Австрії. Чоловік її також бажає, щоб її дочка проживала з ними.
Посилаючись на викладене, позивачка просила відібрати малолітню дочку у ОСОБА_1, позбавивши її опікунства, і передати дочку їй.
Судом залучений до участі у справі в якості відповідача батько дитини ОСОБА_3.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 р. позов задоволено: припинено опіку над ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначеною рішенням Заводського виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20 лютого 1998 р. № 45, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_7 з матір'ю ОСОБА_2 за адресою її постійного місця проживання в Австрії, АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь позивачки 8 грн. 50 коп. судових витрат, в дохід держави 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Виходячи з положень вказаної норми закону суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу і зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась з позовом про відібрання малолітньої дитини до ОСОБА_1, яка є опікуном дитини, на підставі ст. 163 СК України, яка передбачає право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, притяг до участі у справі батька дитини ОСОБА_3 в якості відповідача і ухвалив рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю за місцем її постійного проживання на підставі ст. 161 СК України, якою регулюється спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
Таким чином, суд розглянув вимоги, які не заявлялись позивачкою, а вимоги про відібрання малолітньої дитини від ОСОБА_1 залишились нерозглянутими.
В порушення статей 214, 215 ЦПК України суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює, не з'ясував питання відповідності інтересам дитини її відібрання від баби та передачі матері.
Так, з матеріалів справи вбачається, що батьками малолітньої Яни, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3., які не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Дитина з 1997 р. проживає з бабусею ОСОБА_1 Рішенням виконкому Заводської районної ради м. Миколаєва від 20 лютого 1998 р. вона призначена опікуном над ОСОБА_7, оскільки її мати-одиночка вихованням дитини не займається і догляд за дитиною здійснює ОСОБА_1 (а.с.6). У дитини хронічний вірусний гепатит «С» і вона потребує постійного нагляду та лікування.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 1998 р. з позивачки на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини (а.с.135-136).
Позивачка виїхала в 1999 р. за межі України до Чехії, а 15 листопада 2003 р. вийшла заміж за громадянина Австрії ОСОБА_8 і постійно проживає в Австрії.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2007 р. ОСОБА_3 визнано батьком ОСОБА_7 (а.с.83), на підставі якого в книзі реєстрації народжень ОСОБА_3 записано батьком дитини і прізвищем дитини зазначено прізвище її батька.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 163 СК України суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і передачі її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Суду необхідно об'єктивно з'ясувати та належним чином перевірити, чи не стане для дитини психотравмуючим фактором зміна звичних для неї умов життя і кола оточуючих близьких людей та виїзд за кордон з матір'ю за відсутності в матеріалах справи даних про наявність у позивачки належного контакту з дитиною та її прихильності до неї. Оскільки дитині виповнилось 12 років, то доцільно було б з'ясувати її думку з цього питання безпосередньо в судовому засіданні.
Крім того, згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини та відібрання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Таким органом є виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді судом спору приймав участь представник за довіреністю начальника служби у справах дітей адміністрації Ленінського району, яка є підрозділом виконавчого комітету Миколаївської міської ради (а.с.283).
Оскільки адміністрація Ленінського району та її служба у справах дітей не є органом опіки та піклування, то судом не додержані вимоги, зазначені в ст. 19 СК України.
До того ж, суд в рішенні неправильно зазначив місце постійного проживання позивачки, вказавши селище Зоннтагберг замість м. Бьолерверк.
Враховуючи, що суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції, то відповідно до п. 5 ч.1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню і направленню справи на новий розгляд.
Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді