Справа № 22 ц-1086/09 Головуючий суду 1 інстанції - Димитров В.І.
Категорія 37 Суддя -доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.
Ухвала
Іменем України
29 квітня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів: Колосовського С.Ю., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання - Фірсовій Т.В.,
за участю:
- позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
- відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
та
ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2009 року у справі за
позовом
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування,
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування.
В обгрунтування позовних вимог позивачки посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня бабка ОСОБА_5, яка 24 грудня 1992 року в Другій Миколаївській державній нотаріальній конторі заповіла 43/100 частини належного їй житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частинах своїм синам: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
ОСОБА_6(батько позивачок) помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідачі у справі, які є дітьми спадкодавця, 2 липня 2008 року отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом в рівних частинах кожний на частку у житловому будинку.
Позивачки, посилаючись на те, що вони за законом успадковують долю свого батька за правом представлення, просили задовольнити їх позов.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2009 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивачки, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їхні позовні вимоги.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, яка на випадок своєї смерті 24 грудня 1992 року в Другій Миколаївській державній нотаріальній конторі залишила заповіт, яким заповіла належні їй 43/100 частини спірного житлового будинку в рівних частинах своїм синам - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
ОСОБА_6- батько позивачок - помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до смерті своєї матері.
ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прийняли спадщину за заповітом та 2 липня 2008 року в Другій Миколаївській державній нотаріальній конторі отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом в рівних частинах кожний на спірний житловий будинок.
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Справи про спадкування за законом мають вирішуватися на основі правил глави 86 ЦК України.
Вимогами ст. 1266 ЦК України (глава 86 ЦК України) передбачено спадкування за правом представлення, зокрема ч. 1 цієї статті передбачає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкування за правом представлення має місце за умови, коли спадкодавець не склав заповіт і спадщина приймається за законом.
Оскільки спадкування спірного майна здійснювалось за заповітом (а не за законом), тобто за правилами, передбаченими 85 ЦК України, тому вимоги ст. 1266 ЦК України щодо спадкування за правом представлення не підлягають застосуванню до вказаного виду спадкування.
За такого, суд повно, всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку доказам у справі та прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Доводи апелянтів про наявність у них такого права пов'язані з невірним тлумаченням чинного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий Судді: