Справа № 2-1543/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2009 року Франківський районний суд м. Львова у складі :
головуючої-судді Гінда О.М.
при секретарі Павлюку С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 з участю третіх осіб Львівської міської ради, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті з земельних ресурсів» в особі її Львівської філії про перенесення огорожі, відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та про визнання недійсним акту узгодження меж, -
в с т а н о в и в :
відповідачі позову не визнали, вважаючи його безпідставним.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 і як представник ОСОБА_4, свої вимоги підтримали та пояснили, що є власниками земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. У 2003 році суміжний землекористувач будинку, 80 - ОСОБА_5 попросив ОСОБА_2 підписати акт узгодження меж, необхідний йому для приватизації землі. Однак одержавши підпис, він виготовив технічну документацію, в якій безпідставно збільшена площа ділянки, що приватизується. Просять задовольнити позов, зобов’язати відповідача перенести огорожу на 0,6 м від вул.. Окружної до 0,8 м. будинковолодіння 3 99 по вул. Терлецького в сторону буд. 80 по вул. Окружній, відновивши тим самим розміри їх земельної ділянки, визнати недійсним акт встановлення та узгодження меж землі від 2003 року, на основі якого була виготовлена техдокументація на земельну ділянку будинку, 80 по вул. Окружній в м. Львові, зобов’язати відповідача не чинити перешкод у користуванні власною ділянкою.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та його представники ОСОБА_7, ОСОБА_8, позов не визнали та пояснили, що акт узгодження меж ділянки складений за участю позивача ОСОБА_2 без будь-яких застережень. У власність йому виділена ділянка, що тривалий час перебувала у користуванні його сім’ї. Просить відхилити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю, пояснення дав аналогічні поясненням ОСОБА_5
Представники третіх осіб у судове засідання, про час та місце якого були повідомлені належним чином, не з’явилися, а тому суд вважає, що відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України, справу слухати у їх відсутність на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Як вбачається з Державного акту про право власності серія ІІІ – ЛВ № 065372, позивачам та їх неповнолітній дочці ОСОБА_9 належить земельна ділянка площею 0,0405 га. за адресою: м. Львів, вул. Окружна 78 (а.с.5), а сусідня із нею, закріплена за будинком № 80 - приватизована відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 У ході реалізації права на безоплатну приватизацію відповідачі оформили акт узгодження меж площі землі, запланованої для передачі у їхню власність. Даний документ від власників будинку № 78 по вул. Окружній був підписаний ОСОБА_2 (а. с. 4, 83)
У кадастровому плані земельна ділянка, що підлягала приватизації в користь відповідачів, вказана площею 0,708 га (а. с. 20), тоді як у рішенні виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих № 743 від 10.06.1953 року, технічному плані - 0, 699 га (а. с. 29, 32).
Ухвалою 11-тої сесії 4-го скликання Львівської міської ради № 1223 від 3 червня 2004 року у спільну власність відповідачам було передано спірну ділянку площею 708 кв. м. (а. с. 150). Аналогічним рішенням цього ж органу місцевого самоврядування № 3508 від 16 березня 2006 року змінено розміри приватизованої земельної площі, яка сукупно становить 723 кв. м.
Ці правовстановлюючі документи, у силу яких у відповідачів виникло право власності на спірну ділянку, не оспорюються позивачами.
Цивільна справа в силу ст. 11 ЦПК України вирішується у межах заявлених позивачами вимог, виходити за межі яких суд не вправі. Підставою свого позову позивачі ОСОБА_2 визначили не відсутність їхньої згоди на приватизацію сусідньої ділянки, а розбіжності при встановленні її розміру. Акт узгодження меж земельної ділянки не є правовстановлюючим документом, в силу підписання якого у відповідачів виникло б право власності на землю, а тому визнання його недійсним само по собі не поновить нібито порушених земельних прав позивачів.
Надання земельних ділянок у власність громадян на території міста Львова відповідно до ст. 12 ЗК України, ст. 26 ч. 1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування» належить до компетенції Львівської міської ради. Даний орган місцевого самоврядування, зокрема, вправі при виявленні відхилення земельної площі, зазначеної в проекті землевідводу, від фактично використовуваної, встановити її остаточний розмір. Рішення про передачу землі ОСОБА_5 та ОСОБА_10 прийняте Львівською міською радою у встановленому порядку з дотриманням встановленої законом компетенції і не оспорене позивачами.
За таких умов і інші позовні вимоги слід визнати безпідставними та відхилити. Позивачі не навели у своєму позові та наданих суду поясненнях жодних фактів створення відповідачами перешкод у користуванні їхньою ділянкою. Розробку відповідачами проектно-технічної документації не можна розцінювати як перешкоджання у здійсненні земельних прав. ОСОБА_2, ОСОБА_3 не заперечували, що спірна огорожа встановлена у 1995 році, з того часу не переносилася, і навіть особисто ними збільшувалася у висоту. Заява позивача про перенесення меж у 2001 або у 2002 році нічим не підтверджена і оцінюється судом критично, оскільки за спільним визнанням сторін процесу сам паркан залишивася незмінним з часу його облаштування.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 169, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 12, 152, 158, ЗК України, суд, -
в и р і ш и в :
у позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 з участю третіх осіб Львівської міської ради, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті з земельних ресурсів» в особі її Львівської філії про перенесення огорожі, відновлення меж земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та про визнання недійсним акту узгодження меж - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гінда О.М.