ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"27" березня 2007 р. Справа №1/1596-А
за позовом Прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі м. Ізяслав
до Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Ізяслав
про стягнення 224,82 грн.
Суддя Балац Н.О. Секретар судового засідання Котик О.І.
від позивача : Якимчук Ю.В. за довіреністю № 663/07 від 23.01.07р.
від відповідача : не з'явився
за участю : Шкадько В.О.- прокурор відділу облпрокуратури
Суть спору:
Прокурор Ізяславського району звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить у відповідності до вимог ст.ст.11,14,15,17-20, п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст. 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” №2285 стягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Нетішин заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 224,82 грн.
При цьому зазначає, що відповідно до підпункту 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003р. відповідач, як фізична особа-суб'єкт підприємницької діяльності повинен сплачувати страхові внески за період 1 січня по 31 березня 2005р. відповідно до ст. 45 Закону України “Про державний бюджет України на 2005р” із розрахунку 83,84 грн. за січень, лютий 2005р. та 81,15 грн. за березень 2005р.
Звертає увагу на те, що Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р. врегулював питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не надійшли до Пенсійного фонду України. Тому, враховуючи положення даного закону, Управлінням Пенсійного фонду в Ізяславському районі від визначеної вищезазначеними законами суми відмінусовано частку єдиного податку, сплаченого приватним підприємцем.
Вказує на те, що враховуючи наявну заборгованість, управління Пенсійного Фонду України в Ізяславському районі відповідно до вимог ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на адресу відповідача направило вимогу НОМЕР_1 про сплату боргу на суму 242 грн.83 коп., отримане боржником 23.06.2006р., про що свідчить повідомлення про вручення, яке не оскаржувалось.
В підтвердження вимог надав копію акту про розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, вимогу про сплату заборгованості, картку особового рахунку платника.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неприбуття не повідомив, письмових пояснень щодо позову та доказів про сплату заборгованості суду не надав. Відповідачу було направлено ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення справи до судового розгляду, повістки, оформлені відповідно до вимог ст. 34 КАС України із зазначенням дати, часу і місця судового засідання за юридичною адресою відповідача.
Розглядом наданих матеріалів справи встановлено:
ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 22.08.1995р., відповідно до ст.ст. 1,14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно реєстраційної картки страхувальника 12.10.2004р., реєстраційний НОМЕР_2., в 1 кварталі 2005р. перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок за ставкою 60 грн. на місяць ( витяг з довідки податкового органу).
Позивачем проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини сплаченого єдиного податку, про що складено акт від 25.12.2006р. про розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з врахуванням частин єдиного податку. Визначено фіксований розмір внеску за 1 кв. 2005р., що належить сплатити позивачу як різницю між фіксованим розміром страхового внеску - 248,83 грн. та частиною єдиного податку, сплаченого до бюджету (60 грн.), тому фіксований розмір страхового внеску, який належить до сплати -242,82 грн.
Позивачем виставлена відповідачу вимога НОМЕР_1 від 20.06.2006р. про сплату 242,83 грн. заборгованості, яка вручена відповідачу 23.06.2006р. згідно поштового повідомлення про вручення.
Оскільки заборгованість до Пенсійного фонду України в сумі 224,82 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена, позивачем подано позов до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне:
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003р.( надалі Закону №1058 ). Положеннями ст.5 вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим Законом.
Згідно п.5 ст.14 та п.1 ст.15 Закону страхувальниками та платниками страхових внесків є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Враховуючи дані норми, не зважаючи на те, що згідно Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №727, позивач обрав особливий спосіб оподаткування та перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, на нього стосовно сплати страхових внесків поширюється дія Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Згідно з п.15 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до відносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, дані нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
Крім того, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” регулює податкові правовідносини, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згідно Указу звільнені від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків. Однак, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування -це платіж, який ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесено до загальнодержавних податків і зборів, сплачується в порядку, передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Натомість згідно ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Враховуючи вищезазначене, позивач виступає платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону №1058 на страхувальників покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлений строк та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Статтею 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.”№2285 від 23.12.2004р. за період з 01.01.05 р. по 30.03.05р. встановлено фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до ст.1 Закону України №1058 та п.1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених Законом на день отримання заробітної плати (доходу). За перший квартал 2005р. розмір мінімального страхового внеску становить 83,84 грн. за один календарний місяць.
Положеннями статті 1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р.( надалі Закон № 3583) передбачено, що суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не вважати заборгованістю.
Позивачем, зважаючи на вищезазначену норму Закону України №3583 від 16.03.2006р., п.4 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», абз.8 п.8 ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005р.»№2285 від 23.12.2004р., проведено розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку, про що складено акт від 25.12 .2006р. про розрахунок належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з врахуванням частин єдиного податку. При розрахунку позивачем враховано, що відповідач сплачував у 1 кварталі 2005р. єдиний податок, 42% якого спрямовується до Пенсійного фонду.
Відповідачем було сплачено за 1 квартал 2005 р. 180 грн. єдиного податку (60 грн. в місяць), що підтверджується витягом з довідки ДПІ в Ізяславськомиу районі. При цьому, позивачем визначено до сплати суму - 224,82 грн.
Нормами ст. 106 Закону №1058 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки.
У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Позивачем відповідно до вимог ст.106 Закону №1058 виставлена відповідачу вимога про сплату боргу в сумі 242,83 грн., яка вручена 20.06.2006р. відповідно до поштового повідомлення.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону №1058 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги з органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Доказів про узгодження вимоги до органів Пенсійного фонду чи оскарження вимоги в судовому порядку суду не подано.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Доказів про сплату заборгованості суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги прокуратури обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Позов прокурора Ізяславського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі до приватного підприємця ОСОБА_1 м. Ізяслав про стягнення 224,82 грн. заборгованості задоволити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі, м.Ізяслав вул. Шевченка,16 ( код ЄДРПОУ 02932377) - 224,82 грн. (двісті двадцять чотири гривні 82 коп.) заборгованості по страхових внесках.
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Н.О. Балац
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.
4,5- в прокуратуру