ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

__________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"03" березня 2016 р. Справа № 918/915/15

За позовом Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача ОСОБА_1 міське комунальне підприємство

про стягнення в сумі 3 002 171 грн. 51 коп.

Суддя Марач В.В. розглянувши заяву Кузнецовського міського комунального підприємства про відстрочку виконання рішення

За участю представників

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.08.2015 року стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, м.Кузнецовськ, Рівненська область, майдан Незалежності, 2, ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, м.Кузнецовськ, Рівненська область, ЄДРПОУ 05425046) 2 774 729 грн. 06 коп. з них: 2 509 711,42 грн. - основного боргу за березень 2015 року, 202156 грн. 94 коп. - пені, 20215 грн. 68 коп. - 3% річних, 42645 грн. 02 коп. - інфляційних втрат та 59539,07 грн. судового збору.

          На виконання вказаного рішення господарським судом Рівненської області було видано накази від 14.09.2015р. року № 918/915/15.

           22.02.2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення господарського суду від відповідача надійшла заява від 19.02.2016р. №346 у якій останній просить відстрочити виконання рішення господарського суду Рівненської області від 27.08.2015 року у справі № 918/915/15 року до 01 травня 2016 року.

          Подану заяву заявник мотивує скрутним фінансовим становищем, невідповідністю тарифів на житлово-комунальні послуги дійсній вартості таких послуг, та тим, що постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - НКРЕКП) встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, на постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води та опалення з нульовим рівнем рентабельності. Крім того заявник зазначає, що при виконанні рішення суду виконавчою службою будуть застосовані виконавчі дії по примусовому виконанню, що негативно вплине на господарську діяльність підприємства та завдасть шкоди не тільки підприємству, а й територіальній громаді міста, як власнику майна.

          До заяви у якості письмових доказів скрутного фінансового становища заявник додає копію звіту про фінансові результати за 2013-2015 роки ; у якості доказів невідповідності тарифів - копії протоколів засідання обласної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 61/15 від 18.12.2015 року та протоколу № 63/15 від 18.12.2015 року, постанови органу ДВС про відкриття виконавчого провадження.

          Позивач надав суду письмові заперечення на заяву в яких проти відстрочки виконання рішення заперечує, вважає, що вона є необгрунтованою в зв"язку з відсутністю підстав для відстрочки.

          Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що заява КМПК про відстрочку виконання рішення суду не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

          Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

          Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.                      27 серпня 2015 року Господарським судом Рівненської області винесено рішення про часткове задоволення позову та видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 918/915/15. Відповідно із вказаним наказом, ОСОБА_1 міське комунальне підприємство зобов'язане сплатити на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» в сумі 2 509 711,42 грн. заборгованості за надану теплову енергію, 202 156,94 грн. пені, 20215,68 грн. 3% річних, 42 645,02 грн. інфляційних втрат та 59 539,07 грн. судового збору за розгляд справи.

          На сьогоднішній день Відповідач зобов'язання зазначені в наказі господарського суду по справі № 918/915/15 перед Позивачем не виконав.

          В силу частини 1 статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

          За змістом частини 1 статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

          Відповідно до частини 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          Відтак для такої процесуальної дії, як відстрочення виконання судового рішення, заявником мають бути наведені обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у разі виняткового випадку.

          Відповідачем у заяві про надання відстрочки виконання судового рішення зазначається, що він не має можливості виконати зобов'язання в повному обсязі у зв'язку з скрутним фінансовим становищем і грошових надходжень підприємства недостатньо для погашення заборгованості перед позивачем. Оскільки, основна частина грошових надходжень підприємства використовується на виконання гарантійних зобов'язань - виплату заробітної плати з врахуванням індексації, соціальних відрахувань, сплату податків та зборів, оплату електроенергії, паливно-мастильних матеріалів та матеріалів на аварійно-ремонтні роботи, вартість яких, значно збільшується відповідно до реалій сьогодення. Тому, підприємство не в змозі погасити виниклу заборгованість, а вчинення виконавчих дій виконавчою службою по примусовому стягненню боргу потягне за собою арешт рахунків відповідача та збільшення боргу. Така обставина є неприпустима для підприємства так як, ОСОБА_1 МКП згідно рішення ОСОБА_1 міської ради № 180 від 17 серпня 2011 року визначене єдиним виробником повного комплексу житлово-комунальних послуг в м. Кузнецовськ. Надання широкого спектру комунальних названих послуг забезпечується колективом КМКП чисельністю 876 чоловік з єдиним центром управління, а зупинка діяльності підприємства вплине на якість житлово-комунальних послуг в м. Кузнецовськ, в якому значна частина мешканців є працівники Рівненської АЕС, що відповідають за безпечну роботу атомної станції.

          Усі наведені заявником обставини стосуються ведення господарської діяльності або її наслідків. Зазначена заявником лише одна інформація про фінансовий результат боржника, який є збитковим, не є тією виключною обставиною, з якою законодавець пов’язує можливість надання відстрочки виконання рішення.

          В силу частин 1-2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

          Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

          За змістом ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Таким чином, вищезазначена правова норма зазначає, що підприємство організовує свою господарську діяльність на власний ризик, що як наслідок покладає на останнє нести тягар несприятливих наслідків такої діяльності.

Отже, саме негативний фінансовий результат є наслідком діяльності самого підприємства боржника в особі його керівника.

          Незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин. Крім того, фінансові труднощі у Кузнецовського міського комунального підприємства існували і до винесення рішення від року. Посилання ж боржника на скрутне фінансове становище є безпідставним, оскільки в п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

          Відповідно до частин 1-3 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

          Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

          Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

          Надання комунальних послуг підпадає під дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та нормативних актів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, інших державних органів у сфері житлово-комунальних послуг; обласних державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг; органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

          Згідно із статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

          Таким чином відповідач, здійснюючи господарську діяльність по наданню комунальних послуг на договірних умовах із Позивачем зобов'язаний таких договірних умов дотримуватися.

          Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.08.15р. встановлено обставини порушення договору в частині оплати вартості теплової енергії в гарячій воді за березень 2015 року.

          Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Зазначена правова позиція відображена у п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

У матеріалах справи наявні докази того, що по раніше прийнятим судовим рішенням (найближчий період - 2012 - 2014 роки) у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем, відповідач також звертався про надання відстрочки виконання рішення. Зокрема ухвалою господарського суду Рівненської області від 29.09.2015року №918/915/15 Кузнецовському міському комунальному підприємству надано відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 27.08.2015          року до 01.03.2016 року. У подальшому така відстрочка виконання судових рішень бажаного процесуального результату не давала - судові рішення були не виконані. На стадії виконання судових рішень між сторонами в подальшому укладалися мирові угоди.

У даних правовідносинах позивач заперечує щодо задоволення заяви про відстрочення судового рішення, звертаючи увагу суду що це свідчить лише про затягування ОСОБА_1 міським комунальним підприємством виконання рішення у даній справі, що є беззаперечним свідченням прямого порушення ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.115 ГПК України, у якій закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

          Переконуючи суд у тому, що надання відстрочки дозволить акумулювати грошові кошти для проведення оплат на виконання рішення у даній справі, ОСОБА_1 міським комунальним підприємством не надано жодних доказів того, що протягом строку, на який боржник просить надати відстрочку, а саме до 01.05.2016 року, його фінансово-господарський стан покращиться і він буде мати фінансову можливість до 01.05.2016р. акумулювати необхідну грошову суму на виконання вищезазначеного рішення, та які саме дії боржник впроваджує або має впровадити протягом цього строку для здійснення розрахунків на користь ВП «Рівненська АЕС».

          Покликання боржника на чинний Закон України «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг» від 16.07.2015 року №626-УІІІ, яким визначено термін вжиття заходів щодо відшкодування різниці в тарифах, не є безумовною обставиною, яка надасть можливість саме до 01.05.2016 року (строк на який боржник просить надати відстрочку) спрямувати необхідну грошову суму на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 27.08.2015 року у справі №918/915/15, у зв’язку з тим, що зазначеним законом саме до 01.07.2017 року передбачається лише вжиття заходів Кабінетом Міністрів України щодо відшкодування у повному обсязі різниці в тарифах, а не до 01.05.16р.

          Господарський суд в спростування доводів боржника щодо відсутності грошових коштів та складного фінансового стану вважає за необхідне зазначити, що ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська АЕС" на підставі договору №34 від 04.08.2009 року «Про збір і перерахування платежів по квартирній платі», укладеному між ВП «Рівненська АЕС» та ОСОБА_1 міським комунальним підприємством, за березень 2015 рік утримало із заробітних плат працівників свого підприємства (ВП «Рівненська АЕС») на користь Кузнецовського міського комунального підприємства 1254367,45грн. (утримання квартплати) та 784144,97грн. (утримання будинків та прибудинкових територій), а всього на загальну суму 2 038 512,42 грн..

          В свою чергу, на розрахунковий рахунок ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» в березні 2015 році від Кузнецовського міського комунального підприємства взагалі не поступило жодного надходження грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за надані послуги.

          З вищезазначених обставин слідує, що рівень утримання РАЕС і перерахування із заробітної плати працівників коштів перевищує рівень оплати Кузнецовського міського комунального підприємства своїх боргових зобов’язань. За такої тенденції оплата заборгованості в контексті даної справи з боку комунального підприємства можлива лише за рахунок перерахованих утриманих грошових коштів із заробітної плати працівників ВП «Рівненська АЕС». При цьому необхідно врахувати, що рівень грошових надходжень на рахунок комунального підприємства за послуги з тепло і водопостачання від споживачів міста ОСОБА_1 становить 95%, що не заперечується самим боржником і підтверджується графіком оплати, наданим позивачем.

          ОСОБА_1 міське комунальне підприємство у своїй заяві посилається на те, що арешт рахунків позбавить боржника можливості здійснювати закупівлю паливно-мастильних матеріалів, які необхідні для надання житлово-комунальних послуг та інше. При цьому, боржник ніяким чином не підтверджує фактичну наявність на даний час паливно-мастильних матеріалів, їх запасу, а також наявність необхідних матеріалів для усунення та ліквідації аварійних ситуацій, наявність гіпохлориту (останню дату закупівлі даного реагента, термін його використання, об’єм, необхідний для знезараження, тощо).

Так, у відповідності до п.2 постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються сторони, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються. Таких доказів боржник не наводить.

Щодо обставини, зазначеної боржником, що у разі арешту рахунків неможливо буде надавати житлово-комунальні послуги в повному обсязі, що може призвести до катастрофічних наслідків екологічного та соціального характеру, доцільно зауважити, що у постанові Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» зауважено, що «... з огляду на частину першу статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі...».

          Так, згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання» - при надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру фінансування витрат на забезпечення населення питною водою здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, іншим не заборонених законодавством джерел.

          Також судом з'ясовано, що у відповідності до Статуту Кузнецовського міського комунального підприємства, а саме пункту 7.6, підприємством створюється резервний фонд та інші фонди відповідно до чинного законодавства. У відповідності до п. 8.2. Статуту підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку. Тобто, створення на підприємстві резервного фонду є виключною прерогативою Кузнецовського міського комунального підприємства. Відсутність чи наявність резервного фонду прямо залежить від діяльності самого підприємства в особі його керівника.

Окремого пояснення потребує обставина наявної різниці в тарифах, на яку посилається боржник і яка становить 17 399 795,43 гривень та підтверджується протоколами засідання обласної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах №61/15 і 63/15.

У рекомендація, наведених у п.7.3 Постанови ВЕСУ №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що «...заяву про надання відстрочки виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи».

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення заборгованості з Кузнецовського міського комунального підприємства по теплопостачанню за березень 2015 року. В той же час, боржник у своїй заяві про надання відстрочки виконання рішення суду наводить в якості аргументу всю існуючу у Кузнецовського міського комунального підприємства різницю в тарифах (аркуш 3 заяви від 19.02.2016 року), яка виникла в період 2011 - 2015 років та складається із суми 1 264 819, 00 гривень по теплопостачанню та в сумі 16 134 976, 43 гривень за водопостачання.

В контексті даної справи, слідуючи вище вказаним рекомендаціям ВГСУ повинна бути досліджена не сукупна різниця в тарифах за період п’яти останніх років, а саме за період, за який виникла (стягнута за рішенням суду) заборгованість: березень 2015 року. Проте, суму різниці в тарифах саме за цей період боржник не наводить.

При цьому посилання боржника на відсутність заходів з боку держави не є належним та допустимим доказом в контексті даної справи, оскільки такі заходи мають вживатись виключно з боку держави, а безпосередньо посилання на ті заходи, які мають здійснюватись самим боржником для забезпечення виконання рішення суду, останній у даній справі не наводить.

          Протокол наради обласної державної адміністрації від 09.02.2016 року не встановлює жодних термінів виконання доручень, наданих на даній нараді, тому твердження боржника про їх виконання у березні-квітні 2016 року є надуманим.

Суд зазначає, що питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

При системному аналізі всіх випадків надання Кузнецовському міському комунальному підприємству відстрочки виконання рішень господарського суду Рівненської області, зокрема:

-          у справі № 918/1522/13 до 31.08.2014р.;

- у справі №5019/950/12 до 24.08.2014р.;

-          у справі № 5019/1266/12 до 19.08.2014 р.;

-          у справі № 5019/1184/12 до 20.08.2014 р.;

-          у справі №918/943/14 до 31.01.2015 р.;

-          у справі №918/544/13 до 18.08.2014 р.;

-          у справі №918/1186/14 до 31.01.2015 р.;

-          у справі №5019/513/12 до 31.08.2014 р.;

-           у справі №918/273/14 до 01.09.2014 року;

-          у справі №918/227/13-г до 24.08.2014 р.;

-          у справі №918/ 557/15 до 01.03.2016р.;

- у справі №918/915/15 до 01.03.2016р., жодного разу в зазначені терміни відстрочки ОСОБА_1 міським комунальним підприємством зобов’язання не виконувались. Як результат, між сторонами укладено низку мирових угод.

Підстави для надання відстрочки виконання вищезазначених рішень були аналогічними, що і у справі, яка на даний час розглядається. Тобто, дана обставина в чергове свідчить лише про затягування ОСОБА_1 міським комунальним підприємством виконання рішення у даній справі, що є беззаперечним свідченням прямого порушення ч. З ст. 129 Конституції України, ст.115 ГПК України, я якій закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

Заборгованість Кузнецовського міського комунального підприємства перед Рівненською АЕС за отриману теплову енергію та водопостачання станом на 01.01.2011 року становила понад 16 млн. гривень, станом на 01.01.2012 року - понад 20 млн. гривень, станом на 01.01.2013 року - понад 27 млн. гривень, станом на 01.01.2014 року - понад 38 млн. гривень, станом на 01.01.2015 року - понад 49 млн. гривень, станом на - 01,01.2016 року - понад 69 млн. гривень. Наведений факт беззаперечно свідчить про стійку тенденцію до збільшення суми заборгованості, що має вкрай негативний наслідок для фінансового результату позивача, грубо та не співрозмірно порушуючи його матеріальний інтерес.

          Важливою обставиною є те, що відстрочка у виконанні судового рішення у даній справі фактично призводить до значного порушення майнових інтересів позивача, оскільки 78,5% всієї відпущеної ВП «Рівненська АЕС» у 2015 році теплової енергії припадає на ОСОБА_1 міське комунальне підприємство. Не проведення розрахунків таким споживачем та у таких розмірах призводить до вкрай негативних наслідків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

          При цьому Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обгрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті б Конвенції" (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

          З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені заявником в заяві про відстрочку виконання рішення не є тими винятковими обставинами за наявності яких можлива відстрочка виконання рішення суду. Зазначені боржником у вказаній заяві обставини не дають достатніх підстав для висновку, що надання відстрочки сприятиме повному виконанню рішення із перебігом цього строку, а саме до 01.05.2015 року. Крім того періодичне надання відповідачу відстрочок у виконанні рішення порушує баланс інтересів сторін, які приймають участь у справі та призводить до затримки у виконанні рішення суду, що є недопустимим у розумінні ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.115 ГПК України, в яких закріплено принцип обов'язковості рішень суду.

Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Кузнецовському міському комунальному підприємству в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 27.08. 2015 року у справі №918/915/15.

Суддя Марач В.В.