Рівненський міський суд Рівненської області

м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362) 26-59-17

Справа № 2-5292/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючий суддя - Цвіркун О.С.,

секретар - Власюк О.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення , суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення його з квартири АДРЕСА_1 Б в м. Рівне.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та пояснили, що 04 січня 2003 року Позивача придбала квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна 20 б, кв.1. Квартира складається з двох жилих кімнат, жилою площею 23,3 кв.м., загальною площею 31,5 кв.м. З моменту придбання квартири в ній проживають сторони та їх троє спільних дітей. Шлюб між сторонами 30 листопада 2009 року був розірваний, однак після розлучення Відповідач продовжує проживати у квартирі за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна, буд. 20 Б, кв.1.

Відповідач користується житловим приміщенням, але не виконує своїх зобов'язань по оплаті за комунальні послуги та користування житлом. В результаті утворилась заборгованість за оплату послуг водопостачання та водовідведення, за спожитий природний газ. Окрім того відповідач не виконує обов'язків по забезпеченню схоронності житлового приміщення - не проводить ремонт, не вчиняє ніяких дій по догляду та збереженню житла, яким користується.

Крім того - Відповідач перешкоджає здійснювати ремонтні роботи у будинку. Так 15.07.2010 року Відповідач вчинив скандал, чіпляючись до працівників, які на замовлення позивача здійснювали ремонтні роботи на подвір"ї біля квартири. В результаті скандалу, через завдані позивачу образи, остання , з 15 по 24 липня 2010 року перебувала на лікуванні. Крім того 18.06.2001 року, відповідач наніс позивачу тілесні ушкодження та погрожував фізичною розправою. Проживаючи в одній квартирі, відповідач ОСОБА_3, систематично вчиняє дії, які шкодять інтересам позивача та інтересам дітей.

Враховуючи вищенаведене, просить суд виселити громадянина ОСОБА_3 з квартири за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна, 20 Б, кв. 1, у зв'язку з неможливістю спільного проживання.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив, що з моменту розлучення його колишня дружина та її матір вчиняють дії щодо його виселення з вказаної вище квартири. Відповідач зазначив, що при вселенні в дану квартиру ним особисто за власний кошт здійснювався ремонт. Також зазначив, що будь-якого фізичного насильства ні до колишньої жінки, а ні до дітей не застосовує, веде належний образ життя, ні разу ні до адміністративної, а ні до кримінальної відповідальності не притягувався. Конфлікти, на які посилається позивач, були спровоковані останньою та її матір’ю. Має потребу в даному житлі, іншого постійного житла немає, планує на даний час звернутись до суду з питання про поділ майна. Крім того, зазначив, що не приймає участі у витратах за комунальні платежі через матеріальні труднощі, до того ж розрахункові рахунки оформлені на колишню дружину і навіть в разі оплати ним. ОСОБА_3, комунальних послуг він не зміг би це доказати. Крім того, зазначив, що підтримує дружні відносини з дітьми, а тому позбавлення останніх постійного батьківського піклування негативно вплине на їх виховання. Просив в задоволенні позову відмовити, у зв'язку з його безпідставністю і необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення та доводи сторін, об’єктивно та неупереджено, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позовних слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено і сторони не заперечують такі факти, що Позивач та Відповідач з 5 жовтня 1996 року перебували в шлюбі, під час якого 4 січня 2003 року позивач ОСОБА_1 придбала квартиру №1 за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна, 20 Б.

30 листопада 2009 року, шлюб між сторонами був розірваний, однак після розлучення Відповідач продовжує проживати у квартирі за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна. буд.20 Б, кв.1, крім нього в даній квартирі проживає Позивач та троє спільних малолітніх дітей.

Згідно ч.4 ст.156 Житлового кодексу України припинення сімейних відносини з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Однією з підстав звернення до суду Позивач зазначає те, що Відповідач користується житловим приміщенням, але не виконує своїх зобов'язань по оплаті за комунальні послуги та користування житлом.

Відповідно до ст. 162 Житлового Кодексу України плата за користування житловим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Однак Позивачем, не надано суду жодного доказу намагання укласти таку угоду та ухилення Відповідачем від її укладання.

Крім того, позивач зазначає, що Відповідач умисно, створює такі умови які роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.

Відповідно до ст. 116 Житлового кодексу України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають газом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Пунктом 16 Пленуму ВС України №2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» передбачено, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводуможливого виселення).

На підтвердження протиправної поведінки ОСОБА_3, Позивачем було надано висновок дільничного Рівненського MB УМВС від 18 липня 2010 року по перевірці заяви ОСОБА_1 з приводу хуліганських дій ОСОБА_3, та постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 21 червня 2011 року з приводу нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Дослідивши вищезазначені документи, судом встановлено, що останні не містять належного та допустимого доказу протиправної поведінки ОСОБА_3, крім того останнього не притягнуто а ні до адміністративної, а ні до кримінальної відповідальності.

Крім того, судом встановлено і Позивачем не заперечується факт, належних батьківських відносин між Відповідачем та дітьми. Які проживають у даній квартирі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 156,162 ЖК України, ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення з житлового приміщення - відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.С. Цвіркун