Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2016 Справа №607/14971/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.

за участю секретарів судового засідання: Борисевич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод в користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2, за участю третьої особи - Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, в якому просить усунути перешкоди в користуванні квартирою №2 у будинку №4 по вул. Б.Хмельницького м.Тернополя, зобов’язати ОСОБА_2 передати ключі від вхідних дверей квартири та встановити порядок користування даною квартирою, виділивши її в користування житлову кімнату площею 13,2 кв.м., ОСОБА_3 виділити в користування житлову кімнату площею 13,7 кв.м., залишивши в їхньому спільному користуванні господарські приміщення: кухню, коридор, вбиральню (туалет) і ванну кімнату.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що позивачці на праві власності належить 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, що належала померлій ОСОБА_4 Квартира має дві окремі ізольовані кімнати, позивач просить виділити їй для проживання кімнату меншої площі відповідно до меншої частки, права та інтереси відповідача порушуватися таким виділом в користування порушуватися не будуть. Проте, відповідач ОСОБА_2 в квартирі не проживає, змінив замки від вхідних дверей, позивач не може вільно зайти в квартиру, на неодноразові звернення про надання ключів не реагує, чим чинить перешкоди співвласнику у вільному користуванні квартирою.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнають та просять відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що встановити порядок користування квартирою у спосіб, який просить ОСОБА_1 не вдається можливим, оскільки співвласники мають різні частки власності, таким порядом користування будуть порушуватися права ОСОБА_3, оскільки вона має у власності 3/4 частки і з розрахунку до площі квартири має право на значну більшу площу користування, ніж кімнатою площею 13,7 кв.м. Стверджують, що кімнати в квартирі не ізольовані, є прохідними, прохід між кімнатами перекритий конструкцією із гіпсокартону, який в будь-який момент можна розібрати. Перешкод у доступу до квартири ОСОБА_2 позивачу не чинить, оскільки він у квартирі не проживає, а лише здійснює її догляд. Ключі від вхідних дверей ОСОБА_1 має, замків не міняв, а тому ОСОБА_1 не довела належними доказам факту вчинення ОСОБА_2 перешкод в користуванні квартирою.

ОСОБА_5 заяви Служба у справах неповнолітніх та дітей ТМР при ухвалені рішення просить врахувати інтереси неповнолітньої.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, встановив наступні обставини.

У судовому засіданні встановлено, що 25.04.2011р. померла мати позивача – ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 119232, виданого 25.04.2011 р. відділом ДРАЦС Тернопільського міського управління юстиції.

Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина, а саме квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 заповіту від 30.08.2010 року вказану квартиру ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - дочці рідного брата позивачки - ОСОБА_2, який виступає законним представником неповнолітньої спадкоємиці.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2012 року по справі №1915/12207/2012 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частки квартири № 2 у будинку № 4, яка знаходиться за адресою: м. Тернопіль вул. Б.Хмельницького, що належала померлій 25.04.2011р. ОСОБА_4.

ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №378280 від

08.02.2013р. ОСОБА_1 є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 набуте право власності на 3/4 частки у квартирі по вул. Хмельницького,4/2, в м. Тернополі станом на дату розгляду справи не реалізувала, свідоцтва про право на спадщину не отримала, державну реєстрацію право власності не здійснила.

Судом встановлено, що не заперечується представником позивача та відповідачем, що позивач ОСОБА_1 проживає в Російській Федерації в м. Москва, періодично приїжджає в м. Тернопіль. Співвідповідач ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Співвідповідач ОСОБА_2 проживає в квартирі №3А по вул. Б.Хмельницького,4. В спірній квартирі АДРЕСА_3 не проживає, лише здійснює її утримання.

Із долученого представником відповідача копії Технічного паспорту від 29.04.1994р. на квартиру АДРЕСА_4, вбачається, що кімнати у квартирі були прохідними. ОСОБА_5 технічного паспорту від 07.08.2015р. кімнати в квартирі є окремими ізольованими, про що наголосив в судовому засідання представник ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації». Технічний паспорт від 07.08.2015р. виготовлявся працівником БТІ за заявою ОСОБА_1 по наслідках огляду квартири по вул. Хмельницького,4/2, яким і було зафіксовано, що кімнати площами 13,7 кв.м. і 13,2 кв.м. не є прохідними. Відповідно до ОСОБА_6 поточних змін, які містяться в інвентарній справі та долучені до матеріалів справи працівником БТІ при огляді квартири зафіксовано, що в квартирі знесені опалювальні грубки, замурований дверний пройом між кімнатами, влаштовано арочний пройом з коридору в кухню.

Таким чином, вказаними доказами спростовують твердження відповідачів щодо наявності в квартирі по вул. Хмельницького,4/2, в м. Тернополі прохідних кімнат, а відтак і не можливість з цих підстав визначити порядок користування квартирою у спосіб, вказаний ОСОБА_1, при тому, що ОСОБА_1 просить виділити собі у користування кімнату меншою площею 13,20 кв.м., а співвідповідачу ОСОБА_3 окрему кімнату площею 13,70 кв.м., що в межах існуючої норми.

ОСОБА_5 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, чи інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

У відповідності до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Стаття 383 Кодексу надає власнику житлового будинку, квартири право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

При наведених обставинах, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою підлягають до задоволення шляхом виділення в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 13,2 кв.м., ОСОБА_3 виділити в користування житлову кімнату площею 13,7 кв.м., залишивши в їхньому спільному користуванні господарські приміщення: кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату в квартирі АДРЕСА_5. Такий порядок користування квартирою є справедливий, враховуючи розмір часток співвласників, допустимий в межах існуючої санітарної норми житлової площі на одну особу – на співвідповідача ОСОБА_3, при тих обставинах, що меншу за розміром кімнату позивач просить виділити собі, і не має собою мету для позивача щодо поліпшення житлових умов.

Твердження відповідача про неможливість встановлення визначеного порядку користування квартирою через не співрозмірність часток співвласників, необхідність відповідачу виділити значну більшу площу у користування згідно розміру її частки у власності судом при вирішенні даного спору не приймається.

В частині заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_2 щодо не вчинення перешкод в користуванні квартирою №2 по вул. Хмельницького,4, надання ключів від замка вхідних дверей у квартиру суд зазначає наступне.

ОСОБА_5 ст.ст. 389, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При зверненні ОСОБА_1 до суду 16.08.2013р. з позовом про усунення перешкод та встановлення порядку користування квартирою в підтвердження вчинення ОСОБА_2 перешкод у вільному доступу до квартири позивач додавала листи від 31.07.2013р. та від 12.08.2013р. від Державного територіально-галузевого об’єднання Львівська залізниця «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2», які були адресовані ОСОБА_2 про допуск працівників ОСОБА_6 та БТІ для обстеження житлового приміщення на виконання судового рішення №1915/12207/2012 від 26.10.2012р. для виготовлення за заявою ОСОБА_1 технічного паспорту, ОСОБА_6 від 13.08.2013р. №36 комісії БЖК БУ-2 про неможливість потрапити в квартиру.

Також, позивачем в підтвердження її вимог в частині вчинення ОСОБА_2 перешкод до справи додані матеріали виконавчого провадження по виконанні заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду по справі №607/14971/13-ц, яке в подальшому було скасовано. ОСОБА_7 державного виконавця від 05.08.2015р. встановлено, що рішення суду виконано, перешкоди в користуванні квартирою №2 по вул. Б.Хмельницького,4, усунено, встановлено порядок користування квартирою і виділено у користування ОСОБА_1 кімнату площею 13,2 кв.м., ОСОБА_2 передано ключі від вхідних дверей квартири по вул. Хмельницького,4/2.

Крім цього, представник позивача до матеріалів справи долучив ОСОБА_7 від 11.01.2016р. №4 та від 12.01.2016р. №3, складені комісією ГЖК про те, що при відкриванні дверей в квартиру АДРЕСА_4, на нижньому замку вхідних дверей замінено серцевину замка. ОСОБА_1 не може зайти у квартиру.

ОСОБА_8 судом оцінюються поряд з іншими доказами, зокрема, із показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також поясненнями відповідача ОСОБА_2

Із показів ОСОБА_10 вбачається, що він є колишнім чоловіком ОСОБА_1, проживали в ІНФОРМАЦІЯ_3, разом із її батьками і займали кімнату площею 13,7 кв.м. до 1982 року. На момент проживання кімнати були прохідними, потім із кухні з коридору був вибитий прохід до їхньої кімнати, дверний пройом між кімнатами заставлений меблями. В серпні 2015 року при обстежені працівниками БТІ квартири він не був, із слів ОСОБА_1 знає, що працівник БТІ робив фотографії, огляд та обміряв квартиру, пройом між кімнатами перекритий гіспокартоном. ОСОБА_1 приїжджає в м. Тернопіль і під час її останнього перебування приходив з нею до квартири. ОСОБА_1 мала ключі від вхідних дверей, які їй дала ще мати, однак, ключ від нижнього замка не підходив. Коли при виконанні рішення суду ОСОБА_1 і працівники ДВС поміняли вхідні двері, працівники ДВС ключі від дверей надали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Ключ від нижнього замка в серцевину входить, однак не прокручується. ОСОБА_1 стукала в двері, дзвонила до ОСОБА_2, двері ніхто не відкривав, на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідач. Зі слів ОСОБА_1 знає, що вона постійно, коли приїжджала в Тернопіль дзвонила до ОСОБА_2, який її в квартиру не впускав. При обстеженні його із ОСОБА_1 квартири, ОСОБА_2 жодного разу не було. Також не було факту, що за наявності в квартирі ОСОБА_2, останній не впускав ОСОБА_1 в квартиру.

На клопотання представника позивача та із згоди ОСОБА_1, її було допитано в судовому засіданні в якості свідка.

Із показів свідка ОСОБА_1 вбачається, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2, стосунки між ними були хороші, поки їхня мати ОСОБА_11 не склала заповіт на всю квартиру дочці ОСОБА_2 – ОСОБА_3 За життя мати говорила, що квартира по заповіту перейде дітям – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках, проте заповіт був не зрозумілих причин перероблений, в результаті відносини між ними різко погіршилися. ОСОБА_2 в кватиру її не пускає, на виконання судового рішення були задіяні працівники ДВС, за допомогою яких вона потрапила в квартиру, встановили нові двері, ключі від вхідних дверей передала працівникам ДВС для подальшої передачі їх ОСОБА_2 Після цього потрапити в квартиру знову не має можливості, оскільки ОСОБА_2 поміняв серцевину нижнього замка. Коли вона була в квартирі із працівниками БТІ, то останніми було зафіксовано, що кімнати квартири окремі, мають два окремих входи. 05 січня 2016 року приїхала в Тернопіль, проте потрапити в квартиру не змогла, верхній замок відкрила, нижній замок не могла відкрити, ключ проходить, але не прокручується. Постійно дзвонила ОСОБА_2, який був не доступний. Із 05 січня 2016 року намагалася потрапити в квартиру, проте не може відкрити нижній замок. ОСОБА_8, що поки не виділять їй окрему кімнату для проживання, не звільнять кімнату від речей, не поставить замок в кімнату, у квартирі знаходиться не буде, оскільки боїться ОСОБА_2

В судовому засіданні ОСОБА_2 надав свої пояснення, з яких свідчить, що ще за життя їхньої матері ОСОБА_1 говорила, що не буде мати ніяких претензії по квартирі. Проте, після складеного заповіту в користь його дочки ОСОБА_12 стосунки між ним погіршилися і ОСОБА_1 почала претендувати на частку у квартирі. Він проживав все своє життя разом із матір’ю в квартирі №2, в якій залишилися його речі. Станом на теперішній час проживає в квартирі №3а по вул. Хмельницького,4, яка не має кухні, а тому він зі згоди своєї дочки ОСОБА_12, якій належить 3/4 частки власності в квартирі здійснює догляд, утримує, тимчасово проживав в квартирі №2. Перешкод в доступу ОСОБА_1 до квартири не вчиняв, замків від дверей не міняв. Коли поставили нові двері йому працівники ДВС передали ключі від вхідних дверей, які їх отримали від ОСОБА_1 При монтажі дверей частково була зрушена їх конструкція, і нижній замок відкривається важко, потрібно трішки підштовхнути двері, що і пояснюється неможливістю ОСОБА_1 відкрити нижній замок в дверях. Кімнати в квартирі є прохідними, пройом заставлений меблями. Зазначає, що коли приходили працівники ОСОБА_6 його в квартирі не було, оскільки часто їздить до своєї сім’ї в м. Заліщики, про факт навідування працівниками ОСОБА_6 він нічого не знав. ОСОБА_1 інколи телефонувала до нього про намір прийти до квартири, однак його не було в місті, або він перебував на роботі і не має можливості постійно знаходиться в квартирі АДРЕСА_4, так як проживає в квартирі №3а. Також відзначає, і це підтверджується поясненнями позивача, що не було ні одного разу такого факту, що він знаходився в квартирі №2 і не пустив ОСОБА_1, при тому, що вона визнала про небажання перебувати в квартирі разом з ОСОБА_2 через побоювання.

ОСОБА_7 ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стаття 57 цього Кодексу визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. ці дані встановлюються, зокрема також, на підставі пояснень сторін.

Таким чином, ОСОБА_1, зареєструвавши набуте нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 має право на вільне користування, володіння житловим приміщенням, а саме виділеною судом кімнатою площею 13,2 кв.м. та приміщеннями загального користування, а згідно ст. 321 ЦК України є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При розгляді справи суд прийшов до висновку, що станом на 03.08.2015р. заочне рішення суду було виконане, ОСОБА_1 усунено перешкоди в користуванні квартирою, працівниками ДВС були передані ключі сторонами від вхідних дверей, позивачем належними і допустимими доказами не підтверджено факту здійснення ОСОБА_2 перешкод у вільному доступі до квартири, сторонами маю одинакові ключі від вхідних дверей. Долучені позивачем матеріали виконавчого провадження стосувалися виконання заочного рішення і не підтверджуються вчинення відповідачем перешкод станом на дату розгляду справи.

ОСОБА_6 від 11.01.2016р. від 12.01.2016р. на думку суду не можуть слугувати належними доказами доведення вчинення перешкод відповідачем чи вчинення ним дій по замінені серцевини нижнього замка, дане не встановлено комісією в установленому законом порядку, приймаючи до уваги пояснення ОСОБА_2 щодо порушення конструкції дверей при їх монтажі. Також, до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів сповіщення ОСОБА_2 про необхідність з’явитися і визначений час для допуску ОСОБА_1 до квартири і при тих обставинах, що ОСОБА_2 проживає в іншій квартири, ніж на усунення перешкод якої звернулася позивач в даному позові.

Також, як показами свідка ОСОБА_10, так і показами самої ОСОБА_1 не було підтвердження на думку суду вчинення ОСОБА_2 будь-яких перешкод в доступі позивача до квартири, не підтверджено факту перебування ОСОБА_2 в квартирі при намаганні ОСОБА_1 зайти в квартиру та вчинення з його сторони протиправних дій, визнання ОСОБА_1 тієї обставини, що вона не залишалася в квартирі через побоювання і буде користуватися кімнатою лише після її виділу та встановлення замка у дверях кімнати.

Суд вважає, що між сторонами виникли неприязні відносини щодо успадкування спірної квартири, вирішений спір між спадкоємцями з приводу володіння та користування житлом, захищені та відновлені права позивача шляхом виділення їй кімнати в користування як співвласнику квартири.

А тому, позовні вимоги в частині усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні квартирою до задоволення не підлягають, так як не підтвердженні матеріалами справи та спростовані відповідачем. Разом з тим, позивачем не підтверджено віднесення витребовуваних ключів до його власності, дані предмети за своєю природою є такими, що фізично знищуються, заявлені вимоги спрямовані на припинення вчинення дій на майбутнє, захист яких судом в такому випадку не здійснюється.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 212, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 321, 383, 389, 391 Цивільного кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод в користуванні квартирою, встановлення порядку користування квартирою – задовольнити частково.

2.Встановити порядок користування квартирою №2 у будинку №4 по вул. Б. Хмельницького у м. Тернополі, виділивши в користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 13,2 кв.м., ОСОБА_3 виділити в користування житлову кімнату площею 13,7 кв.м., залишивши в їхньому спільному користуванні господарські приміщення: кухню, коридор, вбиральню, ванну кімнату.

3.В частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо не вчинення перешкод в користуванні квартирою, надання ключів від замка вхідних дверей у квартиру – в задоволенні відмовити.

4.Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 114,71 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_13