Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

у складі: головуючого Старовойта Г.С.

суддів Заполовського В.Й.

ОСОБА_1

з участю: секретаря судового

засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Г оробей ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю та розподіл спільно нажитого майна за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2011 року,

встановила:

У січні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом і змінивши позовні вимоги просив встановити факт проживання з відповідачкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу з січня 1989 року по 17 вересня 2008 року, визнати спільною сумісною власністю та поділити, визнавши за ним право власності на Уі частини квартири АДРЕСА_1 та на !4 частини гаража по вул. Кірова, 44а у м. Новоград-Волинському. Позивач мотивує свої вимоги тим, що з січня 1989 року він проживав разом із відповідачем однією сім’єю, вів з нею спільне господарство і за спільно І зароблені кошти у 1990 році вони придбали спірну квартиру, а у 1994 році побудували ! спірний гараж.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2011 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання сторін з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове І рішення про задоволення позовних вимог. Апелянт посилається на порушення судом ; першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України ’’Про власність”, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, спільною сумісною власністю членів сім'ї є майно, придбане внаслідок їх спільної праці, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Судом встановлено, що 28 березня 2001 року відповідач змінила прізвище з ’’Сентюкова” на ’’Никитюк” і 02 червня 2001 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5, який розірвано 09 серпня 2005 року. З червня 2001 року відповідач ОСОБА_6 працює за кордоном і з 29 листопада 2007 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_7 Червасіо Паскуалє (а.с.142).

На підставі договору купівлі-продажу від 06 червня 1991 року відповідач, яка проживала на той час ІНФОРМАЦІЯ_1, придбала спірну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.131).

Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 19 жовтня 1994 року відповідачу дозволено здійснити будівництво гаража на частині садибної ділянки № 44 по вул. Кірова у м. Новоград-Волинському, яка на цей час належить їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 13 серпня 2001 року(а.с. 32, 38).

На час ухвалення оскаржуваного рішення суду право власності на спірний гараж у визначеному законом порядку не зареєстровано (а.с.116).

В суді першої інстанції представник відповідача визнала факт проживання сторін однією сім’єю в період з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2000 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту проживання з відповідачем однією сім’єю зі спільним бюджетом, веденням спільного господарства, одержанням позивачем доходів від підприємницької діяльності у період з 1989 по 2001 роки та участі у придбанні спірної квартири у 1991 році і будівництві спірного гаража у 1994-1995 роках, а тому колегія суддів погоджується з таким висновком суду, беручи також до уваги, що з 02 червня 2001 року по 09 серпня 2005 року відповідач перебувала, а з 29 листопада 2007 року перебуває по цей час у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді