Справа № 1-132/2009р.

  ВИРОК

   Іменем України

18 червня 2009 року                                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                 судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря:             Цибульської Т.І.,

прокурора:                 Цвігуна Б.О.,

та захисника:                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із виконавчим листом № 2-496 від 23 березня 2005 року, виданим  Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області, підсудного ОСОБА_1 було зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, в розмірі 150 гривень щомісячно, починаючи з 04 березня 2005 року і до повноліття дітей. Однак ОСОБА_1, який є працездатним, періодично працював та отримував кошти за свою роботу, дане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував. У зв'язку з цим він неодноразово викликався працівниками відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції та попереджався ними про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КК України. Проте, незважаючи на це, підсудний тривало, систематично та наполегливо ухилявся від виконання обов'язку по сплаті аліментів на користь своїх неповнолітніх дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_1, внаслідок чого за період з 04 березня 2005 року по 01 травня 2009 року у нього утворилася заборгованість в сумі 5350 гривень.

Підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 164 КК України визнав повністю і суду пояснив, що від спільного сімейного життя у нього з потерпілою ОСОБА_3 народилися діти: дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження. Рішенням суду йому було присуджено сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 150 гривень щомісячно. Однак аліменти він не сплачував, так як майже ніде не працював і зароблених коштів йому самому не вистачало на життя. Він часто хворіє, а тому проживає на пенсію своєї престарілої матері. За 4 роки він виплатив на у тримання дітей лише 2000 гривень, а тому у нього утворилася заборгованість в сумі 5350 гривень. Державним виконавцем він неодноразово попереджався про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України, однак аліменти все рівно не сплачував, так як не мав на це коштів. На даний час він зобов'язується виплачувати потерпілій заборгованість по аліментам. Щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпіла ОСОБА_3  в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 не допомагав їй утримувати неповнолітніх дітей, а тому вона звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів. Однак підсудний не виконував рішення суду, за 4 роки виплатив їй на утримання дітей 2000 гривень, які отримав від продажу їхнього спільного сумісного майна, і більше не надавав матеріальну допомогу. Підсудний ніде не працює, оскільки зловживає алкогольними напоями, і знаходиться на утриманні своєї престарілої матері.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик усіх свідків по справі, а обмежився допитом підсудного, потерпілої та дослідженням матеріалів справи.

Крім визнання вини підсудним, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: поданням відділу державної виконавчої служби про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як неплатника аліментів (а. с. 4); розрахунками заборгованості по аліментам (а. с. 5-10); виконавчим листом Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2005 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання  дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, в розмірі 150 гривень щомісячно (а. с. 15-16); попередженнями ОСОБА_1 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції про можливість настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України (а. с. 22, 23, 24, 25) та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1 з 04 березня 2005 року по 01 травня 2009 року здійснив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своїх неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, (аліментів), в результаті чого утворилась заборгованість на суму 5350, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 164  КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч.1 ст. 164 КК України, є злочином невеликої тяжкості, особу винного – посередньо характеризується за місцем проживання, і обставини справи.

Пом’якшуючими покарання обставинами згідно із ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, та вчинення злочину особою, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, пов'язане з обмеженням волі, та застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Також суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 необхідно покласти обов'язки, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1  визнати винним за ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Згідно із п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: