Справа № 1-119/2009р.

  ВИРОК

   Іменем України

17 червня 2009 року                                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                 судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря:             Цибульської Т.І.,

та прокурора:                 Цвігуна Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1 Могилів-Подільського району Вінницької області, громадянина України, українця, освіта середня, розлученого, жителя АДРЕСА_2, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно із виконавчим листом № 2-272 від 11 серпня 2000 року, виданим  Могилів-Подільським районним судом Вінницької області, підсудного ОСОБА_1 було зобов'язано сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання  дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі ј частки від всіх видів заробітку, але не менше Ѕ від неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31 липня 2000 року і до її повноліття. Однак ОСОБА_1, який є працездатним, періодично працював та отримував кошти за свою роботу, дане рішення суду не виконував і аліменти не сплачував. У зв'язку з цим він неодноразово викликався працівниками відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції та попереджався ними про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КК України. Проте, незважаючи на це, підсудний тривало, систематично та наполегливо ухилявся від виконання обов'язку по сплаті аліментів на користь своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, внаслідок чого за період з 11 серпня 2000  року по 31 грудня 2008 року у нього утворилася заборгованість в сумі 7806 гривень 20 копійок.

Підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 164 КК України визнав повністю і суду пояснив, що від спільного сімейного життя у нього з потерпілою ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження. Рішенням суду йому було присуджено сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини в розмірі ј частки від всіх видів заробітку, але не менше Ѕ від неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно. Однак аліменти він не сплачував, так як майже завжди працював неофіційно. За період з 11 серпня 2000  року по 31 грудня 2008 року він виплатив на у тримання дочки лише 420 гривень, а тому у нього утворилася заборгованість в сумі 7806 гривень 20 копійок. Державним виконавцем він неодноразово попереджався про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України, однак аліменти все рівно не сплачував, так як не мав на це коштів. На даний час він влаштувався на роботу та зобов'язується виплачувати потерпілій заборгованість по аліментам. Щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпіла ОСОБА_2  в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 не допомагав їй утримувати дочку, а тому вона звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів. Однак підсудний не виконував рішення суду, за 8 років виплатив їй на утримання дочки лише 420 гривень і більше не надавав матеріальну допомогу.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик усіх свідків по справі, а обмежився допитом підсудного, потерпілої та дослідженням матеріалів справи.

Крім визнання вини підсудним, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: поданням відділу державної виконавчої служби про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як неплатника аліментів (а. с. 4); виконавчим листом Могилів-Подільським районним судом Вінницької області від 11 серпня 2000 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання  дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі ј частки від всіх видів заробітку, але не менше Ѕ від неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31 липня 2000 року і до повноліття дитини (а. с. 7); розрахунками заборгованості по аліментам (а. с. 25-34); попередженнями ОСОБА_1 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Шаміною М.А. про можливість настання кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України (а. с. 9, 10, 13, 14, 19, 20) та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1 з 11 серпня 2000 року по 31 грудня 2008 року здійснив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, (аліментів), в результаті чого утворилась заборгованість на суму 7806 гривень 20 копійок, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 164  КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч.1 ст. 164 КК України, є злочином невеликої тяжкості, особу винного – позитивно характеризується за місцем проживання, і обставини справи.

Пом’якшуючими покарання обставинами згідно із ст. 66 КК України є щире каяття та вчинення злочину особою, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України, пов'язане з обмеженням волі, та застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Також суд приходить до висновку, що на ОСОБА_1 необхідно покласти обов'язки, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_1  визнати винним за ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк терміном на 1 (один) рік.

Згідно із п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: