Справа № 438/620/15 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л.М.

Провадження № 22-ц/783/1598/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Г.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

представника позивача ОСОБА_2 «Універсал» ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал» до приватного підприємства «ОСОБА_6Ш», відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області,  ОСОБА_7, треті особи: ПАТ «Креді ОСОБА_8», ДП «Меркурій» ОСОБА_2 «ТКС «Менеджмент», ОСОБА_2 «Торгівельно-промисловий комплекс «ЛТД», про визнання прилюдних торгів недійсними, -

в с т а н о в и л а:

В травні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал» (далі ОСОБА_2 «Універсал») звернулось з в суд з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок), що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул.Коваліва, 52-Г, які відбулися 12.06.2013 та оформлені протоколом № 1413168 - 1/1 від 04 липня 2013 року; визнати недійсним цей протокол, затверджений директором філії 14 ПП «ОСОБА_2Ш.», який оформлений за результатами проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок), що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул. Коваліва, 52-Г, а атко ж визнати недійсним Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який затверджений 08.07.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Львівській області ОСОБА_9

В обґрунтування позову зазначає, що вищезгадані прилюдні торги з реалізаціїнерухомого майна, а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок), що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул.Коваліва, 52-Г, в даному випадку були проведені з порушенням передбаченої процедури, оскільки проводились у порядку, визначеномуЗаконом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року N 898-IV (далі Закон N 898-IV) , а повинні були проводитись за правилами Тимчасового положеннямпро порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27.10.99р. затвердженого наказом МЮУ №68/5 (далі Тимчасове положення), чим було порушено право ОСОБА_2 «Універсал» на участь у повторних торгах.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 24 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал».

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2 «Універсал». Апелянт вказує на незаконність і необґрунтованість рішення суду, ухвалення такого з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування фактичних обставин справи, без належного дослідження та оцінки наявних у справі доказів, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема зазначає, що оспорюванні прилюдні торги здійснювалися з порушенням встановленим законодавством правил проведення торгів, оскільки повинні були проводитись у порядку, визначеному Тимчасовим положенням, а не на підставі Закону України «Про іпотеку», бо на виконанні перебував виконавчий лист про стягнення коштів, а реалізація нерухомого майна здійснювалась без рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що недотримання належної, загальної процедури проведення прилюдних торгів, є порушенням, яке тягне за собою визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того стверджує, що судом першої інстанції не враховано правової позиції Верховного Суду України, якою чітко встановлено, яка саме норма матеріального права повинна бути застосована до спірних правовідносин.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі (а.с. 173-178).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення цієї скарги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, в супереч доводам апелянта, з достатньою повнотою та всебічністю дослідив надані сторонами докази, вірно встановив фактичні обставини справи, спірні правовідносини та правильно застосував матеріальне і процесуальне право при вирішенні даного позову.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Львівської області від 08.08.12р. у справі №5015/2377/11 задоволено позов ПАТ «Креді ОСОБА_8» про стягнення заборгованості за кредитними договорами №82 CL від 21.06.2010 р., №15СL від 16.04.2008 р. і №31 СL від 11.09.2008 р.та постановлено стягнути солідарноз ТОВ «Бізнес-прогрес» та Дочірнім підприємством (далі ДП) «Меркурій» ОСОБА_2 «ТКС «Менеджмент» на користь позивача 3 773 992,53 грн. заборгованості за кредитом, 4668 798,98 грн. відсотків за користування кредитом, 195 614,24 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 31 983,07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів та 64 380 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Львівської області 04.12.2012 р. видано наказ №5015/2377/11 (а.с.8).

Підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у львівській області 18.01.2013 року винесено постанову (ВП №35938628) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього наказу.

З матеріалів справи також вбачається також, що 23 червня 2010 року між ПАТ «Індустріально-експортний банк» (правонаступником якого з 2011 року є ПАТ «Креді ОСОБА_8»), як іпотекодержателем, та ДП «Меркурій» ОСОБА_2 «ТКС «Менеджмент», як іпотекодацем, було укладено договір іпотеки №15СL/31 СL/82 СL/М1 на забезпечення виконання кредитного договору № 82 СL від 23.06.2010 р. з усіма змінами та доповненнями до нього з повернення кредиту в розмірі 3 281 558,8 грн.; кредитного договору №15СL від16.04.2008 р. з повернення 1 298 500 доларів США та кредитного договору №31 СL від 11.09.2008 р. з повернення кредиту в розмірі 1800000 гривень, з передачею в іпотеку торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок за адресою: Львівська область. М.Борислав, вул.Коваліва, буд.52. (а.с.136-147).

05 березня 2013 року в ході примусового виконання рішення державним виконавцем винесено постанову про арешт нерухомого мана боржника, а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок за адресою: Львівська область. М.Борислав, вул..Коваліва, буд.52.

Судом також встановлено, що згідно копії Протоколу №1413168-1/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить на праві власності ДП «Меркурій» ОСОБА_2 «ТКС «Менеджмент» від 04 липня 2013 року, у ході торгів учасниками була запропонована наступна ціна: №6. ОСОБА_4 - 2 700 000,00 грн.; №5. ОСОБА_10 - 8 000 000,00 грн.; №2. ТОВ «Глобус Проперті» - 9 000 000,00 грн.; №3. ТОВ «Діамант Центр» - 10 000 000,00 грн. (а.с.10-12).

 Переможцем торгів було визнано ТОВ «Діамант Центр» із запропонованою ціною у розмірі 10 000 000,00 грн. Згідно вказаного протоколу кошти за придбане майно переможець повинен був внести у строк до 26.06.2013 р. на депозитний рахунок державної виконавчої служби.

  У зв'язку із невнесенням ТОВ «Діамант Центр» коштів за придбане майно, ПП «ОСОБА_6Ш.» оголосило переможцем торгів ТОВ «Глобус Проперті», цінова пропозиція якого в розмірі 9 000 000,00 грн. була найбільшою після пропозиції ТОВ «Діамант Центр», а після відмови цього учасника торгів від оголошення його переможцем торгів, запропонувало бути переможцем торгів учаснику №5 - ОСОБА_10, який теж відмовився від оголошення його переможцем.

Враховуючи несплату переможцем торгів коштів за предмет іпотеки у встановлений законодавством термін та відмову двох інших учасників від визнання їх переможцями, ПП «Нива-В.Ш.», діючи у відповідності до ст.46 Закону України «Про іпотеку», визнало переможцем торгів учасника №6 - ОСОБА_4, відповідача у справі, цінова пропозиція якого становила 2 700 000,00 грн. і який погодився бути оголошеним переможцем торгів і придбати об'єкт іпотеки.

Згідно Протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) №1413168-1/1 від 04.07.2013 р. ОСОБА_4 було зобов'язано до 17.07.2013 р. внести на депозитний рахунок державної виконавчої служби кошти в сумі 2 297 700,00 грн., що дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом в сумі 402300,00 грн. з урахуванням ПДВ. І цей обов'язок по сплаті коштів за придбане майно ОСОБА_4 виконав повністю.

08.07.2013р. на підставі Протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) №1413168-1/1 від 04.07.2013 р. відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області було складено Акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, в котрому зазначено факт придбання ОСОБА_4 приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктового ринку) за адресою Львівська обл., м. Борислав, вул. Коваліва, 52Г.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України,ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В той же час, за змістом положень ст.15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права виникає у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звернувшись до суду з даним позовом про визнання вказаних прилюдних торгів недійсними на підставі норм про недійсність правочину (ст.ст.203,215 ЦК України), ОСОБА_2 «Універсал» виходив із того, що внаслідок невірного застосування при проведенні та оформленні результатів проведення вказаних прилюдних торгів з реалізації торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок за адресою: Львівська область. М.Борислав, вул..Коваліва, буд.52, положеньЗакону N 898-IV замість Тимчасового положення, це Товариство було позбавлено можливості реалізувати своє право на придбання вказаного майна у випадку проведення повторних прилюдних торгів відповідно до вимог п.7.1. Тимчасового положення.

Аналогічні мотиви наведені ОСОБА_2 «Універсал» і в апеляційній скарзі.

Вирішуючи вказаний спір, та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 «Універсал», суд першої інстанції вірно виходив із того, що проведення прилюдних торгів з реалізації вказаного нерухомого майназа нормами Закону N898-IV відповідало встановленому поряду проведення таких торгів, не призвело до порушення прав та законних інтересів позивача та обґрунтовано не знайшов достатніх правових підстав для визнання таких торгів недійсними.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

У відповідності до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до положень ст.44 Закону України «Про виконавче провадження» передбачається черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Згідно ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, у відповідності до ч.8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, в супереч твердженням позивача та апелянта норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без наявності відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 18 листопада 2015 року у справі №6-28цс15.

Згідно висловленої в цій постанові правової позиції, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотеко держателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, якщо у боржника відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна першочергово звернути стягнення та наявна заборгованість виключно перед іпотеко держателем.

Як встановлено матеріалами справи, у відповідача ДП «Меркурій» ОСОБА_2 «ТКС «Менеджмент», як іпотекодавця спірного нерухомого майна, виник борг за кредитними договорами №15СL від16.04.2008 р., 31 СL від 11.09.2008 р. та 82 СL від 23.06.2010 р., забезпечених вказаною іпотекою, саме перед ПАТ «Креді ОСОБА_8», як іпотеко держателем. Даних про наявність у вказаного боржника іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення, судом не встановлено, з матеріалів справи не вбачається та не надано таких апелянтом.

Таким чином, реалізація предмета іпотеки, приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктового ринку) за адресою Львівська обл., м. Борислав, вул. Коваліва, 52Г, за правилами Закону України «Про іпотеку», з врахуванням вказаних конкретних обставин справи, не суперечить правовій позиції Верховного Суду України та діючому законодавству.

Що стосується правової позиції Верховного Суду України , викладеної в постанові від 26.11.2014р. у справі 6-174 цс14, на яку позивач та апелянт посилаються, як обов’язкову для застосування при вирішенні даного спору, то суд першої інстанції вірно не взяв таку до уваги, врахувавши конкретні обставини справи та встановлені судом спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, та нвів в своєму рішенні відповідні мотиви і доводи, з якими погоджується колегія суддів.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, господарськими судами розглядалась справа № 914/2795/13, за позовом ПАТ «КредіАгрікольБанк» до ПП «ОСОБА_6Ш.» в особі Львівської філії №14, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4, ДП «Меркурій» ТОВ «Компанія-ТКС», про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів та акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 вересня 2013 року, яке залишено в силі Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 листопада 2013 року та Постановою Вищого господарського суду України від 24 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому, предметом перевірки господарських судів виступали законність оскаржуваних прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок), що знаходиться за адресою Львівська обл., м.Борислав, вул.Коваліва, 52-Г, які відбулися 12.06.2013 року та оформлені протоколом № 1413168-1/1 від 04 липня 2013р.; протокол №1413168-1/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 04 липня 2013     року, затверджений директором філії 14 ПП «ОСОБА_6Ш.», який оформлений за результатами проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок), що знаходиться за адресою Львівська область, м.Борислав, вул.Коваліва, 52-Г та Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, який затверджений 08.07.2013 року начальником відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Львівській області ОСОБА_11

Вказаними судами було встановлено що спірні прилюдні торги були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

 У відповідності до положень ч. 3 ст.61 ЦПК України, висновки вказаних судових інстанцій мають преюдиціальне значення при вирішенні даної справи, не потребують доказування та вірно враховані судом при вирішенні даного спору.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про недодержання в момент вчинення оспорюваного правочину, прилюдних торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), а саме: приміщення торгівельного комплексу (промислово-продуктовий ринок), що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул.Коваліва, 52-Г, що відбулися 12.06.2013, вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України, як і інших підстав, на які посилається позивач, для визнання вказаних прилюдних торгів недійсними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст.  303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319   ЦПК України,  колегія суддів,-   

у х в а л и л а :

Апеляційну  скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал» відхилити.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання  цією ухвалою законної сили.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_12