Справа № 362/733/16-к

Провадження № 1-кп/362/91/16

ВИРОК

Іменем України

29.02.2016 року року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Степаненка В.В.

при секретарі – Лагуті І.А.,

з участю прокурора – Народовець А.В.,

потерпілого –ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Василькові матеріали досудового розслідування  у кримінальному провадженні №1201611014000076  від 13.01.2016 року  відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, офіційно неодруженого, офіційно непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, без реєстрації, раніше судимого 12.10.1994 року Дніпропетровським районним судом за ч.2 ст.140 КК України ( в редакції 1960 р.),до позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.1.п. «а» Указу Президента України «Про амністію» від 18.08.1994 року звільнений від відбування покарання;19.11.1999 року Індустріальним районним  судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 р.),до 1 року позбавлення волі;04.07.2001 року Індустріальним районним  судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 р.) до 2 років позбавлення волі; 03.07.2003 року  АМУР-Нижньодніпровським районним  судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.309 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 13.12.2006 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки; 19.04.2007 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.187,71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 11.08.2014 рокуВасильківського міськрайонного суду Київської області за ч.1 ст.309 КК України до двох років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,-

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

09.12.2015 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_2, перебуваючи поряд з магазином «Домотехніка», розташованого по вул. Грушевського, 25, в м. Василькові, Київської області, з метою проїхати до свого місця проживання, сів на заднє сидіння до автомобіля таксі марки «ВАЗ 21093» за кермом якого був ОСОБА_1 Рухаючись на вказаному автомобілі таксі, в напрямку вул. Тракторна, 9в, м. Василькова, Київської області, ОСОБА_2, на підлозі, поряд із переднім пасажирським сидінням автомобіля помітив мобільний телефон марки «Леново А5000» вартістю 2962 грн., що належить водію автомобіля таксі - ОСОБА_1 В цей час, у ОСОБА_2, виник намір на таємне викрадення вказаного мобільного телефону. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та користуючись тим, що за ним ніхто не спостерігає, підняв з підлоги автомобіля мобільний телефон марки «Леново А5000» та поклав до кишені своєї куртки. Далі, ОСОБА_2, приїхавши до місця свого проживання вийшов із автомобіля таксі та пішов додому, а викраденим майном скористався на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суму 2962 грн.

Ці дії ОСОБА_3, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, визнав повністю, та показав, що 09.12.2015 року, близько 15 год. 00 хв., він знаходився поряд з магазином «Домотехніка», розташованого по вул. Грушевського, 25, в м. Василькові, Київської області, де вирішив скористатися послугами таксі. Домовившись із водієм, він сів на заднє сидіння до автомобіля таксі марки «ВАЗ 21093» за кермом якого був ОСОБА_1 і вони поїхали на вулицю Тракторна, 9в м. Василькова. Знаходячись у вказаному автомобілі таксі, він на підлозі, поряд із переднім пасажирським сидінням автомобіля помітив мобільний телефон марки «Леново». Вважаючи, що телефон хтось загубив, він підняв його з підлоги автомобіля та поклав до кишені своєї куртки. Приїхавши до місця свого проживання, він вийшов із автомобіля таксі та пішов додому. Наступного дня до нього на роботу прийшли працівники поліції, які запитали в нього, чи він не брав в автомобілі таксі, яким він напередодні користувався, мобільного телефону. Він відповів ствердно та наступного дня взяв вдома мобільний телефон і відніс до відділу поліції, де він був повернутий потерпілому. У вчиненому він щиро розкаюється і просить його суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 09.12.2015 року, близько 15 год. він знаходився в автомобілі таксі біля будинку № 25 по вул. Грушевського, м. Василькова. В цей час до нього підійшов молодий чоловік, прізвище якого, як йому стало відомо пізніше ОСОБА_2, який попросив його підвезти на вул.. Тракторна, 9 в м. Василькова. Він погодився і відвіз ОСОБА_4 за названою адресою. Через деякий час на мобільний телефон оператора МТС йому зателефонувала дружина, яка запитала, чому він не відповідає на номер мобільного оператора Київстар. Він став шукати свій мобільний телефон «Леново» в автомобілі, але не знайшов. В нього виникла підозра, що мобільний телефон міг викрасти пасажир ОСОБА_2, у зв’язку з чим звернувся до відділу поліції. Через деякий час йому зателефонували з поліції та повідомили, що знайшли його мобільний телефон і запросили до відділу поліції. Коли він прийшов до відділу поліції, то йому було передано його мобільний телефон. Він до ОСОБА_2 претензій не має. Просить його не позбавляти волі.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 12.12.2015 року, в приміщенні Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_2 видав співробітникам поліції мобільний телефон марки «Lenovo A-5000», який він 09.12.2015 року викрав із автомобіля марки ВАЗ21099, послугами якого він користувався (а.с. 15-17).

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 11.02.2016 року та фото таблицею до нього, ОСОБА_2 показав обставини при яких він вчинив крадіжку мобільного телефону «Lenovo A-5000» із автомобіля таксі 09.12.2015 року (а.с. 21-25).

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, повністю доведена, а кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України вірна.

Визнаючи обвинуваченого винним, обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до злочину середньої тяжкості, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: характеризуються посередньо, обставини, що пом’якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття та відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є рецидив злочинів.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_2 повинне відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню, в зв’язку із чим суд вважає за необхідне обвинуваченому ОСОБА_2 призначити покарання у виді позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочин під час іспитового строку, встановленого йому вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2014 року при призначенні остаточної міри покарання ОСОБА_2 слід застосувати вимоги ч. 1 ст. 71 КК України про часткове складання покарань за даним вироком та невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Питання про речовий доказ вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України шляхом частково складання покарань за даним вироком і невідбутої частини покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2014 року остаточну міру покарання ОСОБА_2 обрати у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_2 обрати у виді триманні під вартою у Київському СІЗО № 13 ДПСУ у м. Києві та Київській області строком два місяці до 28.04.2016 року.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з 29.02.2016 року.

Речовий доказ – мобільний телефон, марки «Леново А5000» – залишити власнику ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.

Суддя В.В. Степаненко