УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 876/11971/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання Керод Х.І.,

та за участі осіб:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Міклюш Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального окрогу ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11.08.2015 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального окрогу ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ), просила визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ 27 липня 2015 року за №0000571702; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 року №Ф-0000581702; рішення від 27 липня 2015 року №0000591702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2015р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., що підлягає сплаті до бюджету самозайнятою особою - приватним нотаріусом ОСОБА_3, встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження незалежної професійної діяльності за 2012 рік в сумі 479,41 грн. та за 2014 рік в сумі 10873,03 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 19.07.2006р. НОМЕР_4, зареєстрованого Львівським обласним управлінням юстиції.

У період з 30.06.2015р. по 06.07.2015р. ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку самозайнятої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами проведення якої складено акт від 13.07.2015р. №1160/17-02/НОМЕР_1.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено: - податкове повідомлення-рішення форми від 27.07.2015р. №0000571702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 14 190,55 грн., у тому числі за основним платежем - 11 352,44 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 838,11 грн.; - вимогу від 27.07.2015р. № Ф-0000581702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 118 780,42 грн.; - рішення від

№ 0000591702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 14 097,95 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про нотаріат" приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Відповідно до п.178.2 ст.178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.178.3 ст.178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п.178.4 ст.178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 178.6 ст.178 ПК України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

У Акті перевірки, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу витрат гонорар в сумі 2 820,00 грн. за отриману правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги від 04.06.2012 року, укладеного із адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, ГОРПИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» (код ЄДРПОУ 38099727), а також гонорар в сумі 72 000,00 грн. за отриману правову допомогу відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.07.2013 року, укладеного із адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ» та змін до Договору про надання правової допомоги від 17.06.2014 року, що призвело до заниження оподаткованого доходу позивача.

Відповідач, обгрунтовуючи свої висновки про безпідставне віднесення цих коштів до складу витрат позивача, хоч і не ставить під сумнів факту реальності надання й отримання послуг та сплати позивачем їх вартості, однак, вважає, що понесення таких витрат приватним нотаріусом не пов'язане безпосередньо зі здійсненням його професійної діяльності. При цьому, відповідач посилається на лист Міністерства юстиції України №31-35/20 від 02.02.2006 року, а також на Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України №1185 від 24.12.2012 року, які прямо не передбачають, що витрати юридичних послуг відносяться до витрат приватного нотаріуса.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 червня 2012 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЮРИДЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК, ГОРПИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» було укладено Договір про надання правової допомоги.

На підтвердження факту надання послуг за Договором до матеріалів справи долучено копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 11.06.2012 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування щодо питань корпоративного права та правосуб'єктності юридичної особи, зареєстрованої за законодавством штату Нью-Йорк (США) та повноважень її представника діяти в Україні).

Також, 01 липня 2013 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЮРИДЧНА ФІРМА «ГРИНЧУК МАЗУР ТА ПАРТНЕРИ» було укладено Договір про надання правової допомоги, зі змінами до цього Договору від 17 червня 2014 року.

На підтвердження факту надання послуг за Договором до матеріалів справи долучено копії Актів приймання-передачі наданих послуг № 1 від 13 серпня 2014 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в т.ч. в аспекті судової практики судів України з питань іпотечних договірних відносин, відчуження часток у праві власності на нерухомість, особливостей змісту та умов договорів про управління нерухомим майном та їх оскарження, укладення договорів купівлі-продажу за участю нерезидентів (Королівство Нідерланди) через представників в Україні, повноважності посадових осіб до вчинення нотаріальних дій юридичних осіб різних організаційно-правових форм, з питань особливостей правового режиму земель при вчиненні нотаріальних дій, з питань корпоративного права та розподільчих документів, консультування з питань визнання в Україні іноземних юридичних документів (США), інші питання господарського та цивільного, зокрема договірного права, щодо ризиків визнання недійсними нотаріально посвідчених договорів), № 2 від 17 вересня 2014 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в аспекті судової практики з питань умов та ризиків визнання недійсними шлюбних договорів, аналізу та перевірки проекту шлюбного договору, а також окремих юридичних аспектів припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку), № 12/14 від 31 грудня 2014 року (згідно Акту надавались наступні юридичні послуги: юридичне консультування, роз'яснення в т.ч. в аспекті судової практики з питань податкового права, спадкового права, права нерухомості, консультування з питань правового режиму та чинності нотаріальних дій, вчинених на тимчасово окупованій території України АРК, визнання нотаріальних дій, вчинених консульськими установами України за кордоном (Італійська Республіка), з питань корпоративного права, зокрема вирішення судами питання моменту переходу корпоративних прав на частку в товаристві за договорами, особливостей правового режиму договору управління нерухомим майном та укладення договорів і повноважності представників нерезидента (Королівство Нідерланди) в Україні, представництво у переговорах із фізичними особами щодо відшкодування шкоди, заподіяної залиттям, представництво у переговорах із службовими особами ПАТ «ЛЬВІВГАЗ» та ЛКП «АЙСБЕРГ»).

В загальному, сума гонорару, сплаченого позивачем за зазначені вище юридичні послуги, становить 74 820,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача стосовно правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, ґрунтуються на Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012 р.

Відповідно до вказаної Узагальнюючої податкової консультації з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 ПК України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425 та наведено перелік таких витрат, який не є вичерпним.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній Узагальнюючій податковій консультації вказано, що нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Підпунктом 14.1.173 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до положень ст.52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

На підставі вказаного колегія суддів приходить до переконання, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідні положення податкового законодавства.

Колегія суддів вважає обгрунтованими покликання позивача на те, що діяльність приватного нотаріуса здійснюється у сфері права та з цим пов'язане надання приватним нотаріусом консультацій правового характеру, роз'яснень з питань вчинення нотаріальних дій, складання проектів угод і заяв.

Окрім того, на переконання колегії суддів, для належного здійснення своїх обов'язків у даній сфері нотаріус повинен володіти достатніми знаннями й відомостями у різних галузях права, що в свою чергу вказує на необхідність здійснення нотаріусом витрат як на підвищення власного освітнього рівня, закупівлю фахової літератури так і не виключає необхідності закупівлі послуг з юридичного консультування.

З наведеного колегія суддів вважає, що придбання юридичних послуг обумовлювалося об'єктивною потребою в належній організації приватної нотаріальної діяльності та випливало з суті такої діяльності, придбані послуги були спрямовані на вирішення конкретних питань нотаріальної діяльності позивача та споживалися з цією метою, і такі дії відповідали реальним намірам учасників даних правовідносин. А отже, й понесені позивачем витрати на оплату таких послуг, слід також вважати такими, що пов'язані та необхідні для провадження відповідної незалежної професійної діяльності.

Колегія суддів зазначає, що заперечуючи право платника податків на врахування згаданих вище витрат на загальну суму 74 820,00 грн. під час визначення суми оподатковуваного доходу, відповідач безпідставно звузив зміст норм чинного законодавства України, які дозволяють тлумачити їх на користь платника податків (позивача), чим фактично порушив принцип правомірності рішень платника податку, закріплений у п.4.1.4 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши вище наведене колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000571702 від 27.07.2015 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 14 190,55 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо встановленого перевіркою заниження чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закон №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності:

Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

В силу вимог ч.11 ст.8 вказаного вище Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно ч.8 ст.9 зазначеного Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Згідно п.3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №454 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, що діяв до 03 грудня 2013 року, містить аналогічні положення.

З огляду на вищезазначені норми, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.

Отже, позивачем вірно розраховано суму та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2014 роки, а тому підстави для донарахування суми єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - відсутні, в зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.2015 року № Ф-0000581702 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000591702 від 27.07.2015 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Водночас, колегія суддів зауважує, що за результатами розгляду клопотання Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з складним матеріальним становищем прийнято рішення про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на викладене слід стягнути з апелянта на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 5359,20 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у справі № 813/4258/15 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду у розмірі 5359,20 (п'ять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень двадцять копійок) грн. за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя В.З. Улицький

повний текст ухвали виготовлений 09.03.2016