Судове рішення 22-а-22343/08 від 31.07.2009

Судове рішення #5411595

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-22343/08 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.

Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Умнової О.В.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання провести донарахування одноразової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2004-2007 роки в розмірі 5067,55 гривень у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 користується пільгами, встановленими для учасників бойових дій.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законами України «Про державний бюджет на 2004 рік», «Про державний бюджет на 2005 рік», «Про державний бюджет на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік» учасникам бойових дій передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006 та 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2004, 2005, 2006 та 2007 рік, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», якою визначено розмір одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій, та рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визнано Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Отже, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законами України «Про державний бюджет на 2004 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішень Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2004 та 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішень від 01.12.2004 року та від 09.07.2007 року у розмірі, передбаченому Законами України «Про державний бюджет на 2004 рік» та «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення яких були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.

Крім того, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, в свої запереченнях відповідач просить суд першої інстанції звернути увагу на пропуск позивачем річного строку звернення до адміністративного суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою виплати одноразову грошову допомогу за 2004-2006 роки.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2008 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текс виготовлено: 03 липня 2009 року.