Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/1991/2016 Головуючий у 1-й інстанції - Колдіна О.О.
Доповідач - Кабанченко О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Рубан С.М.,
Желепи О.В.
при секретарі - Перетятько А.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року в справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Тущенка П.Л., погоджене начальником Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Бондар В.А., про примусовий вхід до квартири.
Заслухавши доповідача, пояснення представника боржника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року задоволено подання старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Тущенка П.Л., погоджене начальником ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Бондар В.А., про примусовий вхід до квартири.
Надано дозвіл старшому державному виконавцю ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Тущенку П.Л. на примусовий вхід до квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам процесуального права. В апеляційній скарзі посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 не перебуває у його власності та є кооперативною, в квартирі прописано та проживає ще три особи, особисті речі яких знаходяться в даній квартирі. Судом першої інстанції не враховано ст. ст. 1, 3, 30, 64, Конституції України та ст. ст. 1, 11 Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання апеляційного суду представник ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, про що свідчить зворотнє повідомлення про отримання поштового відправленя.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 17 липня 2014 року Голосіївський районний суд м. Києва розглянув справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «СК «Страховий капітал», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 104 440 грн. 88 коп.
1 грудня 2014 року було видано виконавчий лист № 752/4094/14-ц на примусове виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2014 року.
2 березня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова, яка була надіслана на адресу боржника.
4 березня 2015 року старшим державним виконавцем винесено постанову про стягнення арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
11 березня 2015 року старшим державним виконавцем в присутності представника стягувача та дружини боржника була оголошена резолютивна частина виконавчого документа, однак отримати постанову та впустити представника виконавчої служби та представника стягувача до квартири з метою опису майна і забезпечення виконання рішення суду ОСОБА_2 відмовився, про що складено відповідний акт.
24 березня 2015 року, 20 травня 2015 року старшим державним виконавцем разом з представником стягувача повторно здійснювались виходи за місцем проживання ОСОБА_2 з метою опису майна боржника, однак двері квартири ніхто не відчинив, про що складені відповідні акти.
У серпні 2015 року старший державний виконавець ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва звернувся до суду з поданням про вирішення питання про примусовий вхід до квартири АДРЕСА_1 В поданні зазначав, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавчий лист № 752/4094/14-ц від 1 грудня 2014 року, виданий Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 104 440 грн. 88 коп., по якому було відкрите виконавче провадження, та винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно що належить боржнику, в добровільному порядку рішення не виконується, тому 11 березня 2015 року, 24 березня 2015 року та 20 травня 2015 року державним виконавцем було здійснено вихід на квартиру для вчинення виконавчих дій, але двері в квартиру ніхто не відчинив.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, створюючи перешкоди представнику ВДВС вчинити дії з метою примусового виконання рішення, у зв'язку з чим необхідно застосувати примусове проникнення до житла боржника, як це передбачено п.10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п.п. 4,5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника, за яким на державного виконавця покладено обов'язок по проведенню виконавчих дій щодо виявлення майна, його арешту (опису), вилучення та примусової реалізації.
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що ухвала суду є незаконною, зважаючи на те, що судом встановлено, що ОСОБА_2 добровільно рішення суду не виконав, перешкоджав державному виконавцю здійснювати дії по примусовому виконанню судового рішення, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження», і дані обставини представником боржника не спростовані, отже судом першої інстанції у відповідності до вимог закону задоволено подання державного виконавця про примусовий вхід до квартири АДРЕСА_1, для виконання дій по опису і арешту майна.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що квартира на примусовий вхід до якої надано дозвіл державному виконавцю, не перебуває у власності боржника і в цій квартирі зареєстровані і проживають ще три особи, не є підставою для відмови у задоволенні подання державного виконавця, який у відповідності до закону зобов'язаний здійснити опис та арешт майна боржника.
Крім того, у разі включення до акту опису та арешту майна боржника майно інших осіб, останні не позбавленні права в установленому законом порядку звернутись із заявою про виключення майна з акту опису.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.
Керуючись ст.. ст.. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: