ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/63979/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011

у справі № 2а-3305/11/1270

за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еталон»

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Еталон» в доход місцевого бюджету Ленінського району м.Луганська податковий борг з орендної плати за землю в сумі 74979,12 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову. У задоволенні позову відмовлено.

Ленінська МДПІ у м.Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг в сумі 74979 грн., вимоги про стягнення якого є предметом позову, виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання в сумі 73791,21 грн., визначеного відповідачем в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, та з несплатою нарахованої на борг пені в сумі 1187,91 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ця сума податкового зобов'язання є самостійно узгодженою відповідачем, однак не сплаченою у встановлений законом строк, тому є податковим боргом, що підлягає стягненню за рішенням суду з рахунків відповідача не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податку податкової вимоги. Позивачем з метою погашення раніше утвореного податкового боргу, вживалися передбачені Законом № 2181-ІІІ заходи, а саме: на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу від 06.02.2009 № 1/882/7211/24-505 та другу податкову вимогу від 20.03.2009 № 2/1245/10123/24-505, що є чинними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковий орган зобов'язаний був надіслати позивачу на зазначений податковий борг нові податкові вимоги. Такі податкові вимоги відповідачу не надсилалися.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Разом з тим відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому п. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, є дійсною, а на податковий борг, що погашений - відкликаною.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.

У такому разі право на стягнення новоствореного податкового боргу у податкового органу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати, у даному випадку, самостійно узгодженого грошового зобов'язання.

З огляду на встановлену судом першої інстанції обставину про те, що податкова вимога 06.02.2009 № 1/882/7211/24-505 та друга податкова вимога від 20.03.2009 № 2/1245/10123/24-505 не є відкликаними, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування постанови суду першої інстанції та неправильного вирішення справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції і залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2011 скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун