ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року м. Київ К/800/3729/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання незаконною бездіяльності та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність першого відповідача щодо негайного виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року в частині його поновлення на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, стягнути з останньої середню заробітну плату за період з 29.02.2008 року по 21.06.2010 року за 27,7 місяців вимушеного прогулу, з урахуванням компенсації за несвоєчасну виплату такої відповідно до індексу споживчих цін в сумі 326543,00 грн. (з них 282207,00 грн. - заробітна плата).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року вищезазначені судові рішення скасовані, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

До початку нового розгляду справи по суті позивачем було змінено позовні вимоги. Згідно поданої заяви, останній просив стягнути солідарно з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України на його користь кошти в розмірі 357233,00 грн., з яких:

- 281868,00 грн. - сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, - за період з 29.02.2008 року по 20.06.2010 року (27,6 місяці);

- 64384,76 грн. - розмір компенсації у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати, що обчислений станом на червень 2013 року;

- 10981,00 грн. - розмір компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, нарахованої відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року по справі №2/97-5/255.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2013 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 279440 грн. 64 коп. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року у справі № 2/97-5/255 за позовом ОСОБА_4 до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України про визнання протиправними та скасування наказів від 27.09.2007 року № 139/к та №140/к від 01.10.2007 року, поновлення на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та стягнення з останньої на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.10.2007 року у сумі 59430 грн., адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Постанову суду першої інстанції у названій адміністративній справі допущено до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць, а саме: в сумі 10188 грн.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року залишено без змін.

Проте, ані в добровільному, ані в примусовому порядку (у зв'язку зі здійсненням всіх можливих заходів щодо виконання судового рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 16.03.2009 року) постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року про поновлення позивача на посаді Національною комісією з питань регулювання зв'язку України виконано не було.

Не погоджуючись із такими діями Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, позивач звернувся у суд з вимогами, зверненими до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого невиконанням судового рішення з моменту, з якого таке мало бути виконане (29.02.2008 року) до його працевлаштування у ТОВ «Телемережі України» (20.06.2010 року).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту власних прав та інтересів. При цьому, місцевий суд зазначив, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку, передбаченому частиною 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто в межах процесуального забезпечення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд виходив з підстав встановлення факту затримки Національною комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, на підставі наступного.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вимогами ч.5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 256 КАС України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу вимог ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року про поновлення позивача на посаді члена Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, яка допущена до негайного виконання та набрала законної сили, виконана не була.

Тобто, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року в частині поновлення позивача на роботі підлягала виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

Згідно частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналіз наведених правових актів дає підстави дійти висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо неправомірності дій відповідача, оскільки з наведеного випливає, що відповідач порушив вищезазначені норми та не виконав негайно постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2008 року, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець