КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21296/08 Головуючий у І інстанції - Литвин О.В.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення страхової суми, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (МВС).
Зазначав, що проходив службу в органах внутрішніх справ України (ОВС) і був звільнений у запас через хворобу. Київською обласною спеціалізованою МСЕК йому встановлено другу групу інвалідності довічно через захворювання пов'язане з проходженням служби в ОВС. У зв'язку із цим ОСОБА_1 була виплачена страхова сума в розмірі 17680 грн. Позивач вважає дану суму помилковою та не повною.
Посилаючись на порушення положень Цивільного кодексу України, Законів України «Про страхування», «Про міліцію», - ОСОБА_1. просив стягнути з відповідача страхову суму у розмірі 56701,28 грн. та судові витрати, пов'язані із виплатою правової допомоги.
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року позов задоволено. Дії МВС України визнано неправомірними та з нього стягнуто відповідну страхову суму та судові витрати.
Вважаючи, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, МВС у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема зазначали, що виплата страхових сум до 01 січня 2007 року здійснювалася на підставі статті 23 Закону України «Про міліцію» та постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29 червня 1991 року № 59 «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки». Відповідно до цієї постанови виплата страхових сум здійснювалася ВАТ «Оранта» за рахунок коштів МВС. А в довідці, що видавалась позивачеві повинно було бути зазначено місячне грошове утримання, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, стовідсоткової надбавки та надбавки за вислугу років.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. з 10 січня 1986 року по 01 листопада 2001 року проходив службу в ОВС і був звільнений у запас у зв'язку з хворобою. 12 листопада 2001 року йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби.
Вказані факти є підставою для встановлення страхового випадку і національною акціонерною страховою компанією «Оранта» 28 грудня 2001 року виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі чотирирічного грошового утримання - 17680 грн.
У жовтні 2007 році ОСОБА_1. витребував протокол по своїй пенсійній справі із зазначенням всіх видів грошового забезпечення, з яких проводилося нарахування пенсії. Вважаючи, що всі ці види забезпечення підлягали врахуванню при виплаті страхової суми, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. МВС України відмовило у здійсненні такого перерахунку через те, що право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року(на яку посилався позивач) мають працівники міліції та пенсіонери, у яких підстави її одержання настали у 2007 році.
Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Стаття 23 цього Закону закріплює основні положення державного страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівника міліції, а також визначає граничні суми грошових виплат у разі настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 3 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про міліцію» від 25 грудня 1990 року стаття 23 набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 червня 1991 року № 59 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, яким визначено порядок і умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону, визначено особу страховика - НАСК «Оранта», строки і порядок виплати страхових сум.
За правилами пункту другого страховик виплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ (їхнім спадкоємцям) у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю: у разі одержання застрахованим тяжкого поранення (контузії, травми або каліцтва) - в розмірі чотиримісячного грошового утримання, легкого поранення - в розмірі двомісячного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав; у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби (роботи) чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків: інвалідові II групи - в розмірі чотирирічного грошового утримання.
Апеляційний суд звертає увагу, що виплата страхових сум, відповідно названого Положення, здійснюється з розрахунку грошового утримання, передбаченого чинним законодавством за останньою посадою на день виплати страхової суми.
В обґрунтування свого рішення Рокитнянський районний суд зазначив норми постанови КМУ від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», згідно якого розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності; до грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.
Разом з тим, на момент існування спірних відносин діяло Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, яке було скасовано 12 травня 2007 року у зв'язку з прийняттям постанови КМУ від 12 травня 2007 року № 707.
Дане Положення визначало саме грошове утримання як базову одиницю обрахування страхової виплати, а не грошове забезпечення, яке застосував суд першої інстанції.
Згідно пункту третього Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити страховику протягом трьох років з дня страхової події.
Так як страховий випадок мав місце у 2001 році, а позов подано у 2008 році, то вимоги про виплату або ж доплату до страхової суми не можуть бути задоволені і у зв'язку з пропущенням строку їх пред'явлення.
За таких обставин доводи МВС України щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення є переконливими, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21296/08 Головуючий у І інстанції - Литвин О.В.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення страхової суми, -
У зв'язку зі складністю справи, відповідно до вимог статтей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись саттями 196, 198, 201, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.
Постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст постанови буде виготовлено 03 липня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: