КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21287/08 Головуючий у І інстанції - Соколов О.О.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення сум недоплачених одноразових грошових допомог, -
в с т а н о в и л а:
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - ГУПСЗН) про стягнення сум недоплачених одноразових грошових допомог до 05 травня.
Зазначав, що як ветерану війни - учаснику війни, відповідно до правил статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому належало здійснити виплату разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Посилаючись на те, що виплати не співвідносяться із установленою мінімальною пенсією за віком, позивач просив стягнути з відповідача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 роки у розмірі 3148,18 грн.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2008 року позов задоволено частково. З ГУПСЗН стягнуто відповідну недоплачену допомогу за 2007 рік у розмірі 1175,18 грн.
Вважаючи, що суд неправильно застосував норми матеріального права, ГУПСЗН у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема зазначали, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» по-іншому регулює спірні відносини та є пріоритетним. Стверджували, що шкода завдана в результаті прийняття законів, які визнаються згодом неконституційними, відшкодовується у порядку, передбаченому статтею 1175 Цивільного кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 31 березня 2000 року. Також встановлено, що до 05 травня позивачу виплачувалась разова грошова допомога у 2005 році - 50 грн., у 2006 році - 50 грн., 2007 році - 55 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову за 2007 рік виходячи з наступного.
Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни(частина друга статті 4 Закону).
За змістом частини п'ятої статті 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних із введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а частиною першою статті 17-1 ( стаття доповнена Законом України від 19 червня 2003 року № 968-4, який набув чинності 12 липня 2003 року) визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Ця стаття визначала розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни на відповідний рік.
Згідно з правилами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до відносин, які виникли до його проголошення, а виплата вказаної допомоги за 2007 рік здійснена до 09 травня 2007 року, що підтверджується довідкою управління праці та соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації (а.с. 4) та ніким не заперечується. Отже виплата цієї допомоги у відповідному році була проведена до набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України, тобто після завершення виплат за відповідний рік, а оскаржувані дії, за таких обставин, узгоджувались із повноваженнями відповідача та вчинені у спосіб, що передбачений законами України.
Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та Закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не визнані неконституційними. Таким чином, в даному випадку на період виникнення спірних відносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 05 травня ветеранам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
За наявністю декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених норм Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 та 2006 роки» фактично замінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення відповідних Законів України «Про Державний бюджет України», що було правильно встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин доводи ГУПСЗН щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення є переконливими, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вищевикладене не позбавляє позивача права звертатися до суду за відшкодуванням шкоди, завданої прийняттям законів, визнаних неконституційними, у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2008 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 03 липня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-21287/08 Головуючий у І інстанції - Соколов О.О.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення сум недоплачених одноразових грошових допомог, -
У зв'язку зі складністю справи, відповідно до вимог статтей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись саттями 196, 198, 201, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2008 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст постанови буде виготовлено 03 липня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: