№ 207/4805/15-ц

№ 2/207/147/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Мозоль О.О.,

за участю позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після померлого батька, витребування з чужого незаконного володіння 1/2 частини квартири в порядку спадкування за законом, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1, яка в судовому засіданні зменшила розмір позовних вимог, просить визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого 30 червня 2015 року; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_2; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2; зареєструвати її право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3.

Позивачка є дочкою ОСОБА_8, померлого 30 червня 2015 року.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року були частково задоволені позовні вимоги її батька ОСОБА_8 Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 03 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Визнано за її батьком ОСОБА_8 право власності на ? частину спірної квартири, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_9, яка померла 23.02.2005 року.

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.11.2013 року витребувано із чужого незаконного володіння ? частину квартири АДРЕСА_5 та визнано право власності на ? частину спірної квартири за її батьком ОСОБА_8, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_9

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_8 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_6 та додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.11.2013 року – скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення, яким визнано за її батьком ОСОБА_8 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7, в порядку спадкування за законом після смерті 23.02.2005 року матері ОСОБА_9 Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ? частину квартири № 53 будинку № 80 по пр.. Леніна в м. Дніпродзержинську. В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2015 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року, додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 6.11.2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року залишено без змін.

18.06.2015 року її батько ОСОБА_8 подав заяву до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про державну реєстрацію права власності на ? частину спірної квартири на підставі судових рішень, що набрали законної сили. 24.06.2015 року було прийняте рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень посилаючись на те, що право власності на заявлений до реєстрації об’єкт нерухомості вже зареєстровано за іншою особою (відповідачем по справі), а в поданому рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року дане право не скасовано і тому реєстрація права власності за ОСОБА_8 неможлива.

30 червня 2015 року її батько ОСОБА_8 помер так і не встигнувши здійснити державну реєстрацію права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом після померлої матері. Позивачка зазначила, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті батька, спадкоємці, які б мали право на обов’язкову частку у спадщині відсутні. 17.07.2015 року вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини після смерті померлого батька ОСОБА_8 21.10.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 була винесена постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом посилаючись на те, що шість місяців з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 ще не закінчилися, позивачка не надала правовстановлюючі документи на спірну квартиру. Тому позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом свого майнового права та інтересу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Остаточно просить визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого 30 червня 2015 року; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ? частину квартири АДРЕСА_2; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2; зареєструвати її право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що він відповідно до договору купівлі-продажу від 03.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 придбав квартиру АДРЕСА_3. 9.09.2009 року була здійснена державна реєстрація його права власності на зазначену квартиру. Зазначив, що на законних підставах придбав квартиру, є її законним власником. Крім того, вважає, що оскільки за життя ОСОБА_8 не здійснив державну реєстрацію права власності на ? частину спірної квартири, не набув на неї права власності, отже позивач ОСОБА_1 не має права на спадкування цієї частини спірної квартири. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача – Територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської Ради в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляду справи без його участі.

Представник відповідача – Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явився, надавши відзив на позов, в якому зазначив, що в даний час підприємства БТІ не мають повноважень у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень та не підключені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно. Просив справу розглядати без його участі, винести рішення на розсуд суду.

Представник відповідача – Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надавши заперечення на позов, а також заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки на час смерті ОСОБА_8 не володів ? частиною спірної квартири, державної реєстрації такого права власності не було, отже немає спадкового майна. Позивачці ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Зазначив, що за життя ОСОБА_8 його дочка – позивачка по справі ОСОБА_1, його долею не цікавилася, ніякої допомоги не надавала, не приймала участі у його утриманні, лікуванні тощо. Зазначив, що право власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 було зареєстровано 09.09.2009 року, і вже сплив строк позовної давності, тому просив до позовних вимог застосувати позовну давність, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа – Приватний нотаріус Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_5 неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки не повідомив.

Представник третьої особи – Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, копію спадкової справи № 29/2015 до майна померлого 30.06.2015 року ОСОБА_8, перевіривши надані докази, вислухавши пояснення сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

23 лютого 2005 року померла ОСОБА_9 01.09.2006 року ОСОБА_8 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого він є спадкоємцем ? частини майна ОСОБА_9, яка померла 23.02.2005 року (а.с.28 т.1).

Статтею 14 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_8 Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 03 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_8 право власності на ? частину спірної квартири, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_9, яка померла 23.02.2005 року. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання добросовісним набувачем, залишення у власності майна відмовлено (а.с.12 т.1).

Додатковим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.11.2013 року витребувано із чужого незаконного володіння ? частину квартири АДРЕСА_5 та визнано право власності на ? частину спірної квартири за ОСОБА_8, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_9, яка померла 23.02.2005 року (а.с.13 т.1).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_8 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_6 та додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.11.2013 року – скасовано. Постановлено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_8 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_7, в порядку спадкування за законом після смерті 23.02.2005 року матері ОСОБА_9 Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ? частину квартири № 53 будинку № 80 по пр.. Леніна в м. Дніпродзержинську. В інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.39 т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.04.2015 року Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року, додаткове рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 6.11.2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року залишено без змін (а.с. 9-10 т.1).

Відповідно до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначеними рішеннями було визнано право власності ОСОБА_8 на ? частину квартири АДРЕСА_3.

Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.40 т.1).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_10, Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 24.06.2015 року відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_8, у зв’язку з тим, що право власності вже зареєстровано за іншою особою (ОСОБА_2В.), а в поданому рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 року дане право не скасовано (а.с.23 т.1).

30.06.2015 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.31 т.1) і сторонами визнається.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 17.01.1979 року Дніпродзержинським Палацом щастя (а.с.32 т.1), свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1, виданим 06.08.2010 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.33 т.1).

17.07.2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого батька ОСОБА_8 (а.с.3 т.2).

08.12.2015 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_4 із заявою паро прийняття спадщини за законом після померлого брата ОСОБА_8 (а.с.91 т.2).

21.10.2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_4 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке залишилося після померлого 30.06.2015 року її батька, ОСОБА_8 (а.с.79 т.2).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись особа за захистом свого невизнаного, оспорюваного або порушеного права.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідач ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 наголошують на тому, що ОСОБА_8 не здійснив державної реєстрації права власності на ? частину спірної квартири, а тому позивач не має права на спадкування зазначеної нерухомості.

З такими доводами погодитись неможна, оскільки відповідно до ст.ст. 1218, 1231, 1268 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Третя особа ОСОБА_3 наголошує, що оскільки позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину після смерті батька, вона не має права на спірну квартиру.

З такими доводами погодитись неможна, оскільки, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З огляду на те, що позивачка не відмовлялася від спадщини, а нотаріус своєю постановою від 21.10.2015 року відмовив їй у видачі  свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину спірної квартири після смерті її батька ОСОБА_8, суд, з врахуванням вказаних вище положень закону, приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після померлого батька, оскільки іншого способу захисту та поновлення права позивачки на спірну квартиру не існує.

Третя особа ОСОБА_3 наголошує, що за життя ОСОБА_8 його дочка – позивачка по справі ОСОБА_1, його долею не цікавилася, ніякої допомоги не надавала, не приймала участі у його утриманні, лікуванні тощо тому і не має права на спадкування.

З такими доводами погодитись неможна, оскільки рішення щодо усунення позивачки від права на спадкування за законом не приймалось.

Приходячи до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 та витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ? частини спірної квартири, суд виходив з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У п.1 договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 2336, зазначено, що квартира належить Продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.05.2011 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 21 т. 1).

Як вбачається з рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.07.2013 року вказаний договір був визнаний недійсним, отже продавець не мав права на підставі визнаного судом недійсним договору, здійснювати відчуження спірної квартири (а.с.12 т. 1).

Відповідно до вимог ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно до положень ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Аналогічні роз'яснення надано Пленумом Верховного Суду України в п. 10 постанови від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Посилання третьої особи ОСОБА_3 щодо спливу позовної давності, оскільки право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 09.09.2009 року безпідставні, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або оголошення її померлою.

Батько позивачки ОСОБА_8 помер 30.06.2015 року отже позивачем ОСОБА_1 строк позовної давності не пропущений.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом під час розгляду справи в їх сукупності та розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, як того вимагає ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення  позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивачки судового збору за подання позовної заяви у розмірі 581,00 грн, а також судового збору у розмірі 243,60 грн. за подачу заяви про забезпечення, а всього 824,60 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2050,00 грн. суд вважає відсутні правові підстави, оскільки позивачкою не доведено понесення зазначених витрат. Надані на підтвердження зазначених витрат документи не підтверджують, що саме за цією справою такі витрати були понесені, крім того документи складені не належним чином.

Щодо стягнення витрат, пов’язаних з явкою позивачки до суду у розмірі 148,75 грн. суд також вважає відсутні правові підстави, оскільки позивачем не доказано, що саме з явкою до суду були понесені ці витрати. Надані білети на проїзд в автобусі не містять маршруту, дати та часу такого проїзду.

Щодо стягнення витрат, пов’язаних із залученням спеціаліста з оцінки нерухомого майна у розмірі 300,00 грн. суд також вважає відсутні правові підстави, оскільки судом спеціаліст до участі у справі не залучався. Зазначена оцінка нерухомого майна не є судовою експертизою, була проведена за власною ініціативою позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Територіальної громади м. Дніпродзержинська в особі Дніпродзержинської міської ради, Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції, треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після померлого батька, витребування з чужого незаконного володіння 1/2 частини квартири в порядку спадкування за законом, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, державної реєстрації права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальна площа 43,1кв.м, житлова площа – 29,8 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого 30 червня 2015 року.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 ? частину квартири АДРЕСА_2, загальна площа 43,1кв.м, житлова площа – 29,8 кв.м.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_2, загальна площа 43,1кв.м, житлова площа – 29,8 кв.м.

Зареєструвати право власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на ? частину квартири АДРЕСА_2 загальна площа 43,1кв.м, житлова площа – 29,8 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, що мешкає за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Ялтинська, б. 25 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, проспект 50 років СРСР, б. 10, кв. 127 судові витрати:судовий збір у розмірі 581 (п’ятсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок; судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок, а всього 824 (вісімсот двадцять чотири) гривні 60 копійок.

Заходи забезпечення позову у виді арешту на квартиру АДРЕСА_2 залишити до набрання судовим рішенням законної сили.

Встановити строк для ознайомлення з повним рішенням суду 07 березня 2016 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області у десятиденний строк з дня проголошення, через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 березня 2016 року.

Суддя: Л.О.Бистрова