ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року Справа № 813/6087/15

11 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

представник позивача ОСОБА_1,

від відповідача 1 Заставний Р.А.,

від відповідача 2 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича (далі - відповідач 1, Уповноважений), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2, Фонд), в якому, з врахуванням заяви про зміну предмета адміністративного позову /а.с.75/, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №813 від 16.09.2015 року в частині договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Уповноваженим всупереч вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не включено позивача до списку вкладників, які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок цільової позики Фонду. Відповідно, Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Уповноважений проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.36-38/. Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року та наказом ПАТ "Дельта Банк" від 03.11.2014 року №2650 з метою стабілізації діяльності Банку з 04.11.2014 року Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Зазначив, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду керівників структурних підрозділів банку повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій 15.01.2015 року, а отже, укладання між Банком та фізичними особами після 16.01.2014 року договорів банківського вкладу, за яким здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами Банку, та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду з огляду на перевищення залишків на рахунках граничної суми відшкодування, мало наслідком надання Банком кредиторам - фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. За таких обставин, дії та рішення Уповноваженого з виявлення нікчемного правочину є законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення справи чи іншого змісту не подавав. Проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.27-32/. Звернув увагу суду, що виконавча дирекція Фонду затверджує загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою, а позивача у цьому переліку не було. Також, Фонд вважає, що позивач не є вкладником неплатоспроможного банку у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відповідно, не має права на відшкодування. Дії та рішення Уповноваженого з виявлення нікчемного правочину вважає законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Постановою Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних /а.с.39-40/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України №150 від 02.03.2015 року, вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; тимчасову адміністрацію запровадити на 3 місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно; призначити Уповноваженим на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова Владислава Володимировича /а.с.41/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015 року внесено зміни до рішення №51 від 02.03.2015 року, та запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 6 місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно /а.с.42/.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 року продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації до 02.10.2015 року включно /а.с.43/.

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».

08.10.2015 року у газеті "Голос України" №187(6191) розміщено повідомлення Фонду про те, що відповідно до постанову Національного Банку України від 02.10.2015 року № 664 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора Кадирову В.В. строком на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно; для отримання коштів вкладники АТ "Дельта Банк" з 08.10.2015 року до 18.11.2015 року включно, залежно від місця реєстрації проживання за паспортом, вказаному під час укладання договору банківського вкладу/рахунку з АТ "Дельта Банк" можуть звертатися з паспортом та ідентифікаційним номером до установ банків-агентів Фонду: АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк", АБ "Укргазбанк" /а.с.45/.

Між ПАТ «Дельта Банк» в особі Клименко О.Б. та ОСОБА_3 13.02.2015 року укладено договір №023-13554-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США; сума вкладу 6400,00 доларів США; вклад залучено на строк до 18.02.2016 року включно (далі - Договір) /а.с.8/.

Того ж дня, між банком та позивачем укладено додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою сторони домовилися викласти п. 1.8 ст. 1 Договору у наступній редакції "1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються.

У разі, якщо в день укладення Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не є укладений" /а.с.9/.

Згідно з платіжним дорученням №45855681 від 13.02.2015 року ОСОБА_3 отримав кошти від ОСОБА_7 на рахунок НОМЕР_1 в сумі 6400,00 доларів США, що додатково підтверджується випискою по угоді /а.с.10, 11-12/.

Також, отримання коштів у сумі 6400,00 доларів США на рахунок відкритий у ПАТ "Дельта Банк" позивач підтвердив долученою до матеріалів справи розпискою /а.с.22/.

03.11.2015 року ОСОБА_3 отримав у АТ "Укрексімбанк" відділення 6 філії у м. Львові переказ від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 609,95 грн. /а.с.14/.

Не погодившись з розміром отриманих ним виплат, 04.11.2015 року ОСОБА_3 звернувся до Уповноваженої особи Фонду з проханням (отриманим банком 04.11.2015 року) надати інформацію/пояснення щодо порядку отримання коштів за Договором банківського вкладу №023-13554-130215 укладеним 13.02.2015 року /а.с.13/.

Оскільки відповіді від Уповноваженого не надійшло, позивач вважаючи, що діяльність суб'єкта владних повноважень порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з відповідним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України від 23.02.2012 р. №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №4452-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (п. 16).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 вказаного Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Частиною 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду.

Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені, зокрема у п. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 12 Закону №4452-VI, відповідно до яких виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з приписами ст. 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч. 1 ст. 26).

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26).

Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону (ч. 5 ст. 26).

Відповідно до вимог встановлених ст. 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 1 ст. 27).

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (ч. 2 ст. 27).

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника (ч. 3 ст. 27).

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 5 ст. 27).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону №4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.

За правилами ст. 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 38).

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За правилами, встановленими ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи судом встановлено, що з метою дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженим створено Комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк".

У протоколі засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», затвердженому Уповноваженим 15.09.2015 року, зазначено, що Комісія дійшла висновку щодо нікчемності низки правочинів (додаток №1 до протоколу) укладених між Банком і фізичними особами після 16.01.2015 року, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону /а.с.48-49/. Серед цих правочинів, згідно з додатком №1, є договір укладений між Банком і ОСОБА_3 /а.с.50/.

16.09.2015 року наказом Тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» №813 «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» вирішено застосувати наслідки нікчемності до Договорів банківського вкладу, що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, та перелік яких наведено у додатку №1 до цього Наказу /а.с.51, 52/.

Суд звертає увагу сторін, що вказана норма п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI містить чіткі критерії, за наявності яких правочин, зокрема, договір банківського вкладу, можна вважати нікчемним. Зокрема, умови такого договору повинні бути іншими ніж ті, які є типовими для цього виду договорів в конкретному банку. При цьому такі відмінності повинні містити певні переваги для конкретних осіб і такі особи на момент укладення договору повинні бути кредиторами банку.

Крім того, за змістом викладених норм Закону дане право Уповноваженого не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Адже саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатнє для визнання його таким, оскільки нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Отже, під час перевірки договору на предмет наявності ознак нікчемності за вказаними підставами, уповноважена особа Фонду повинна встановити мету укладення такого договору, яка має свідчити про надання переваг окремому кредитору.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-ІІІ кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Проте, на момент укладення договору банківського вкладу №023-13554-130215 від 13.02.2015 року ОСОБА_3 не був кредитором банку. Передбачена ж договором можливість внесення вкладу від третіх осіб сама по собі не свідчить про нікчемність такого договору, згідно з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.

Покликання відповідачів щодо того, що умови цього договору надають переваги особі, яка внесла кошти на рахунок позивача та була на цей час кредитором банку і в такий спосіб бажала отримати свій вклад за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд оцінює критично, оскільки умови вказаного договору банківського вкладу не містять положень щодо можливості повернення вкладу особі, від якої вони надійшли на рахунок позивача.

Суд зважає на твердження відповідача 1 про те, що постановою Правління Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року віднесено Банк до категорії неплатоспроможних строком до 180 днів, а також наказом ПАТ "Дельта Банк" від 03.11.2014 року №2650 з метою стабілізації діяльності Банку запроваджено та забезпечено виконання низки обмежень у діяльності з 04.11.2014 року /а.с.86,88/, однак з витребуваних судом доказів на підтвердження ознайомлення з цими документами посадових осіб ПАТ «Дельта Банк» відповідач 1 надав лише скрін-шот розсилки електронною поштою наказу від 03.11.2014 року №2650 низці посадових осіб ПАТ "Дельта Банк", серед яких особи, яка від імені Банку підписувала Договір з ОСОБА_3 немає /а.с.89/.

Крім того, суд бере до уваги твердження представника позивача про необізнаність його довірителя на момент укладання договору про неплатоспроможність Банку, про те, що Договір укладений між позивачем і Банком є стандартним за формою та пропонувався до укладення невизначеному колу осіб, а умови розміщення такого вкладу були публічно оголошені, чого під час судового розгляду справи відповідачами не спростовано.

Покликання відповідача 1 про відсутність у позивача права на відповідний вклад, оскільки немає квитанції про внесення коштів на рахунок позивача або іншого документу, що підтверджує внесення вкладу спростовується наступним.

Відповідно до п. 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі банківську книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року №174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Однак, суд звертає увагу відповідача 1, що ним проігноровано додане до позовної заяви платіжне доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №45855681 від 13.02.2015 року, яким підтверджується факт внесення на рахунок позивача обумовленої в депозитному договорі суми /а.с.10/.

Також, суд не бере до уваги покликання відповідача 1 на те, що вказаною угодою та діями банку вчинені дії, які не відповідають законодавству, а саме положенням постанови Правління Національного банку України №365 від 16.09.2013 року «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України», якою заборонено переказ коштів в іноземній валюті в межах України з поточного рахунку в іноземній валюті однієї фізичної особи на поточний рахунок в іноземній валюті іншої фізичної особи, оскільки згідно з випискою про рух коштів на рахунку позивача перерахування коштів у сумі 6400,00 доларів США проводилося на депозитний рахунок позивача, а не поточний, чим не порушено встановлені постановою Правління Національного банку України обмеження /а.с.159/.

З урахуванням викладеного, відсутні достатні підстави вважати нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) №023-13554-130215 від 13.02.2015 року укладений між Банком і ОСОБА_3.

Дії відповідача, з огляду на встановлену судом відсутність підстав вважати вказаний договір нікчемним, стали підставою для невиплати коштів позивачу (не включення його до переліку вкладників банку) та, на переконання суду, порушують право позивача на власність.

З цього приводу слід зазначити, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій встановлено форми власності (ст.ст. 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (ст.ст. 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (ст.ст. 13 і 41 Конституції України). Крім того, ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи українське законодавство про власність на предмет його відповідності європейським стандартам, насамперед Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, статті 1 Першого протоколу, слід акцентувати увагу на низці важливих аспектів.

Так, ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) визначено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

Як і щодо більшості інших положень Конвенції, ст. 1 Протоколу №1 може вимагати від держави вжиття належних позитивних дій для забезпечення дотримання права власності навіть у відносинах між приватними особами. Так, наприклад, держава може нести відповідальність за незабезпечення доступу власника до своєї власності.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, тоді як ст. 1 Протоколу №1 заборонено будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Показовим щодо цього права є рішення у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", в якому Європейський суд з прав людини безпосередньо вказав на порушення ст. 1 Протоколу №1 з огляду на недотримання обов'язку держави забезпечити умови для належного захисту та реалізації права власності. Зокрема, у п. 98 вказаного рішення зазначено "…держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу №1".

Таким чином, встановивши необґрунтованість дій Уповноваженого щодо виявлення нікчемного правочину, слід зобов'язати відповідача 1 включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами та подати відповідну інформацію до Фонду.

Суд також погоджується з покликаннями позивача про те, що для повного захисту його прав і свобод слід також зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, є безумовною підставою для вчинення відповідних дій Фондом. Адже, згідно з Законом №4452-VI повноваження Фонду у цій частині не мають дискреційного характеру, тобто не передбачена можливість Фонду у цьому випадку обирати одну з кількох юридично значущих дій (ч. 5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Аналогічної правової позиції в частині включення Фондом особи до загального реєстру вкладників дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 21.11.2013 року у справі №К/800/33412/13, від 21.11.2013 року у справі №К/800/33416/13, від 22.05.2014 року у справі №К/80016622/14, №К/800/15485/14, від 09.06.2015 року у справі №К/800/16057/15.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Обставини справи свідчать, що відповідні критерії суб'єктом владних повноважень не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, а отже позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №813 від 16.09.2015 року в частині договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" включити ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3.

4. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3.

5. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору №023-13558-130215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США укладеного 13.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_3.

6. Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) з Фонду вкладів гарантування вкладів фізичних осіб (м. Київ, б-р Тараса Шевченка,33б; ЄДРПОУ 21708016) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 1948,80 грн.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29.02.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.