АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 667/10712/14-ц Головуючий в І інстанції Майдан С.І.

Номер провадження №22 -ц/791/344/16-ц Доповідач Фурман Т.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Фурман Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.

Чиркової К.Г.

секретар Гуров Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_7, ОСОБА_3 про витребування майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна, а саме: адміністративних будівель літ. Д, С, щитової літ. Ж, огорожі №1,2,3, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,4040 га та передачу йому, як власнику цього майна з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6, хоча і є добросовісним набувачем за відплатним договором, укладеним 31.08.2007року з ОСОБА_8 та ОСОБА_7, але останні не мали права на його відчуження з урахуванням рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.05.2006 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу спірного майна між ОСОБА_5 та ТОВ „Галактика" від 12.12.2003 р., за ОСОБА_5 визнано право власності на спірне майно; рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.06.2007 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.03.2004 року, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 набули право власності на нерухоме майно, вилучено у них це майно та передано ОСОБА_5, як власнику, та постанови Вищого господарського суду України від 23.09.2008 року, якою скасовані рішення господарського суду Херсонської області від 07.02.2008 року та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 13.06.2008 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ТОВ „Галактика" від 12.12.2003 р., провадження за справою в цій частині позову припинено.

Крім того, позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущений з підстав передбачених ч.5 ст. 254,257 ЦК України.

В ході розгляду справи ОСОБА_5 уточнив позовні вимоги, остаточно просив витребувати у відповідача адміністративну споруду, комплекс, позначений на плані літ. "А", загальною площею 331,8 кв.м., хоз. будівлі літ. Д, Е, щитову літ. Ж, огорожі №1,2,3, що розташований за адресою АДРЕСА_1, та передати йому, як власнику, відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України ( т.2 а.с.29).

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_7, ОСОБА_3 (а.с. 166-168, 180-181).

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2015 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_6 комплекс, який в цілому складається з адміністративної будівлі літ. А, загальною площею 331,8 кв.м., господарських будівель літ. Д, Е, щитової літ. Ж, огорожі № 1,2,3, що розташований за адресою АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,4040 га, та передано її власнику ОСОБА_5.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» просять рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що належне позивачу на праві власності майно вибуло з його володіння поза його волею іншим шляхом, а тому зазначене майно підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 відповідно до п. 3 ч.1 ст. 388 ЦК України. Крім того суд вважав, що позов поданий в межах строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 31.08.2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_6 купив комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та позначений на плані літ. "А„ - адміністративна споруда, загальною площею 331,8 кв.м., стіни залізобетоні панелі обкладені цеглою, при ньому є: хоз. будівлі літ. Д, Е, щитова літ. Ж, огорожа №1-3 ( а.с. 9 том 1).

Вищевказаний комплекс належав продавцям на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально 24.03.2004 року за р. № 2008, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 29.03.2004 року в р. книгу № 3 , номер запису 828, р.№ 2782470.

Набувач майна ОСОБА_6 став його власником після здійснення ним передбаченої законом реєстрації 17 вересня 2007 року, а 10 жовтня 2007 року за укладеними з ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», договорами, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань третіми особами, передав його в іпотеку вказаній фінансовій установі (а.с. 10, 129-165 т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру права власності на нерухоме майно від 21.09.2015 року власником комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (а.с. 199 том 1).

Заявивши вимогу про витребування комплексу у ОСОБА_6, позивач зазначав про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не мали права на його відчуження, а відтак, він, як власник цього майна, має право на його витребування від добросовісного набувача.

При цьому, у підтвердження своїх прав, як власника майна, позивач посилається на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05 травня 2006 року, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 12 грудня 2003 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Галактика» щодо комплексу, який в цілому складається з адміністративної споруди літ „А", загальною площею 331,8 кв.м., адміністративних будівель літ. „Д", „Є", щитової літ. "Ж", огорожі №1,2,3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,4040 га. Визнано за ОСОБА_5 право власності на це майно та зобов'язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру власників нерухомого майна (а.с.38-40 т.2).

Право власності ОСОБА_5, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на спірне майно перебувало у спорі протягом тривалого періоду часу, в судах різних юрисдикцій, і в результаті рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 червня 2007 року, яке набрало законної сили 18 жовтня 2007 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу від 24 березня 2004 року який був укладений між приватним підприємством "Альпіна" та ОСОБА_7 і ОСОБА_3

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до вимог п.3 ст.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом.

Оскільки належне позивачу майно вибуло з його володіння не з його волі, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що він має право на його витребування.

Однак, задовольнивши заявлені вимоги та витребувавши майно у ОСОБА_6, суд не звернув увагу на те, що за рішенням суду ОСОБА_5 набув право власності на комплекс, який в цілому складається з адміністративної споруди літ „А", загальною площею 331,8 кв.м., адміністративних будівель літ. „Д", „Є", щитової літ. "Ж", огорожі №1,2,3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в той час, як за договором купівлі-продажу від 31.08.2007 року ОСОБА_6 купив комплекс, що розташований за тією ж адресою та позначений на плані літ. „А" - адміністративна споруда , загальною площею 331,8 кв.м. , стіни залізобетоні панелі обкладені цеглою, при ньому є: хоз. будівлі літ. Д, Е, щитова літ. Ж, огорожа №1-3.

Факт зміни кількісного та якісного складу спірного майнового комплексу підтверджується також матеріалами інвентарної справи із якої вбачається, що на час передачі ОСОБА_6 комплексу в іпотеку (10 жовтня 2007 року) це вже було інше майно, площа якого збільшилася, змінився і сам об'єкт права власності, а саме, з'явилися приміщення під літ „А1","Е" та відсутнє приміщення під літ "Є".

Отже набуті ОСОБА_5 будівлі та споруди, які не використовувалися ним і не перебували у його володінні фактично з моменту укладання договору купівлі-продажу із ТОВ „Галактика", змінили своє господарське призначення ( адміністративні будівлі літ. Д, Є стали господарськими будівлями) та в результаті капітальної перебудови змінили конфігурацію та площу, що свідчить про те, що витребуване ним нерухоме майно стало новим об'єктом нерухомості і не може бути витребуваним за віндикаційним позовом.

Крім того зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено про застосування до спірних правовідносин позовної давності, яку останній пропущеною не вважає.

Із заявою про застосування позовної давності звернулися треті особи - ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3, та ТОВ «Фінанс Траст Груп» (т.2 а.с. 91-95 )

Застосувавши до спірних правовідносин позовну давність суд не зважив на те, що згідно вимог ст. 257 ЦК тривалість загальної позовної давності-строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлена у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених стст.253-255 ЦК України.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох відповідачів, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Із матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права та особу, яка його порушила ОСОБА_5 довідався в листопаді 2007 року, подавши 13.11.2007 року до суду позов до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, Херсонського ДБТІ, третя особа ПАТ „Ерсте Банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.08.2007 року укладеного між ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та витребування цього майна.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 17.10.2011 року позов був задоволений, але рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20.12.2011 року зазначене рішення суду першої інстанції було скасоване у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ОСОБА_5 не є стороною оспореного правочину, а поданий ним позов відповідно до предмету та підстав не є віндикаційним.

Вважаючи, що початком перебігу строку позовної давності після його переривання в листопаді 2007 року є дата набрання законної сили рішенням апеляційного суду 20.12.2011 року, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується.

Отже перервавшись в листопаді 2007 року строк позовної давності в спірних правовідносинах почався заново із 14.11.2007 року і закінчився 15.11.2010 року, тому висновок суду з цього приводу є помилковим, а помилка у виборі способу захисту порушених прав не перериває перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене та те, що позивач із заявою про поновлення строку позовної давності не звертався, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

При цьому посилання позивача на те, що з клопотанням про застосування позовної давності звернулися особи, які не мають на це права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до ст. 660 ЦК України якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі, продавець повинен вступити у справу на стороні покупця. Таким чином ОСОБА_7, ОСОБА_3, як продавці у спірних правовідносинах вступили у справу на стороні покупця (відповідача ОСОБА_6.) та за змістом 660, 661 ЦК України вправі доводити наявність будь-яких обставин які можуть відвернути відібрання проданого товару у покупця незалежно від їх процесуального статусу у справі.

Однак враховуючи, що за встановленими обставинами справи ОСОБА_5 не вправі витребувати майно яке втратило свої індивідуально-визначені ознаки, змінило господарське призначення та зазнало суттєвих змін, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Таким чином, суд ухвалив помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє від імені ОСОБА_3, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп» задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 листопада 2015 року скасувати і ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс Траст Груп», ОСОБА_7, ОСОБА_3 про витребування майна - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Фурман

Судді: Л.В. Пузанова

К.Г. Чиркова